Денис Дідровський, інженервинахідник, 30 років (за сценою).
Мар’яна Безвідповідальна, інженерконструктор, 25 років (за сценою).
Інженеркур’єр, 60 років.
Кіберик, робот третього покоління.
Ряд дослідницьких установ впродовж років не мають реальних результатів впровадження науковотехнічних розробок у виробництво.
З газет
КАРТИНА ПЕРША
Наші дні. Контора впровадження винаходів та НОПу. Вивіска: СТОП (з розшифровкою по вертикалях – Спеціалізоване Тимчасове Об’єднання Прогресу). Електронний годинник (постійно показує 12. 55). Плакат: «Любиш прогресивку – люби прогрес». Діаграма: вгорі «НОП» і зигзаг, внизу «ВИНАХОДИ» і зигзаг. Світла зала, сучасне умеблювання, кілька креслярських дощок. Ліворуч і праворуч дві кімнатиперегородки. Посередині, в залі, за одним столом спить естет Яєчко, за другим, з калькуляторами, в’яже бухгалтер Вустя. Ліворуч чаклує з паяльником над приладами технік Карпо Карпович. Праворуч – стіл головного економіста Базлая. Біля столу – робот. Базлай у товаристві соціолога Нептуневича, стиліста Інчука, кадровика Жука розглядає якісь креслення. Лунає телефонний дзвінок. Ніхто не звертає уваги. Трубку бере робот.
Робот (в трубку.) Вас уважно слухають. Перепрошую, всі експерти на об’єктах. Подзвоніть у четвер. Спасибі наперед. (Кладе трубку).
Базлай (вивчає креслення). Оце калька!
Нептуневич. Працював уночі, шановний.
Базлай. Вчіться, колеги!
Жук. Ну, вражий сину! І тут об’їхав, обскакав! Але й наше не пропаде.
Базлай. Почнемо, колеги. Без зволікань. Ніщо не поверне згаяний час.
Усі хутко пришпилюють кальку до столу. Базлай віртуозно тасує колоду, кидає карти партнерам.
Жук. Не буду дивиться – нехай козириться.
Інчук. Вдівітєльно не йдьотъ карта.
Нептуневич. Я – манюпусінький пас.
Інчук. Обратно теж.
Жук. От свояки, от хитруни! Візьму, альмаматері вашій трясця!
Грають. Репліки: «Просто чирва», «Раз», «Пас», «Сам» і тому подібне. В залу влітає підстрибом струнка, спортивна Мері в джинсах.
Мері (до Вусті). Слухай нюанс. Причепився іноземець. Біля «Інтуристу». Ледь до загсу не затяг!
Вустя (опасиста, але в мініміні). Аякже! Діждешся! Був у мене один...
Мері. Іноземець?
Вустя. Я не така. Наш! Теж ледь не затяг...
Мері. До загсу?
Вустя. Ага, розігнався! В очерет...
Мері. Пікантно!
Вустя. У них одне на умі...
Мері. Що з Яєчком? Летаргічний сон?
Вустя. Закуняв, гультіпака.
Мері (танцює навкруг Яєчка, приспівує).
То ще не Яєчко –
Поки холосте.
Обкручу Яєчка –
Буде золоте.
Яєчко прокидається, стає на коліно.
Яєчко (співає). Стан твій ніжний, профспілковий... Ти – веселка моя чарівна...
Мері. Це освідчення?
Яєчко. Мм... Мможе бути...
Вустя. Божествено! На колінах!
Яєчко. Мері! Я втілю твої форми у заводський димар. Ото буде промислова естетика!
Мері. Пошляк!
Вустя. Що плетеш, одоробло?
Яєчко намагається обхопити ноги Мері і падає долілиць.
Мері. Ай! Рятуйте!
Вустя. Рататуйте!
Чоловіки вибігають у залу. З’являється також інженеркур’єр з відповідним написом на пов’язці, увесь у галунах. На нього вантажать Яєчка, підтримують, виносять. Повертаються без кур’єра і Яєчка.
Базлай. Доспівалися! Колеги, прошу на місця. Поскільки шеф відбув до президії свята перелітних птахів, а потім засідатиме на раді з координації узгоджень, беру керівництво на себе. Пропоную без гнилого лібералізму: розчехвостити занепадника в хвіст і в гриву!
Нептуневич. Справді... Безпрецедентний інцидент. Але нащо з плеча? Давайте ладком. Може, мікроінфаркт? Або стрес? Або... ее... інша... ее... радість? Чи не спливав від Яєчка певний... ее... аромат? Ось питання питань.
Жук. Наша Марусина, чи то пак – Мері Мусіївна, (киває на Мері) квоктала у коридорі, що від кума пашіло маслом кропу і чимось таким, що збудило в її уяві голографію шкарпеток.