Выбрать главу

Подруги закричали в два голоси.

Гучно грюкнувши об стіну, прочинилися двері.

— Ви що, подуріли?! На всю компанію галасуєте!! — гаркнув Богдан. — Ох, ні фіга собі! Ірко, а що це в тебе на руці?

— Вимкни! — закричала Ірка. — Вимкни його негайно!

— Кого? — отетеріло перепитав Богдан.

— Комп’ютер, ідіоте! Він нас зараз… заінсталює! — вигукнула Тетянка. У неї в голові стався ще один вибух нестерпного болю: її копія відірвалася від оригіналу.

— Не хочу на диск С, не хочу! — заверещала Ірка, побачивши новий напис на моніторі.

Вона почала гарячково гамселити по кнопці відключення… При кожному ударі комп’ютер тихо попискував, але… не відключався.

— Завис! — зраділа Ірка. В її очах зблиснув вогник надії… і відразу ж згас.

Комп’ютер укотре запищав, хрокнув, діловито загув і почав вимагати драйвер для нового пристрою.

Ірка бачила, як Тетянка ще раз безуспішно спробувала вирватись із полону комп’ютерного порту, а потім тихо й безнадійно заплакала. Так плаче цуценя з перебитою лапкою, що через власну дурість потрапило в капкан для величезного вовка-лобаня.

— Та зроби ж щось, Богдане!!! — несамовито закричала Ірка, знову зачувши сторонній дотик до свого мозку. Дівча відчуло, що її зараз знудить, настільки мерзенним видався їй цей обережний дотик.

Оговтавшись, Богдан стрибнув уперед. До розетки, з якої стирчав комп’ютерний дріт.

Але його стрибок спинила невидима перешкода, об яку Богдан вдарився всім тілом. Тетянка знесилено заплющила очі й упала біля комп’ютера на коліна.

— Пентаграма! — ледь чутно прохрипіла вона. — Доки діють чари… Вона нікого в себе не впустить!

Біля самісінького краю накресленого червоним маркером п’ятикутника бився в прозору стіну Богдан, щосили намагаючись дістатися до комп’ютерного шнура.

— Ось ви де! — у двері просунулася Серьогина фізіономія. Звичне роздратування й невдоволення життям на його обличчі миттю змінилося на неймовірний подив, коли він побачив на підлозі пентаграму, Тетянку, яка принишкла біля комп’ютера й Богдана, котрий щосили бився об невидиму стіну. Але подив майже враз поступився місцем переможній міні — його погляд впав на Ірку, в якої замість зап’ястка тепер була комп’ютерна мишка. — Я знав, що в неї з руками щось не те! А ви кажете, прищик!

— Ти! — прогарчав Богдан, припинивши битися об нездоланні грані пентаграми. — Саме ти мені й потрібен! Де у вас рубильник? Або щиток? Ну що-небудь — електрику в цій кімнаті вирубити! Скоріше, а то дівчатка можуть зовсім загинути!

Серьога глянув на Богдана, на дівчаток, а потім на його губах розквітла глузлива посмішка:

— Зовсім-зовсім? Ой як цікаво! — мовив він і розслаблено прихилився до одвірка. — От тільки я не зрозумію, чого б це їм гинути. Може, ти перебільшуєш, га, хлопчику? Я через твої дитячі іграшки світло відключу, а в нас це не схвалюють… Навіщо мені неприємності?

— Так, чого ти хочеш? — крізь стиснуті зуби буркнув Богдан, поглядаючи на знесилених дівчаток. Тетянка, здається, вже взагалі знепритомніла. Ірка ще намагалася боротись, але комп’ютер, що набирав обертів, не звертав на її зусилля жодної уваги.

— Ну-у… — повільно сказав Серьога. — Для початку хай вона, — він показав на Ірку, — визнає, що мене подрала, скалічила й узагалі хотіла вбити! Привселюдно! Свідків я зараз приведу…

Богдан зрозумів, що це кінець! Доки Серьога буде бігати за своїми свідками, чортова машина (Богдан ніколи не довіряв комп’ютерам!) зробить з дівчатками щось страшне! Залишався останній, екстренний спосіб! Не хоче Серьога важіль повернути — от і добре! Зрештою, мало хто може встояти проти гарного клинка! Богдан висмикнув з-за пояса дволезовий кинджал.

Подвійний клинок холодно зблиснув у Серьоги перед очима. Хлопець хрокнув, неначе вдавився. А хлопчисько з кинджалом круто розвернувся на каблуках. Стрибнув до стіни… Відточене до немислимої гостроти лезо з хрускотом увійшло в гіпсокартон і наскрізь прошило перегородку біля розетки. Немов божевільний, Богдан накинувся на стіну. Він рубав її як одержимий, ще й ще. Аж доки не побачив вузол сплетених електродротів.

— Ай!!! — коротко скрикнув хлопчак і з розмаху рубонув кабель.

Зі стіни вихопився яскравий феєрверк іскор! Ударом струму Богдана відкинуло на підлогу, а кинджал відлетів убік.

Зображення на екрані монітора неначе сплющилось, стиснуте пітьмою, і зникло. Тихе гудіння стихло. Комп’ютер згас. Із сусідніх офісів залунали обурено-розчаровані крики співробітників і надривний писк джерел безперебійного живлення.