Сідає на стілець біля ліжка. Деякий час мовчить, спершися в глибокій тузі головою на руку. Марія Савівна схвильовано і ніжно запитує. Інтеліґент пересів на ліжко й заховав голову в неї на грудях.
Марія Савівна зворушена, гладить його по голові. Інтеліґент обіймає Марію Савівну. Довгий поцілунок. Діяфрагма.
Кінець шостої частини.
Епілог
Не дивуйтесь, коли побачите зараз знайомі і навіть вже трохи забуті (бо ви їх бачили години за дві тому) обличчя й події…
Обличчя матері на подушках кидається в смертельних муках…
Це – Марія Савівна. Але вона якось чудно подібна до матері Інтеліґента… Мабуть, заради режиму економії, обидві ролі грає одна актриса.
Батько після особливо дикого крику, знесилений, в розгубленому розпачі оглядає кімнату. Хоче перехреститися на порожній куток. Крик за дверима. – Батько відчаяно махнув рукою й знову забігав з кутка в куток.
Це – мій герой. Подібність до свого батька – цілком зрозуміла… Тільки ікон у мого героя немає…
Лікар нахилився й підводиться з кліщами в руках.
І навіть лікар – точнісінько, як той. Це – вплив професії.
Інтеліґент біля ліжка разом з лікарем і фельдшеркою. Второпав, врешті. Не знає – чи кинутися до дружини, чи розцілувати лікаря, чи фельдшерку. Випростався, подивився вгору і перехрестився широким хрестом.
Обличчя немовлятка, нещасного й миршавого. Гірко плаче…
Екран темніє…
___________________________
Примітка
Сатиричний роман Левона Лайна «Інтеліґент» вперше був надрукований у харківському часописі «Нова ґенерація» №№ 1-3 (1927), 1-8 (1928). 1929 року (у рік смерті автора) роман було перевидано окремою книгою харківським же видавництвом «Пролетарій», де на обкладинці були надруковані вже справжні ім’я та прізвище автора: під псевдонімом Левон Лайн цей роман написав український письменник Леонід Гаврилович Скрипник (1893-1929).
Не дивно, що цей роман автор стилізував під опис фільму (тому і класифікував його як «Екранізований роман»). Адже Леонід Скрипник був досвідченим фахівцем у справі кінематографії та фотографії. Зокрема працював на Одеській кінофабриці. Після смерті свого чільного автора журнал «Кіно» навіть запровадив премію його імені: «Щоб увічнити пам’ять цього першого теоретика кінематографії революційної України, журнал “Кіно” призначає щорічну премію ім. Леоніда Скрипника за найліпшу, українською мовою писану статтю чи книжку з теорії революційного кіномистецтва, що вийде протягом року».