Таким чином, за всіма відомостями сучасного мовознавства, найвірогіднішою гіпотезою щодо мови кіммерійців є іранська. Така думка співвідносна з інтерпретацією цього етносу як передового загону («воїнського союзу») скіфів.
На думку деяких українських мовознавців, найменування кіммерійців віддзеркалене в назві населеного пункту Жмеринка. Назву другого за величиною міста Вірменії Гюмрі також пов’язують із кіммерійцями.
Таври південного Криму — етнос не менш загадковий, ніж кіммерійці. Зазвичай, вважають, що від них залишилося тільки це ім’я — нижче буде показано, що це не так. Отже, почнемо з назви народу — можливо, вона допоможе наблизитися до розв’язання загадки його мови. Оскільки таври відомі нам передусім із грецьких джерел, то найпростіше звернутися до давньогрецького словника і дізнатися, що тавр означає «бик». Ця сильна й цінна в господарстві тварина могла бути родовим символом (тотемом) племені. Подібні назви племен властиві, зокрема, давнім мешканцям Балканського півострова — фракійцям (що заселяли території сучасних Румунії та Болгарії) та іллірійцям (що мешкали здебільшого в нинішній Албанії). З іншого боку, така назва могла бути перекладом власної таврської назви або грецькою інтерпретацією іншого (подібного за звучанням, але відмінного за значенням) слова з мови таврів.
Дехто припускає, що кримські таври — залишки кіммерійців або що вони були тісно пов’язані (зокрема й у мовному плані) із Західним Кавказом. Ці гіпотези потребують дальшої аргументації. Є спроби інтерпретації їх назви на основі індійських або іранських мов. Наявні в давніх істориків назви скіфотаври, або тавро скіфи мало що дають для розуміння мови таврів: тут можуть мати на увазі і етномовну близькість таврів і скіфів (тоді таври виявляються іранськомовними), або змішання двох різних племен і мов.
Не раз висловлювали припущення про зв’язок таврів із горами Тавр у сучасній Туреччині. Такий зв’язок доволі вірогідний (кримські таври — теж горяни), однак у плані мови він може бути інтерпретований по-різному. По-перше, «бики» могли в переносному значенні символізувати «гори» (міфологічна асоціація рогів тварини з піками гір — порівняймо вислів відроги гори). Традиція пов’язувати міфологічні образи биків і гір може бути дуже давньою саме на території сучасної Туреччини: вважають, що зображення биків у доісторичному святилищі Чатал-Хююк (VII–VI тис. до н. е.) пов’язані з Таврськими горами, видимими зі святилища. По-друге, можна спробувати відшукати мову, де слово «гора» звучить близько до тавр. Це, наприклад, арабська мова, у якій одна з назв гір — тур. Ця назва споріднена з найменуванням фінікійського міста Цор, більше відомого нам під його грецьким іменем Тір. А назва бика в арабській мові — тавр. Гіпотетично можна припустити фінікійську колонію на південному березі Криму (тоді таврську богиню Діву можна порівняти з фінікійською богинею-дівою Таніт, якій теж, як і таврській Діві, приносили людські жертви), однак археологічних доказів цього не виявлено.
Окремі мовознавці вважають, що в основі назви таврів-горян лежить слово тав, що означає «гора» в деяких тюркських мовах. Відповідно, назва таврів у перекладі з тюркських мов означає «гірські люди» (тав «гора», ер «людина»). Однак ця форма є пізньою — давніше вона звучала даг, що не схоже на найменування таврів.
Усупереч поширеній думці про назву таврів як єдине мовне свідчення про них, давньоримський історик Амміан Марцеллін перелічує назви трьох таврських племен — аріхи, сінхи та напеї. Першу назву варто зіставити з назвою приазовського племені арехи, що входило до складу об’єднання меотів. Така схожість може свідчити або про індійську, або про західнокавказьку (споріднену з абхазо-адигськими) мову таврів. (Утім дуже близький за звучанням корінь реконструюють у скіфській мові, що належить до іранської групи — див. нижче.) Третя ж назва дуже нагадує осетинське (отже, іранськомовне) слово нап «рід». (Читач, очевидно, згадав тут назву міста-курорту Анапа, однак і значення цього найменування, і навіть мова, з якої воно походить, залишаються дискусійними — найвірогіднішою є давньогрецька.)
Отже, матеріалів для скільки-небудь певних висновків про мову таврів збереглося недостатньо, однак найбільш вірогідними можна вважати припущення про їх індо-іранську або західнокавказьку мовну належність.