“З Брута все болото
Обмила кров пролята при Філіппах”.
Звертаючись до своєї сучасности, він питається в свого в’язня жирондиста, яку ідею репрезентував Люї Капет?
“Либонь ніякої! Чому ж тепера
Імення се дива справдешнії творить?
В Вандеї та Бретані?
Не в ідеї, мій пане, сила, а в самій крови!”
Кров пролита в боротьбі – лише має викуплюючу силу для нації і ідеї. Сама ж ідея – так як її розуміли її сучасники, не підперта чином і жертвами, для поетки – є ніщо! Але їй імпонує лише добровільна жертва, терпіння, натхнене великою ідеєю, коли свідомі свого посланництва morituri – “по волі квітчаються терном”. Для неї “путь на Голготу велична (лиш) тоді, коли тямить людина, на що й куди вона йде!”