— Досить про це. Ходімо. — Настоятель радіє. Дракула, очевидно, стомився від суперечок і легко підводиться. — Я хочу подивитися на ваших переписувачів, у мене для них незабаром знайдеться робота.
Вони разом проходять у невелике приміщення для переписування рукописів, у якому троє ченців, за старими правилами, вручну копіюють манускрипти, а один чернець вирізає букви, щоб надрукувати сторінку «Житія святого Антонія». Друкарський прес стоїть у кутку. Це перший друкарський прес у Валахії, і Дракула гордо проводить по ньому своєю важкою широкою рукою. Найстаріший із ченців, стоячи біля преса, вирізує щось із дерева. Дракула нахиляється над ним.
— Що це буде, отче?
— Святий Михаїл убиває дракона, мілорде, — бурмоче старий чернець, зводячи на князя старечі очі, обрамлені густими сивими бровами.
— Нехай краще дракон убиває безбожника, — посміхаючись, говорить Дракула.
Чернець киває, але настоятель знову здригається.
— У мене для вас є нова робота, — говорить йому Дракула. — Я залишу начерк у настоятеля.
На залитому сонцем дворі він зупиняється.
— Я залишуся, щоб послухати службу й прийняти у вас причастя. — Він повертається й посміхається настоятелеві: — У вас знайдеться для мене ліжко в одній із келій на сьогодні?
— Як завжди, мілорде. Цей будинок Бога — ваш будинок.
— А тепер ходімо на мою вежу.
Настоятель добре знає цю примху покровителя. Дракула любить дивитися на озеро й навколишні береги з найвищої точки церкви, наче перевіряючи, чи не йде ворог. У нього на це є поважні причини, думає настоятель. Оттомани шукають його голову рік у рік, король Угорщини ненавидить його, власні бояри теж ненавидять і бояться. Чи є у світі хто-небудь, хто не є йому ворогом, окрім жителів цього острова? Настоятель повільно піднімається за ним крутими сходами, підбадьорюючи себе перед дзенькотом дзвонів. Невдовзі пролунає подзвін, і нагорі звук дуже гучний.
Під куполом вежі є довгі отвори з кожного боку. Коли настоятель піднімається на верхній майданчик, Дракула вже стоїть на своєму улюбленому місці й дивиться на озеро, закинувши за спину руки: звичайна поза, коли він щось планує, обмірковує. Настоятель бачив, як князь стояв отак перед своїми воїнами, даючи вказівки на наступний день. Він не схожий на людину, якій постійно загрожує небезпека, — це володар, чия смерть може статися будь-якої миті і який повинен щохвилини думати про спасіння своєї душі. Але ні, думає настоятель, він схожий на людину, перед якою лежить увесь світ.
