Тетянка розгорнула журнал, Ірка глянула… На чіткій схемі було зображено два кільця, маленьке й велике, які накладалися одне на одне так, що виходила неправильна вісімка. Поряд було намальоване ще одне кільце, схоже на надкушений бублик або ж літеру «З», із маленьким колом усередині. Простір між «вісімкою» й «бубликом» заполонили безладно розкидані маленькі кола.
Ірка розгублено подивилася на друзів:
— Слухайте, а я вже таке бачила!
— І де ж це цікаво? — трохи ображено спитала Тетянка. — Я цей журнал насилу знайшла!
— А в бабусиному зошиті! — сказала Ірка, витягуючи зі своєї сумки заповітний зошит із замовляннями. — Погляньте, тут на полях намальовано.
Троє друзів низько схилилися над зошитом.
— Справді, «вісімка» схожа, — погодилась Тетянка. — А от «бублик» твоя бабуся по-іншому малювала. Бачиш, у неї всередині «бублика» тільки одне коло.
— І на схемі всередині «бублика» коло! — Ірка тицьнула в журнал.
— Так, але на схемі на бічному боці цього самого «бублика» є ще одне коло, і величезне, між іншим! А твоя бабуся його чомусь проігнорувала!
— Може, вона про нього й не знала!
— Та вона взагалі про святилище знати не могла! — завелася Тетянка. — Її зошит дуже старий, а святилище зовсім недавно відкопали!
— Отже, виходить, що могла, — втрутився Богдан. — Якщо вона дала Ірці прізвище Хортиця, виходить, чудово знала: і хто Ірка така, і ким стане. От якби вона ще написала, що конкретно ти маєш робити, аби навчитися перевтілюватись… А то уявіть собі прикол: припремося на цей чортів острів, знайдемо святилище, просидимо на ньому все Сонцестояння й поїдемо назад.
Дівчатка перезирнулись. Богдан озвучив їхній найбільший, найпотаємніший страх. Відповіді вони не мали.
— Не називай цей острів чортовим, — жалібно попросила Тетянка. — Там така місцина, що, може, так воно й є. Адже ми спеціально на добу раніше їдемо, аби розібратися, що й до чого! І в нас усе обов’язково вийде! От якби ще й вовкулаки не гралися в мовчанку…
Богдан, котрий сидів посередині, раптом з усієї сили нагнув дівчаток обличчями до колін.
— Ти що робиш? — пропихтіла Тетянка, намагаючись розігнутись. — Блондинка в голову вдарила?
— Про вовка промовка… Вовкулаки… — прошепотів Богдан.
Ховаючись за шторками, дітлахи визирнули у вікно автобуса. Повз них швидко промчали два відкриті військові джипи, в яких сиділо шестеро вбраних у камуфляж високих міцних хлопців і один старший камуфляжник.
— Майор! Вони що, за нами? — злякано спитала Тетянка. — Усе-таки вирішили не пустити нас на Хортицю?
Богдан похитав головою.
— Подивись, що позаду.
За джипами, не наближаючись, але й не відстаючи, їхали два ошатні мікроавтобуси. На білосніжних капотах красувалися яскраві зображення соколів із розпростертими крилами. Здавалося, круглі очища намальованих птахів дивилися вслід вовкулакам із такою несамовитою люттю, що навіть дивно було б, як у джипів ще не задимілись багажники.
— Соколи? За вовкулаками женуться?
— Не схоже, — пробелькотів Богдан, сповзаючи ще нижче на сидіння. — Здається, вони всі разом кудись намилились. От тобі й вороги!
Джипи й мікроавтобуси просвистіли мимо.
Друзі перезирнулись.
— Щось мені це все не подобається. Зовсім не подобається, — сказала Ірка. — Але ж майор, коли з тим полоненим соколом лаявся, говорив щось… Про якусь угоду, про певний день…
— Думаєш, вони теж на Хортицю їдуть? — швидше ствердно, ніж запитально сказала Тетянка.
— Та вже ж не на автозавод «Запорожець» вибирати, — пирхнув Богдан. — Соколам він, може, й підійде, вони хлопці дрібні, а наші вовкулаки плечима застрягнуть.
— Хортиця — острів великий, — замислено сказала Тетянка. — Але всім разом там місця буде замало.
Автобус в’їхав у межі міста й повернув до автовокзалу. Далеко попереду промайнула маскувальна зелень армійських джипів і розмальовані боки мікроавтобусів. Машини прямували до центру.
— Нам теж спершу до центру треба, — сказала Тетянка, коли вони вийшли з автобуса. — Там на острові щось на зразок готелю або бази відпочинку є. Усе дерев’яне, у національному стилі, під Запорізьку Січ. У вихідні там весілля та ювілеї святкують. А зараз має бути порожньо, можемо заночувати, але от попоїсти в них навряд чи знайдеться. Треба до супермаркету заїхати, харчів якихось купити.