170.2. Штучні озера, або ставки, в священних округах існували в Єгипті. На о. Де-лосі такий ставок був біля святилища Аполлона. Геродот, звичайно, бачив його ще до відвідання Єгипту.
171.1. Єгипетські містерії, як і давньогрецькі, складалися з чотирьох частин: таємні священнодії, жертвоприношення, пантомімні вистави та виголошення священної промови.
171.2. Тесмофорії – аттіцьке свято сівби, яке справлялося від 10 до 13 дня місяця Піанепсіона (це був кінець жовтня). В ньому дозволялося брати участь лише одруженим жінкам. Геродот гадав, що це свято було запозичено Греками з Єгипту, бо він ототожнював грецьку Деметру з єгипетською Ісідою. Обом богиням приписували заведення хліборобства та законів.
172.1. У деяких джерелах Амасій називається шурином Апріеса, але, незважаючи на це, він залишався до свого воцаріння простолюдином.
172.2. Розповідь про таз для обмивання ніг не могла бути єгипетського походження, але зв'язана з грецькими переказами. Про це є згадка і в Арістотеля.
173.1. В давніх греків світла частина дня поділялася на чотири чверті: світанок, базарний час («агора заповнена людом»), південний час, вечір. Базарний час тривав від 9-ї до 11-ї год.
173.2. Навколо імен Амасія та Креза, як і інших видатних людей свого часу, утворилося багато легенд і анекдотів. Так перегодом Амасія стали вважати чаклуном.
175.1. Статуї було поставлено перед пілонами, тобто перед приворітними спорудами, а сфінкси з обох сторін від брами охороняли вхід. Геродот звернув увагу на те, що єгипетські сфінкси мали голови чоловіків (тобто фараонів), а не жінок, як той сфінкс (правильніше – сфінга) у міфі про Едіпа (Ойдіпода).
175.2. Справді Амасій найбільше дбав про відновлення старих пам'ятників, ніж про будівництво нових.
175.3. Перевезення монолітної «каплиці» (наіскос) із Елефантіни далеко на північ є сумнівним.
176,1. Збереглися пам'ятники, на яких Осіріс лежить на смертнім одрі, а біля його ніг Ісіда та Нефтіда, його сестри, але ці пам'ятники невеликих розмірів. Можливо, що колосальна статуя, про яку тут ідеться, ніколи не стояла на призначеному для неї постаменті.
177,1. Очевидно, приводом для приписування єгиптянам такого закону були регулярні переписи населення та записи про заняття кожного мешканця. Згідно з Плутархом закон про кару за дармоїдство був заведений Драконтом, афінським архонтом, а згодом Солон зробив його не таким жорстоким. Солон не міг запозичити цього закону в Амасія, бо Амасій почав владарювати після того, як Солон запровадив своє законодавство в Афінах. Приблизні дати життя Солона 640-560 до н. є.
178.1. Серед греків, що приятелювали з фараоном Амасієм, називали Піфагора, Солона і Полікрата, самоського тирана. Амасій протегував грекам. Він дозволив їм побудувати в Дельті місто Навкратіду, де були їхні святилища, і вони мали там своїх архонтів.
178.2. «Святилище еллінів» було розташоване на півночі від грецького міста. Таке різнорідне населення міста могло якось підтримувати свою єдність лише через те, що перебувало у «варварському» оточенні. Архонти Навкратіди називалися тімухами (тімухой).
178.3. Перелік міст, які брали участь у заснуванні Навкратіди, вказує на важливе для грецької торгівлі значення цього міста. Лише Егіна (на о. Егіні) була містом континентальної Греції.
180.1. Ця пожежа сталася в 518 р. до н. є. Геродот всупереч іншим своїм сучасникам не вважав, що святилище могли підпалити Пейсістратіди.
180.2. Давній Єгипет був головним експортером галуну, яким просочували дерев'яні частини храмових будов.
180.3. Двадцять мін срібла, або галуну – це був досить скромний внесок. note 25
181.1. Союз із кіренцями був прямою протилежністю політики попереднього фараона Апріеса (розд. 161).
181.2. Очевидно, тут ідеться про Батта II, який почав владарювати в 574 р. до н. є. і переміг військо Апріеса (кн. IV, розд. 159).