29. Так він сказав, а Ксеркс, дуже цим задоволений, відповів: «Друже лідійцю! Я відтоді, як покинув перську землю, досі не зустрічав людину, яка б хотіла виявити таку гостинність моєму війську і яка б прийшла до мене і без усякої вимоги дала б гроші на війну, крім тебе. А ти розкішно почастував моє військо і дав багато грошей. Отже, я дам тобі як винагороду такі почесні дари: я проголошую тебе моїм другом і ще дам тобі сім тисяч статерів, яких тобі не вистачає до чотирьох мільйонів, щоб у тебе була повна сума і округле число. Тепер ти візьми собі сам те, що придбав, і будь завжди таким, як тепер, і якщо ти так зробиш, ти не жалкуватимеш ні зараз, ні в майбутньому».
30. Це він сказав йому і так і зробив, і далі продовжив свій шлях на захід. Він пройшов через фрігійське місто, що називається Анава, оминув озеро, де добувають сіль, і прибув до Колоссів(1), великого міста Фрігії. Там річка Лік спадає в яругу, зникає в ній (2) і знову з'являється на відстані приблизно п'яти стадій і вливається в Меандр. Виступивши з Колоссів, військо прибуло на кордон Фрігії та Карії, в місто Кідрари, де стоїть стовп, поставлений Крезом, щоб позначити в написі кордон обох цих країн.
31. Із Фрігії він перейшов у Лідію, де шлях поділяється на дві галузі і одна з них ліворуч веде до Карії, а той, що праворуч, веде до Сардів, і якщо хтось піде цим шляхом, йому неодмінно доведеться переправитися через Меандр і пройти через місто Каллатеб, де люди займаються виготовленням меду з тамарикса та пшениці. Ідучи цим шляхом, Ксеркс надибав на чинару(1), яку за її красу обдарував золотими оздобами, і доручив піклуватися про неї одного з своїх «безсмертних» (2), а на другий день він прибув до столиці Лідії.
32. Прибувши в Сарди, він послав вісників до Еллади, щоб вони зажадали землю і воду і заздалегідь приготували обід для Царя: він відрядив посланців із вимогою землі до всіх інших міст, за винятком Афін і Лакедемона. Після цього ще й удруге він послав зажадати землю та воду через таке міркування: всі, хто перед тим не дали цього посланцям Дарія, він був певний, що вони тепер, злякавшися, дадуть. Отже, саме про це він хотів дізнатися і для цього відрядив своїх вісників.
33. Згодом він, підготувавшись, вирушив до Абідоса. Тим часом ішли роботи для з'єднання мостом Азії з Європою. Є там на Геллос-понтському Херсонесі, між містами Сестом і Мадітон, скеляста коса(1), яка випинається в море навпроти Абідоса, де пізніше, за кілька років, коли стратегом був Ксантіпп (2), син Аріфрона, афіняни спіймали перса Артаікта (3), правителя Сеста, і прибили його живцем до дошки: перед тим він загнав жінок у святилище Протесілая в Елаюнті і там знущався з них.
34. Отже, в напрямі до цієї коси і, виступивши від Абідоса, вони почали будувати мости, ті, кому було наказано це робити, один міст із кодолами з білого льону робили фінікійці, інший єгиптяни з кодолами з папірусу. Сім стадій має протока від Абідоса до протилежного берега. Вже міст було перекинуто, коли знялася страшна буря і порозбивала на тріски всі мости.
35. Коли про це довідався Ксеркс, він у гніві наказав шмагати Геллеспонт триста разів і кинути в море пару кайданів. Я чув навіть, що крім того він послав туди інших майстрів, щоб вони затаврували Геллеспонт'. Напевне відомо, що Ксеркс, коли шмагали Геллеспонт, наказав повторювати такі варварські та безглузді слова: «Гірка вода, владар накладає на тебе цю кару, бо ти його образила, а він тебе нічим не скривдив. І цар Ксеркс перейде через тебе, чи ти хочеш, чи ти не хочеш цього. І справедливо, звичайно, ніхто з людей не принесе тобі жертви, ти каламутна та солона річко!» І не лише море він наказав покарати в такий спосіб, а ще наказав відрубати голови тим, хто наглядав за спорудження мостів на Геллеспонті.
36. І ті, кому була доручена ця неприємна справа, виконали її, а інші будівники знову почали споруджувати міст(1). І ось як вони їх споруджували: зв'язали між собою як підпору для моста шістдесят пентеконтер і трієр і як підпору для іншого моста триста чотирнадцять, і їх розташували під прямим кутом до течії з Понту Евксіну і навпроти течії Геллеспонту так, щоб течія тримала кодоли натягненими. Зв'язавши їх, вони кинули величезні якорі, одні для моста з боку Понту Евксіну супроти вітрів, що дмуть із Понту, та інші для другого моста з боку заходу та Егейського моря, західного та південного вітрів. У трьох місцях поміж пентеконтер і трієр вони залишили проходи, Щоб там могли пропливти, коли треба, до Понту або з Понту вузькі суда до Єгипетського моря. Після цього вони натягли кодоли з суходолу, накрутивши їх дерев'яними коловоротами, але на цей раз вони не використали окремо кодоли кожного гатунку, а використали для кожного моста дві кодоли з білого льону і чотири з папірусу. Щодо їхньої товщини і на вигляд вони були одинакові, але льняні були порівняно важчими, бо важили один талант кожен лікоть. Коли вони пов'язали обидва береги протоки, вони розпиляли стовбури дерев, надали їм однакової ширини з мостами і розмістили їх рядами на натягнутих кодолах, а потім поклали на них навхрест інші бантини. Потім поверх них поклали дошки, а на ці міцно закріплені дошки насипали землю і, втрамбувавши її, зробили з обох боків мостів загороди, щоб в'ючні тварини та коні не лякалися моря, побачивши його з мостів.
37. Коли було закінчено будування мостів(1) і роботи на Афоні, прийшла відомість, що і насипи в гирлах каналу уже готові, що їх зробили на випадок наводнення, аби не заливало водою гирла каналу, закінчено і самий канал, тоді військо, яке зимувало і було зовсім готове, скоро настала весна, вирушило в похід із Сардів, щоб попрямувати до Абідоса. Воно вже вирушило, коли сонце покинуло своє місце на небі і зникло, хоча не було хмар, щоб його закрили, і небо було зовсім чисте, а вдень настала темрява (2). Коли Ксеркс це побачив, він щось зрозумів, збентежився і запитав магів, що це могло віщувати. Вони йому відповіли, що це пророкує еллінам (3) зруйнування їхніх міст, бо, сказали вони, еллінам сонце дає знамення про майбутнє, а персам – місяць. Коли це почув Ксеркс, він дуже зрадів і продовжив свій похід.
38. Коли лідієць Піфій, який ішов на чолі війська, перелякався від цього небесного явища і з сміливістю, яку йому навіяли Ксерксові дари, прийшов до Ксеркса і сказав йому: «Великий владарю! Я хотів би попросити тебе, щоб ти зробив для мене щось, що для тебе незначне, але для мене, коли я одержу це, має велике значення». Ксеркс уявляв собі, що він попросить його щось інше, а не те, що його попросив, відповів йому, що виконає його прохання, і наказав йому переказати його прохання. І той, щойно це почув, насмілився і почав: «Великий владарю! В мене п'ятеро синів і вийшло так, що всі вони служать у твоєму війську, яке йде в похід на Елладу. Отже, царю мій, зглянься на мій вік і відпусти з свого війська хоча б одного з моїх синів, старшого, аби він піклувався і про мене, і про моє майно. А інших чотирьох візьми з собою і я бажаю тобі здійснити все, що ти задумав і повернутися живим і здоровим!».
39. Ксеркс страшенно розлютився і так відповів йому: «Негіднику! Ти наважився, коли я сам виступаю в похід на Елладу і тягну з собою і моїх синів, і братів, і родичів, і моїх друзів, ти наважився клопотати про твого сина, ти, мій раб, який мусить мене супроводити з усією своєю родиною, і навіть і з своєю жінкою? Тепер пам'ятай таке, що у вухах людей перебуває їхня душа, яка, почувши щось корисне для неї, наповнює радістю тіло, а почувши щось протилежне до цього, спалахує гнівом. Отже, оскільки ти зробив уже багато доброго та обіцяв ще зробити, ти не хвалитимешся, що перевершив царя в щедрості, але через те, що тепер ти змінився і поводишся з такою безсоромністю, ти не матимеш того, що заслужив, але трохи менше від того. Тебе і чотирьох твоїх синів рятує обов'язок гостинності, але один, якого ти так любиш, він заплатить своїм життям за твою хибу». Після такої відповіді він наказав одразу тим, справою яких було виконувати такі накази, знайти старшого сина Піфія, розрізати його навпіл, а потім повісити одну половину його тіла праворуч на шляху, а другу половину – ліворуч і цим шляхом має пройти військо. Вони виконали це і після цього там почало проходити військо.