note 9 Дарій справді перейшов на північний берег Дунаю, то це могло бути лише для залякування скіфів і забезпечення тилу в поході на Елладу.
97.2. Цей Коес, син Ерксандра, в кн. V, розд. 37 називається тираном.97.3. Очевидно, так воно і було, за винятком країв скіфів-хліборобів та скіфів-орачів. 98,1. Дуже примітивний засіб числення і це, незважаючи на те, що в перському війську були вчені халдеї.99. В розд. 99-102 Геродот подає географічний опис Скіфії, що базується, напевне, на відомостях його інформаторів чи почасти на інформаціях інших грецьких географів.99.1. Початок цього розділу, очевидно, слід розуміти так, що перша приморська країна на шляху до Скіфії для тих, хто подорожує з півдня на північ,– це Фракія, бо кожний, хто має перед собою географічну карту, може побачити, що берег Фракії (Болгарія та Румунія) не опуклий, а угнутий, утворює затоку.99.2. Долішня течія Дунаю в описі Геродота – це одне з важких місць для тлумачення. Є думка про те, що Геродот гадав, ніби Істр тече з півночі на південь.99.3. «Давня» (архайя) Скіфія називається так, бо ця частина серед інших перша стала відомою грекам.99.4. Внаслідок археологічних розкопок було виявлено, що місто Каркінітіда (або Керкінітіда) було розташоване в Криму на березі Каркінітської затоки. Як уявляв собі Геродот місцеположення цього міста, залишається непевним (рр. 55, 99).99.5. Скелястий півострів (херсонесос ге .трехее) – це в Геродота гориста частина південного берега Криму. З тексту ясно, що Геродот не уявляв собі справжньої форми Тавричного півострова.99.6. Як розуміти, що Скіфія не лише з півдня, але й з сходу обмивається морем, залишається непевним.99.7. Геродот уподібнює Тавричний півострів за його формою Аттіці, ніби цей півострів був трикутним продовженням материкової Скіфії. Страбон правильно називає Крим окремим півостровом.99.8. Деми Торіка і Анафліста мали фортеці, що обороняли підступи до копалень срібла в Лавріоні.99.9. Можливо, це порівняння Геродот додав до свого тексту після подорожі до Італії. 100,1. Під «морем сходу (власне світанку)» Геродот, очевидно, розуміє східну частину Чорного моря, а під країною «на захід від Кіммерійського Боспору» (Керченської протоки) він розуміє Скіфію до Істру (Дунаю). Далі слід читати «і від Меотійського озера до Та-наіда», тобто знову в напрямі на схід.101,1. Геродот майже правильно навів відстань від гирлів Дунаю до Керченської протоки (за прямою лінією прибл. 550 км), а від Кишинева до Таганрога (прибл. 750 км). Теоретична схема – скіфська країна нібито мала форму правильного квадрату – припускає, що вертикальні лінії його мусили бути такими, як і горизонтальні. В такому разі північна границя скіфських земель мала б доходити кудись аж до Брянська. Геродотові та його інформаторам могла бути відомою лише південна границя до Азовського моря.102,1. Шість із цих племен Геродот уже назвав у розд. 17-22, а далі він описує їхні звичаї.103,1. Божество таврів, ототожнюване з грецькою Артемідою, часто називається просто Дівою. Таври приносили в жертву їй тих іноземців, що зазнавали аварії кораблів біля їхніх берегів (пор. «Іфігенію в Тавріді» Евріпіда). Цей звичай таврів, очевидно, пов'язаний із міфом про Іфігенію, дочку мікенського царя Агамемнона.104,1. Агатірси (або Агфірси) – західні сусіди скіфів, їхню країну ототожнюють із сучасною Трансільванією (в Румунії). За свідченням Геродота, в їхній країні багато золота і в них звичай, як у массагетів та насамонів, мати спільних жінок (І, 216; IV, 172).105,1. За Геродотом неври мешкали в країні між Південним Бугом та Дніпром, на північ від скіфів-орачів. Відомість Геродота про переселення неврів у країну будінів за Доном протирічить визначенню розташування їхньої країни (IV, 21, 51, 125). Неври називаються разом із агатірсами, андрофагами та меланхленами.106,1. Андрофаги (андрофагой) – буквально «людожери». Факти людожерства засвідчені для багатьох первісних народів. Людожерство може обумовлюватися або через брак інших продуктів харчування, або через первісні ритуали та віру в передачу позитивних якостей м'яса вбитих на війні ворогів, чи померлих родичів (пор., III, 38, 99; IV, 26, І, 216). Прослідки існування канібалізму спостерігаються в давньогрецьких міфах (Тантал, Атрей).107,1. Меланхлени (Меланхлайной) – буквально «одягнені в чорні плащі» (хлайни). За Геродотом вони мешкали десь на півночі Скіфії. note 10108.1. Будіни (Будіной) – народ, не схожий на скіфів, у лісистій країні, мабуть десь на північному сході Скіфії. Вони співіснували з гелонами, за походженням греками. Дерев'яне місто будінів Гелон нібито спалили перси (IV, 123).108.2. Навряд чи можна надати віри повідомленню про існування в будінів дерев'яного святилища з статуями грецьких богів та шануванню в них Діоніса. Це, очевидно, фантазія Геродотових інформаторів.109.1. Слово «фтейрофагой» дослідники пояснюють, посилаючись на значення слова «фтейр» (не воша!), тобто «соснова шишка». Насіння (горішки) кедрових сосен досить поживні.109.2. Питання про тварин із «квадратними мордами» залишається невирішеним.110.1. Розповідь про походження савроматів від скіфських юнаків та амазонок є схрещенням грецького міфу про амазонок – войовничого племені жінок – і скіфського переказу про савроматських жінок, які разом із чоловіками брали участь у війнах та полюваннях.110.2. Міф про амазонок (амазонес) міг бути відгуком існування в деяких первісних племен матріархату. В греків існували перекази про битви з амазонками (амазономахіях). Скіфи прибули до своєї країни, прогнавши кіммерійців у VII ст. до н. є. (розд. 11), але якщо амазонки справді існували, то вони могли бути там значно давніше.110.3. Наведена Геродотом скіфська назва амазонок із деякими застереженнями тлумачиться дослідниками на основі індо-іранської лексики, як «мужовбивці». Інша можлива етимологія: «владарки чоловіків», можливо з огляду на те, що савроматів називали «керовані жінками» (гюнайкократуменой).110.4. Термодонт – річка в Каппадокії, в давній країні хеттів, у Малій Азії. Згідно з переказом там була країна амазонок. Існує здогад про те, що давні мешканці Малої Азії при першому знайомстві з хеттами вважали їх за жінок через їхній довгий одяг і через відсутність бороди.110.5. Згадуване тут та в інших місцях приморське місто Кремни (Кремной – «урвища»), місцеположення якого не встановлено, якщо воно справді існувало на неуривистих північних берегах Азовського моря.117,1. Згадані тут савромати, очевидно, тотожні з сарматами, які пізніше переселилися на захід, на територію сучасних Польщі та Угорщини.118,1. З цього розділу і далі йдеться вже власне про скіфську експедицію Дарія. На думку Страбона Дарій дійшов лише до «пустині гетів» (VII, 3, 14). Спірним слід уважати питання про скіфський похід Дарія в перських написах. Найдокладнішу аргументацію про те, що скіфами треба називати азіатських саків, подав Р. Кент (К. Кепі, Тпе Ілзіз оі Ргоуіп-сез, ^ЕЗ, V. ][, 2, 1943, СЬіса§о). Взагалі в оповіданні про цей похід є багато суперечностей і дослідники ще не вирішили, чи він був історичним фактом (див.: Народи нашей страньї в истории Геродота.– С. 367-371). Про все це вже згадувалося в прим. І до розд. 97.120,1. Про поділ на три царства вже йшлося в розд. 7.122,1. До цього перси вже пройшли через країну скіфів-орачів, але не знайшли там для себе поживи (розд. 17-18). В Геродота немає згадки про великі ріки Скіфії, які персам довелося б перейти (розд. 51-56).