КАЖУТЬ ЛЮДИ, КАЖУТЬ.
Іронічна поезія
СМІХ І СЛЬОЗИ
– Мій лірику сумний!
Скажи мені,
Невже печаль з тобою
День при дні?
– О ні! О ні!
Коли побачу,
Що вірш мій перейшов
В сльозу гарячу
Поміж людських повік
І тихий сум
Наповнює джерела
Майських дум,
Тоді всміхаюсь я,
Тоді не плачу...
А ти, сатирику,
А ти, козаче?
Смієшся повсякчас?
– Авжеж! Одначе,
Бува, сміюсь,
А краєм ока бачу,
Як тихий сум
Всю залу огорта,
В очах страждання,
Зціплені вуста...
Все, як у тебе...
І тоді я плачу!
ЗАЙВОГО НЕ ТРЕБА
Як про права –
Двома
Голосував.
Як про обов’язки –
Ревма
Галасував.
РЕЦЕНЗІЯ
Відкину дьоготь чи єлей,
Скажу з позицій правдисили:
Співачка – справжній соловей!
Всі слухачі посоловіли...
ЛИКО И ЛИК
Гарне мав обличчя зав,
Нині – синю пику.
Часто лика не в’язав
І змінився з лику.
ЗАОЧНИЙ ПРОРЕКТОР
Послухав,
Як заочники
Белькочуть,
Заплакав
І подався
Світ за очі.
ДРАЧЛИВЕ
Пародію проглянув на Драча –
Поет і тут нічого не втрача.
А от чимало ліриконікчем
Втрачають все порівняно з Драчем.
ГРАНЬ
Не бійся взяти анекдот
В основу іронічних од.
Та бійся, щоб твоя робота
Не породила анекдота.
ПОПКУЛЬТУРА
Так воно
Буває часом:
Церква – настіж,
Клуб – на засув.
В церкві – хор,
У клубі – кури.
Благодать
Для попкультури!
«ДИСИДЕНТ»
Люд красну склав йому ціну:
Гріш на базарному кону
Від маківки до підошов...
І от почули новину:
Він іншу виважив ціну –
За тридцять срібників пішов.
РІЗНИЦЯ
Життя коротке, тож палю мости,
Йду за Хайямом – славлю шуримури
Й вино! Все інше шлю під три чорти!
– Безсмертним рубаї Хайям платив
За щасні миті Вакха та Амура...
Отож питання – чим заплатиш ти?
МИСЛИВСЬКЕ
– Пам’ятаю, в хащах брів,
Ледь тягнули ноги...
Аж – шелесь! І з двох стволів
Я ліплю між роги!
Вцілив, господи прости,
Постріл – перша кляса!
– Та кого між роги ти?
– Як кого? Бекасаі
ПРОФІЛАКТИКА
По роботі баба й дід
Посідали за обід.
Ополоник дістає Вуйко із каструлі
Та по лобі вуйну б’є,
Садить вуйні гулю.
– За що, гаспид? – та у крик. –
Валер’яну пив би! –
їй на це старий прорік:
– Знав би за що – вбив би!
З НЕБЕС НА ЗЕМЛЮ
Стривожився Аерофлот –
Зазнав аварії пілот.
Відкриєм істину святу:
Його підвів не славний ТУ,
Не флагман ІЛ, не вічний АН,
А власний автошарабан.
Казав пілот: –Містичне діло!
Лишив коток якийсь бурмило
Серед шосе...
Та мав я час –
Дав оберти на повний газ,
Кермо тягну на себе вміло...
А «Волга» так і не злетіла!
ВАРІАЦІЯ
Де шумує річка,
Де стримить смерічка,
З відрами Марічка
Гнеться до потічка.
А побіля плаю,
На галяві гаю
Ніжаться Іванко,
Шандор та Степанко.
Приспів:
Марічко ти, Марічко,
Кохана наша чічко,
Ми любим твою вроду!
На хлопців не зважай,
До ферми поспішай,
Бо вівці ждуть на воду!
КАВКАЗСЬКИЙ ТОСТ
П’ю за твою труну!
Нехай вона
З столітнього
Видлубується дуба,
Із древапатріарха,
Що найпершим
Ростком своїм
Завдячить жолудинню,