дерев’яні двері.
Біля старих сходів залишилися тільки ціпок та новенькі парусинові черевики
чималого розміру на гумовій підошві.
У цю мить я згадав, що в каплиці Покари за гріхи, окрім приналежної їй статуї
бога Косіна, є і дерев’яна подобизна Мейске-сана з дитину завбільшки.
У старих оселях в селищі й на «висілку» в тіні під божником тримають
божнички Мейске-сана. А на пагорбі Покари за гріхи, на пласкій вершині (де Осікоме
«бавилася в забавку», розпростершись величезним білим тілом, а парубки в червоних
фундосі вибиралися на нього й тоді зіслизали вниз), стоїть будівля Місіма-дзіндзя, і
йому присвячено цілу каплицю поміж криптомерій при бічній доріжці на півдорозі
сходами нагору.
Надійшла дружина й повела дітей подивитися храм Місіма-дзіндзя.
А я залишився сам і присів на кам’яний підмурівок стовпа торії.
Слухаючи шум ріки внизу, я думав про те, як Малюк, котрий разом із матір’ю
перебував серед ватажків повстанців, що вибудували собі хижі на піщаному березі у
верхів’ї, вибирався до лісу на узвишшя радитися з духом Мейске-сана про хід
повстання, про інші справи.
Якби я зазирнув зараз через шпарину в дерев’яних дверях, то побачив би перед
статуєю Мейске-сана матір із припорошеним дрібними сніжинками пучечком сивого
волосся й сина з білуватим рубцем на потилиці — достеменно тобі Мейске-санову
матір та Малюка.
Удвох нараджуються вони з Мейске-саном про стратегію і тактику синового
життя.
Отак воно думалося мені.
10
Через деякий час з-за дерев’яних дверей з’явилася мати й син, сповнені радості
духовного очищення. Дружина саме повернулася з храму на верхівці пагорба й
допомогла матері зійти з кам’яних сходів на землю.
А син, що вже встиг натягти черевики, шанобливо простягнув бабусі ціпка.
Тим часом я сидів на кам’яному підмурівку торії, ще сповнений мрій.
Йдучи до торії, мати промовляла до дружини голосом, в якому виразно бриніла
радість:
— Хікарі-сан такий чемний! Сидів як слід, навіть не ворухнувся зайвий раз. Як
добре ви його виховали, хоч і поза нашим лісом! Проте, певно, нелегко було
піклуватися про дивака, який може отак сидіти собі просто в снігу!
В літаку по дорозі до Токіо донька, як це вміла тільки вона, висловила дружині
те, що її найбільш непокоїло і найбільш обходило:
— Хікарі-сан, виходячи з хати, знову сказав бабусі: «Наберися духу та помирай
собі!»
А бабуся відповіла: «Гаразд, наберуся духу та й помиратиму. Але, Хікарі-сане,
прикрий жаль розлучатися із білим світом». То хіба ж можна отак прощатися?..
— Розумієш, поки людина живе, мусить набратися духу і жити далі, а от коли
жити вже несила, то треба помирати, — пояснив їй брат, що сидів поряд. — Адже
померти — однаково що поставити крапку; після смерті вже не можна ні набиратися
духу, ані чогось іншого. Тому набратися духу і триматися далі можна, поки ти живеш.
— Он як! А ми зараз запитаємо в самого Хікарі-сана, — відказала дочка. Вона
пішла до місця, де її брат сидів самотою, дивлячись у вікно на хмари внизу.
Після неквапливої розмови вона повернулася й переказала синову думку:
— Хікарі-сан і справді мав на увазі те, про що казав Сяку-тян. Але він зрозумів,
що висловився не так, як належить, тож хоче подзвонити та перепросити бабусю.
Сказати їй, як насправді він хотів із нею попрощатися… Хікарі-сане, то що ти іще
хотів сказати?
Син повернувся спиною до світла з вікна, але на його обличчі все одно можна
було бачити посмішку.
— Наберися духу і живи! Ось що я хотів сказати, — промовив він так голосно,
що пасажири на сусідніх місцях аж здригнулися. — Вибач, будь ласка, дзвоню, щоб
перепроситися!
Через деякий час син сказав, що хоче знову поїхати до бабусі, але на цей раз
сам.
Закінчивши спецшколу, від середини травня він мав почати працювати в
благодійному центрі. Отож перед тим хлопець хотів вибратися на Сікоку.
— Я обмовився. Хоч і вибачався по телефону, але чи почула бабуся? Адже вона
недочуває, тож я непокоюсь!
Домовившись з сестрою, яка мешкала в долині, що вона зустріне племінника,
ми вирядили сина літаком на Сікоку.
11
Син без особливих пригод відбув подорож літаком і поїздку на машині до
лісової долини.
По обіді він примостився в дальній кімнаті поруч із матір’ю і слухав музичну