82. Поки вони продовжували сумніватися, прибула трієра, на якій були перебіжчики з Теносу з навархом теносцем Панайтієм, сином Сосімена. Вони, нарешті, переказали всю правду. За таку їхню послугу імена теносців було записано в Дельфах на триніжнику серед імен інших еллінів, які перемогли Варвара. Таким чином із кораблем перебіжчиків, що приплив на Саламін, і з іншим кораблем лемносців, який приніс перед тим подібну звістку до Артемісія, доповнилося в еллінів число триста їхніх кораблів, бо саме треба було двоє кораблів, щоб округлити це число.83. Отже, тепер елліни, які нарешті повірили повідомленню теносців, почали готуватися до морського бою. Вже розвиднилося і зібралися залоги кораблів і Фемістокл виголосив їм найпрекраснішу промову. Вся його промова була порівнянням найкращого з найгіршим в усьому, що стосується до природи людини та умов її життя. І порадивши їм іти за найкращим, і гарно завершивши свою промову, він наказав їм зайняти місця на кораблях. І поки вони займали свої місця, з Егіни прибула трієра, яку послано було, щоб вона привезла Еакідів. Тоді елліни розпочали загальний наступ із усім своїм флотом.84. І щойно вони вирушили, як на них напали варвари. Коли інші елліни почали вже повертати кораблі, щоб причалити до берега, один афінянин, Амейній із Паллени , виступив із своїм кораблем проти одного з ворожих кораблів. І через те що його корабель зчепився з тим кораблем і не можна було їх розчепити, тоді еллінські кораблі поспішили на допомогу Амейнієві і так почався бій. Отак розповідають афіняни про початок битви, але егінці кажуть, що морський бій почався тоді, коли їхній корабель відплив до Егіни за Еакідами. Розповідають ще й таке, нібито з'явився привид в образі жінки і заохочував еллінів до битви гучним голосом, що його почуло все еллінське військо, кинувши їм такий докір: «Бідолахи! До яких пір ви відступатимете?»85. Проти афінян виступили фінікійці (бо вони були вистроєні на західному флангу(1) біля Елевсіна), проти лакедемонців виступили іонійці. Вони вистроїлися на східному фланзі біля Пірея. Із іонійців, які послухалися Фемістокла й удавали з себе боягузів, таких було мало, а більшість цього не робила. Тепер мені треба було б перелічити імена багатьох тріерархів, які захопили еллінські кораблі, але я цього не зроблю, за винятком імен Теоместора, сина Андродаманта, і Філака, сина Гістіая, котрі обидва були самосцями. А я згадую про них лише тому, що Теоместор за свій подвиг був поставлений персами тираном Самосу (2), а Філак був занесений на дошку благодійників Царя і йому був дарований великий маєток. Ці благодійники Царя називаються перською мовою оросанги.86. Так було з ними. А більшість ворожих кораблів у морській битві при Саламіні було знищено, одні з них знищили афіняни, а інші – егінці(1). Отже, елліни билися майстерно і додержуючи порядку, а варвари вели бій безладно і необмірковано і через те й сталося, саме те, що сталося. Проте в той день вони показали себе достойнішими порівняно з тим, якими вони були в берегів Евбеї. Всі вони билися з завзяттям, бо побоювалися Ксеркса. Кожен із них гадав, що саме на нього дивився Цар.87. Що ж до всіх інших, я з певністю не можу сказати, як власне кожен із них поводився під час морської битви і серед варварів, і серед еллінів. Проте з Артемісією сталося так, що Цар почав шанувати її ще більше, ніж перед тим. Тієї хвилини, коли флот Царя прийшов у цілковите замішання, корабель Артемісії був переслідуваний афінським кораблем. І вона не могла уникнути переслідування, бо попереду від неї були інші перські кораблі, а її корабель був дуже близько від ворожих. Вона вирішила зробити щось і це пощастило їй виконати, а саме переслідувана афінським кораблем, вона завзято атакувала один із перських кораблів, на якому була залога з Калінда(1) і серед неї і сам цар каліндійців, Дамасітім. Навіть якщо ще перед тим на Геллеспонті вона могла посваритися з ним, то все ж таки я не знаю, чи вона навмисне зробила це, чи випадково на її шляху опинився каліндійський корабель. Але коли вона напала на нього і потопила, це принесло їй подвійну користь, бо тріерарх афінського корабля, побачивши, що вона напала на корабель варварів, вирішив, що корабель Артемісії є або еллінським кораблем, або перейшов від варварів на бік еллінів, і тепер допомагає еллінам, і через це повернув назад і атакував інші ворожі кораблі.88. З одного боку їй пощастило уникнути переслідування і не загинути, а з другого лихо, яке вона вчинила, дуже підвищило її в очах Ксеркса. Справді, розповідають, що Цар, який стежив за морським боєм, побачив, що її корабель готується носовим тараном пробити бік іншого корабля і хтось із його почту сказав йому: «Бачиш, владарю мій, як відважно воює Артемісія, адже вона потопила вороже судно?» А Ксеркс запитав, чи справді такий подвиг учинила Артемісія, на що йому відповіли позитивно, бо вони добре знали емблему її корабля(1) і були певні того, що затоплене судно було ворожим. Отже, і в усьому іншому їй сприяла доля, як я вже сказав, і в даному разі, бо з корабля каліндійцдв жоден не врятувався, хто міг би її обвинуватити. І Ксеркс відповів на те, що йому сказали: «Мої чоловіки стали жінками, а мої жінки чоловіками». Кажуть, що так відповів Ксеркс.89. У цій битві був убитий Даріїв син Аріабігн(1), брат Ксеркса, і багато інших знатних персів та мідійців, а також багато було вбито їхніх союзників, а серед еллінів – мало. Бо вони вміли плавати і ті, кораблі яких було потоплено, і їх не було вбито в рукопашній битві, пливучи досягли до Саламіну, але більшість варварів, що не вміли плавати, загинули в морі. Коли кинулися навтіки кораблі першої лави, тоді загинула і більшість інших, бо вони вистроєні позад тих, намагаючись пройти наперед із своїми кораблями, щоб їх побачив цар, що і вони можуть щось учинити, наштовхувалися на кораблі, які тікали.90. В цьому замішанні сталося ще й таке. Дехто з фінікійців, кораблі яких загинули, прийшли до Царя і наклепали на іонійців, ніби через них загинули їхні фінікійські кораблі, бо іонійці виявилися зрадниками. Але сталося так, що іонійські стратеги не постраждали, а фінікійці, які наклепали на них, одержали те, що заслужили, і ось як це сталося. Поки вони там ще розмовляли, один корабель із Самофракії(1) вдарив своїм носовим тараном афшське судно і воно почало тонути і водночас егін-ський корабель завзято напав на самофракійське судно і затопив його. Проте, оскільки самофракійці були досвідчені метальниками дротиків і, кидаючи їх, перебили на палубі корабля, який їх затопив, усю його залогу, вони поперестрибували на нього і захопили його. Саме це й урятувало іонійців. Бо, щойно Ксеркс побачив, як вони вчинили такий подвиг, він страшенно розгнівався на фінікійців у своєму великому засмученні, бо вирішив, що всі вони винуваті в тому, що сталося, і наказав відрубати їм голови, оскільки вони виявилися боягузами, наклепавши на тих, хто кращі від них. Тим часом Ксеркс, сидячи на схилі гори навпроти Саламіну, що називається Айгалеос, кожного разу, коли бачив, як хтось із його війська мав успіх у морській битві, запитував, хто він, а його писарі записували ім'я тріерарха та ім'я його батька і назву його міста. До нещастя, що спіткало фінікійців, спричинився і один перс, приятель іонійців, Аріарамн, який перебував там.91. Отже, вони виступали проти фінікійців. Коли варвари кинулися навтіки і намагалися знайти притулок у Фалері, егінці чекали на них у протоці(1) і вчинили гідні уваги подвиги. Тим часом афіняни в цій плутанині топили кораблі, які ще чинили опір, і ті, що тікали, а егінці нападали на ті, що прагнули врятуватися. І якщо деякі кораблі обминали афінян, вони неодмінно ставали здобиччю епнців.92. Сталося так, що зустрілися двоє кораблів: один корабель Фемістокла, який гнався за ворожим кораблем, і другий корабель егінця Полікріта(1), сина Крія, котрий напав на корабель сідонян, саме на то) , що захопив егінське судно, яке перебувало на сторожі біля Скіату. На ньому був Піфей, син Ісхеноя, якого перси з поваги до його мужності, незважаючи на його рани, тримали на своєму кораблі. Отже, коли сідонський корабель, на якому його тримали перси, било захоплено, Піфей урятувався і повернувся на Егіну. Щойно Полікріт побачив той афшський корабель і пізнав на ньому знак наварха, як голосно викрикнув ім'я Фемістокла і почав знущатися з нього через прихильність егінців до мідійців. З цими образливими словами він звернувся до фемістокла тієї хвилини, коли протаранив ворожий корабель. А варвари, кораблі яких урятувалися, тікаючи прибули до Фалера під захист сухопутного війська.