Але ні, я не встигла нічого подумати, мене просто виповнило світло…
Потім я слухала музику ще і ще, і кожного разу мені думалося, що її назва мала
бути не «Ковасухіто», а «Лісове диво».
Адже Руйнівник на початку теж був часткою «лісового дива», а потім знову
повернувся до нього.
І мені здавалося, ніби я чула ту музику давно-давно, ще коли сама перебувала в
«лісовому диві»!
Я насолоджувалася музикою щодня, навіть коли вже ледве підводилася
(раніше, коли через біль я не могла спати, то вмовляла себе: «Ну що, подивимося сон
про «лісове диво», як буде добре»).
І сон мішався в мене з мандрівкою до приязного лона «лісового дива»…
Музика чулася навіть уві сні.
І я бачила сни про життя в «лісовому диві»!
Душа Хікарі-сана провадила там розмови з душею Малюка про снасті на сома.
А моя душа сміялася з того, як замолоду…
26
— Але молодою я була лише уві сні. Прокидалася ж на цім світі немічною
старою, яку чекала виправа до мацуямської лікарні. Я не дуже переймалася, бо знала,
недуже лише моє тіло, душі хвороба не торкнеться.
Хворе тіло можна доручити турботам лікарів, самій же в ті нечисленні дні, що
залишилися, слід потурбуватися про душу.
Я давно була готова до цього, рішення визріло ще років п’ять тому, коли
здоров’я тільки-тільки почало підупадати…
Але того дня, коли треба було їхати, я занепала духом, мені тяжко було
покидати рідні місця.
От я і попрохала завезти мене до лісу на узвишшя, щоб поглянути на долину.
Я вперше дивилася на долину згори, і хоч здогадувалася, що саме побачу, аж
навіть здивувалася: яка ж вона все-таки маленька й тісна!
Оце тут я провела всеньке своє життя мало не до смерті, вважаючи цю місцину
мало не за цілий світ! Гнів мішався в мені зі сміхом.
Знаючи, що весь ліс покраяно дорогами, я відразу вирішила не дивитися в той
бік.
Але раптом мені почулася звідти ніжна, мов дзвіночок, музика.
Я несамохіть обернулася.
І хоч у мене були вже не ті зір та слух, що колись, я бачила кожний закуток
лісу в якомусь чарівному світлі й чула ту лагідну музику.
Потім мені поставили Хікарі-санову касету, яку я поклала поміж речі, коли
збиралася до лікарні.
Звичайно, піаніно — зовсім не дзвіночок, але мелодія була та сама!
…Напевно, тут завжди дзвенить музика «лісового дива», от тільки ми не чуємо
її.
Але її чули діти, коли раділи під час «великого ревища», її вловив своїм тонким
слухом Хікарі-сан і закарбував у серці!
І навіть записав на папері.
Слухаючи його музику, я подумки з гордістю зверталася до «лісового дива»,
стиснутого зусібіч лісовими дорогами: ми почули твою музику й тепер шлемо її тобі
знов!
І в той же час я була сповнена смирення, бо, власне, не ми почули чарівну
музику «лісового дива», а Хікарі-сан, хлопчина із рубцем на голові.
Та коли я теж змогла почути, як бринить тут ця музика, й побачити чарівне
світло в найдальшому закутку лісу, то і я можу відкинути всяку тривогу.
— Я перша змогла подати «лісовому диву» знак, що чую його музику!
Яке це щастя! Як добре було б розповісти про це Хікарі-санові!
Але він, мабуть, відчував усе душею заздалегідь, якщо спромігся записати на
папері таку музику.
І чи не вперше в житті я відчула, що тепер мене вже ніщо не тривожить!»
27
Від часу моїх блукань у лісі, а може, і раніше, беручи до уваги мої глибокі
почуття до Руйнівника в ті дні і від часу, коли я почав слухати спершу бабусині
оповіді, а потім сільських стариків, усе моє життя проходить під знаком легенд і
історії селища в лісовій долині.
Але зміст, на якому коріниться їхній вплив, я збагнув, коли мені відкрили його
мій син із пошкодженим від народження мозком і моя перестаріла мати.
Цей зміст висвітлив, якою важливою часткою мого життя було те, що я день у
день слухав історію та легенди нашого лісового селища. А коли покинув долину і
мешкав деінде — продовжував переосмислювати їх у пам’яті.
Коли я дивлюся на карту власного життя, то виразно бачу, як сказав на
початку, що в найважливіших його відтинках викарбувано знак М/Т.
От і тепер ті, хто заново розкрив мені очі на такий важливий для мене зміст
оповідей лісової долини, — це знову М/Т, моя мати і мій син.
Побачити його допомогли мені розповідь матері про музику й світло «лісового
дива». Та ще написана сином музика під назвою «Ковасухіто».