note 7 ніби афіняни прибули в Суси «в іншій справі». Каллій, що був на чолі посольства, зазнав в Афінах жорстоких засуджень.
151,2. Аргосці 462 р. до н. є. склали з афінянами союз і стали ворогами персів.153,1. Гієрофанти – певний клас жерців підземних богинь, тобто Деметри і Кори (Персефони).154.1. Клеандр із допомогою народу вигнав олігархів і став тираном 509 року до н. є.154.2. В Олімпії зберігся його присвятний напис: «Пантарій, син Менекратія, присвятив Зевсові свою нагороду, перемігши в змаганні колесниць славного Гелоая».154.3. Гелон, старший із чотирьох братів, тиран міста Гели на Сіцілії 491 року до н. є., а в Сіракусах 485-478 рр. до н. є. Його спадкоємцем став його брат Гієрон.154.4. Наксос на Сіцілії, імовірно, був найдавнішою грецькою колонією на цьому острові. її було засновано 735 р. до н. є. Туклеєм із Халкіди на Евбеї. Очевидно, в заснуванні колонії взяли участь і наксосці і звідси її назва. Місто Калліполіс було колонією наксос-ців і було розташовано поблизу своєї метрополії.154.5. Леонтіни – колонія Наксосу на Сіцілії, заснована в 729 р. до н. є.154.6. Сіракуси було засновано корінфянами під проводом Архія 734 р. до н. є.154.7. Пославши до них Тімолеонта.154.8. Камаріна – місто на південному березі Сіцілії.155.1. Гібла – місто між Гелою та Сіракусами.155.2. Гамори – багаті землевласники.155.3. Кілірії, котрі повиганяли своїх панів, були такими, як ілоти в Спарті, пенести в Фессалії та клароти на Кріті.155.4. Касміна – місто, засноване сіракусянами 645 р. до н. є.155.5. Гелон був тираном протягом 7 років 485-478 рр. до н. є.156.1. Сіракуси стали центром і столицею держави, до якої належала східна половина Сіцілії.156.2. Невідомо, де була така Евбея на Сіцілії. В історії цієї країни неодноразово відбувалися такі переселення.157,1.'Посольство греків із Греції до Гелона – історичний факт, але вихваляння ними Афін не відповідає дійсності.157,2. Союз Гелона з Тероном поширював його вплив на західну половину Сіцілії.158.1. Найімовірніше тут ідеться про спробу Гелона і Терона захопити карфагенські фортеці на заході Сіцілії: Мотію, Солоент і Панорм близько 483 р. до н. є. Напевне, тут ще не йдеться про похід, що завершився битвою при Гімері 481 р. до н. є.158.2. Очевидно, йдеться про гавані західної Сіцілії, що належали карфагенянам. Можливо, що в планах Гелона було поширити діапазон грецької торгівлі до Іспанії після поразки карфагенян. Можливо також, що в його планах було створення всегрецького союзу на сході проти персів і на заході проти фінікійців і карфагенян.159,1. Тут цитата з «Іліади» (VII, 125). Могилу Агамемнона показували як в Аміклах біля Спарти, так і в Мікенах.161,1. Тиранам Сіцілії, як і самоському Полікратові, було принадно, коли їх називали царями (басілейс).163.1. Гелон називався архонтом усієї Сіцілії.163.2. Кадм, син Скіфа, був, очевидно, тираном Занкли. Вигнаний звідти Гіппократом, він знайшов притулок у Дарія і там помер (VI, 24). Отже, його син був бажаним гостем у персів.164.1. Самосців було вигнано із Занкли, яку вони захопили через зраду з допомогою тирана Гели Гіппократа. Звідти їх вигнав тиран міста Регіон Анаксіл.164.2. Коли Занклою заволодів Анаксіл, за походженням мессенець, вона стала називатися Мессеною (сучасна Мессіна).165.1. Терон був тираном Акраганта від 488 до 472 р. до н. є.165.2. Військо карфагенян складалося з найманців із різних середземноморських та африканських племен, серед них лівійці (чи нумідійці) були підданцями карфагенян.165.3. У карфагенян не було царів, а були так звані суфети, відповідно до грецький архонтів, яких обирали щороку.167.1. Звичай спалювати цілком жертовну тварину був спільним у семітських племен.167.2. Культу героїв не було ні у фінікійців, ні в єгиптян. Є припущення, що Геродот сплутав ім'я Гамількар, тобто фінікійське Абд-га-Мелькарт (Баал-карт) із ім'ям бога Мелькарта – покровителя міста Карфаген (Карт – Хадаш– «Нове місто»).168,1. Керкірейці (чи коркірейці) мали тоді 120 військових кораблів. note 8168.2. Колись у серпні. У вересні північно-східний вітер буває найдужчим, зокрема біля мису Малеї. Битва при Саламіні відбулася 25-го вересня.168.3. Мабуть, керкірейці хотіли залишитися нейтральними, передбачаючи можливий напад карфагенян на їхній острів.169,1. Геродот гадав, що даний критянам оракул був справжнім, але сучасні історики вважають, що цей оракул було складено після подій (апостеріорі).170.1. Є думка, що сікани і сікули – це одне плем'я, але існує й інша думка про те, що сікани – це іберійське плем'я, а сікули (від них назва Сікелія, тобто Сіцілія) переселилися на острів із Італії і витіснили сіканів на захід.170.2. Згідно з міфом Мінос знайшов Дедала в містечку Камік, побудованому для царя сіканів Кокала. Кокал спершу прийняв Міноса як друга, але потім убив його з допомогою своїх дочок.170.3. Прайос і Поліхна – два міста на центральному узгір'ї Кріту в його східній частині. Там було знайдено два «етеокритські» написи. Мешканці цих міст належали до догрецького (етеокрітського) населення цього острова. Очевидно, там мешкали різномовні племена.170.4. Місто Гірія було десь між Тарантом (Тарентом) і Брендесієм (сучасна – Бріндізі).170.5. Ця кровопролитна битва відбулася 473 р. до н. є.170.6. Ці приношення Мікіта в Олімпії бачив Павсаній (15 статуй). Фрагменти п'єдесталів цих статуй із написами на них було знайдено. їх присвятив син Мікіта, врятувавшися від тяжкої хвороби.171.1. Геродот переказує повідомлення «негрецьких» (іноплеменних) мешканців Кріту, можливо, носіїв мінойської культури.171.2. Згідно з цим давнім мінойським переказом місто Кноссос, столиця міфічного царя Міноса, тричі після жахливих катастроф відбудовувалася. З цією Геродото-вою розповіддю можна зіставити наслідки розкопів у Кноссі. Близько 1700 р. до н. є. давні палаци було зруйновано мабуть землетрусом. 1450 р. до н. є. починається ахейське вторгнення і зруйнування палаців. Третє заселення острова пов'язане з дорійським вторгненням після Троянської війни.171.3. Дельфійські жерці, які співчували персам, застерігали крітян, щоб ті не підтримували афінян і спартанців.172,1. У Фессалії, як і в інших грецьких державах, була так звана народна партія, яка, проте, не спроможна була перемогти крупних землевласників, очолюваних Але-вадами. Народні маси Фессалії були на боці афінян.173.1. Спартанське військо поділялося на 6 загонів, очолюваних полемархами. Вони були представниками верховного командування, а над ними були обидва царі.173.2. Із ущелин Петри. Незрозуміло, чому греки лише тоді, коли зайняли Тем-пейську долину, довідалися, що існує ще інший прохід із Македонії у Фессалію.175.1. У двох місцях Фермопіли мали шлях для проїзду колесниць. Ширина Тем-пейської долини має 50 м, але в деяких місцях вона ще вужча. Фермопіли були вибрані, бо вони є єдиним проходом, вужчим за Темпейську долину.175.2. Флот в Артемісії охороняв Евріп (протоку між Аттікою та Евбеєю) і забезпечував тил греків, що були в Фермопілах.176,1. Тепер море відступило на відстань приблизно 7 км порівняно з епохою Ге-родота і там утворилися болота через намиви.177,1. Там зосередилося об'єднане союзницьке військо і поблизу був флот.178.1. Тобто до Артемісія і у Фермопіли.178.2. Жінки з почту Діоніса, які називалися також тіями або тіядами.179,1. Не поблизу острова, а поблизу гирлів Пенею, хоч, можливо, фінікійська ескадра спершу підпливла до острова Скіата і відігнала грецькі розвідувальні кораблі на північ.180,1. Перси принесли в жертву богові Ваалу, статуя якого була на носі корабля найуродливішого і, як вони гадали на підставі його імені Леонт, найсильнішого полоненого.