18. Так загрожував Артабанові привид і водночас намагався виколоти йому очі розпеченим залізом. І Артабан схопився з ліжка, закричав, побіг і сів біля Ксеркса і розповів йому докладно, що він побачив уві сні і ще додав до цього: «Я, царю мій, як людина, що бачила досі руйнацію багатьох могутніх держав від інших менших за них, я не хотів, щоб твій юний вік призвів тебе до нещастя, бо я знаю, що негаразд бажати чогось надміру, я маю на увазі похід Кіра проти массагетів, а ще й похід Камоі-са проти ефіопів і, нарешті, я брав участь із Дарієм у поході проти скіфів. Про це я знаю і гадаю, що якби ти залишився спокійним, тебе благословляв би цілий світ. Проте, якщо тепер якась надлюдська сила штовхає нас проти еллінів, як здається, то на них обрушиться якась послана богом біда, і я сам зараз змінюю свою думку і підтримую твою. І ти сповісти персам наказ бога і накажи їм пристосуватися до перших твоїх указівок для підготування і здійснити всі твої заходи, бо сам бог дає нам свою підтримку, і наскільки це залежить від тебе, дивись, щоб не було чогось упущено». Після їхньої розмови вони були натхнені цим сновидінням і одразу, щойно розвиднілося, Ксеркс оголосив своє рішення персам, а Артабан, який перед тим єдиний виступав проти нього, тепер почав прискорювати підготування до походу.
19. Ксеркс уже остаточно вирішив почати похід, коли уві сні він побачив третє видіння, і коли про нього почули маги, то витлумачили його так, що в ньому йшлося про долю всієї землі і воно означало, що всі люди будуть підкорені Ксерксові. А сновидіння було таке: Ксерксові здалося, нібито він був увінчаний паростком маслини(1) і її віти покрили всю землю, а потім вінок, що був у ньому на голові, зник. Щойно маги дали своє тлумачення, одразу кожен із персів, що там зібралися, повернувся до своєї сатрапії і, оскільки кожен хотів одержати обіцяні подарунки, він доклав усіх зусиль, щоб виконати цареві накази, а Ксеркс почав збирати військо в кожному куточку Азії.
20. Протягом чотирьох років після підкорення Єгипту(1) він готував військо і все, що для нього потрібне, і наприкінці п'ятого року вирушив у похід із великою силою війська. Справді, з усіх походів, про які ми знаємо, це без сумніву був найбільший. І настільки, що похід Дарія проти скіфів порівняно до цього здавався мізерним, а також й інші походи, як похід скіфів, коли вони переслідували кіммерійців і вдерлися до країни мідійців, і підкорили майже всю Передню Азію, і поневолили її, за віщо пізніше Дарій хотів помститися на них, і навіть, як кажуть, похід Атрідів на Ілін, як і ще інший, що відбувся до Троянської війни, похід місійців і тевкрів (2), які пройшовши через Боспор у Європу, поневолили всіх фракійців і дійшли до Іонійського моря і далі на південь до ріки Пенея.
21. Всі ці походи, що відбулися колись, та крім них ще й інші, не можна було порівняти з цим Ксерксовим походом. І, справді, яких тільки народів не вів із собою з Азії на Елладу Ксеркс, які потоки вони поосушували, п'ючи воду, крім великих рік? Одні з них приставили кораблі, інші повинні були приставляти піхоту, ще іншим наказано було крім війська та кораблів дати судна для перевезення коней, ще іншим приставити довгі кораблі(1) для будування мостів, та ще іншим продовольство і кораблі.
22. І насамперед, оскільки відряджені в попередні походи зазнали катастрофи, пливучи навколо Афону, Ксеркс перед тим за три роки провадив роботи на цьому Афоні. В Елаюнті(1) на Херсонесі стояли на якорі трієри і, відпливаючи звідти, загони всіх народів, що були у війську, по черзі один за одним копали землю під ударами канчуків, копали також і мешканці Афонської області. Догляд за роботами доручено було Бубарієві, сину Мегабаса, і Артахаєві, сину Артая, обидва вони були персами. Афон – це велика і славнозвісна гора, яка доходить до моря і залюднена. Там, де вона знижується з боку суходолу, ця гора становить свого роду півострів, що з'єднується перешийком завдовжки приблизно в дванадцять стадій. Цей перешийок рівний і має лише невеликі підвищення з боку моря, там, де місто Акант (2) і до протилежного міста Торони. На цьому перешийку, де закінчується гора Афон, є еллінське місто Сана, а також інші міста за Саною на Афоні, які Перс захотів зробити не розташованими на півострові, а на острові, а вони такі: Діон, Олофікс, Акротоон, Тассос, Клеони. Це міста на Афоні.
23. А ось як приступили до прокопування каналу варвари(1), спершу розподіливши дільниці землі між народами. Спочатку вони провели пряму лінію через Сану, а коли канал заглибився, одні з них залишилися на глибині і продовжували копати, інші ввесь час передавали викопану землю іншим, що стояли вище від них на риштуваннях. Ці брали і передавали ще іншим, які були нагорі, виносили і викидали землю. Коли у всіх інших, за винятком фінікійців, завалилися прямовисні стіни каналу, їм доводилося виконувати подвійну роботу, бо вони робили верхню і нижню частину каналу однакової ширини і від цього ставалися завали. Проте фінікійці і в інших справах виявляли свою досвідченість, так і в цій справі. Коли вони за жеребом одержали свою дільницю, то почали копати, залишаючи в горішній частині подвійну ширину, ніж ширина самого каналу. Коли вони продовжували копати, рівчак звужувався і, нарешті, коли вони дійшли до дна, то ширина його була така, як і в інших. Там була галява, на якій улаштовано базар і торгівлю, що ж до хліба для робітників, то їм постійно привозили борошно з Азії.
24. Як я роблю висновок у своєму умі, Ксеркс наказав прорити канал(1) через свою пиху, він хотів цим показати свою силу і залишити щось на спогад про неї. Бо можна було без усяких зусиль перетягти кораблі через перешийок, а він наказав прорити канал до моря такої ширини, щоб у ньому могли пропливти на веслах дві трієри одна поряд з іншою. Тим-таки людям, що копали канал, було наказано перекинути мости через річку Стрімон.
25. Так він порядкував і водночас наказав приготувати для мостів кодоли з папірусу та білого льону(1). Це він доручив фінікійцям та єгиптянам. І ще доручив їм запасати харчі для війська, щоб не страждали від голоду люди та тварини, коли їх поведуть у похід на Елладу. Він запросив відомості про краї і дав наказ розмістити харчі по належних місцях, і щоб їх приставили туди з усіх кінців Азії, один сюди, а другий туди на вантажних суднах та поромах. Хоч як було, більшість збіжжя вони завезли до того місця Фракії, що називається Левке Акте (2), інші перевезли його до Тіродізи (3) в області Перінта, ще інші – до Доріска, інші – до Еіони, що біля Стрімону, і ще інші, нарешті, до Македонії, всі відповідно до одержаних наказів.
26. Поки вони виконували доручену їм справу, на цей час усе сухопутне військо було зосереджено і вирушило з Кріталлів у Каппадо-кії(1) з Ксерксом на чолі в Сарди, бо там було наказано зосередитися всьому війську, яке мало йти суходолом разом із самим Ксерксом. Хто тоді з усіх начальників привів із собою найкраще озброєне військо і одержав у винагороду царські дари, я цього не знаю, навіть я не знаю нічого, чи тоді йшлося про це. Коли вони переправилися через ріку Галій, вони вступили у Фрігію і, перетягши її, прибули в Келайни , звідки витікають джерела ріки Меандру і ще однієї, не меншої від нього, що має назву Катарракт. Вона витікає просто з агори Келайнів і вливається в Меандр. Там висить шкіра силена Марсія, яку згідно з фракійським переказом здер із нього Аполлон і повісив її там.
27. До цього міста прийшов і залишився там лідієць Піфій(1), син Атія, і надзвичайно розкішно почастував усе царське військо і самого Ксеркса, і охоче дав гроші на військові витрати. Коли Піфій передав цей цінний дар, Ксеркс запитав присутніх там персів, хто такий цер Піфій і які він має статки, що може дати стільки грошей. І вони відповіли йому: «О царю! Це той, що подарував твоєму батькові Дарію золоту чинару та золоту виноградну лозу. Він і тепер найбагатша людина на світі після тебе, наскільки ми знаємо».
28. Ксерксові здалися дивними ці останні слова і він сам повторив своє запитання Піфієві, яке той має багатство. І той відповів йому: «Царю мій! Я не утаю і не посилатимуся на щось, ніби я не знаю, яке моє багатство: я знаю, яке воно і скажу тобі точно, яке воно, бо одразу, скоро я довідався, що ти йдеш у похід на Елладу, я захотів дати тобі гроші на війну і з'ясував, і підрахувавши виявив, що маю срібла дві тисячі талантів і золота чотири мільйони дарейків без сімох тисяч. І все це я передаю тобі в дар: як на мене, то мені досить того, що маю від своїх рабів і від земель».