Лара говорила з неприхованою злістю, й мені захотілося негайно кинутись доводити їй безневинність Хомутова. Але я боялася збити її з думки.
— Ось троє дверей, — вчительські інтонації робили голос Лариси ще вищим. — Відчинені бувають тільки одні. З самого початку замок розблоковано на зовнішніх. Двоє інших замкнуті. Ви відчиняєте перші двері й заходите в передбанник. Відстань між дверима строго розраховано. Щоб підійти до наступних дверей, ви змушені відпустити попередні й дати їм щільно причинитися. Тоді ви перетинаєте межу, від чого спрацьовують світлові датчики й двері, що лишилися позаду, замикаються. При цьому розблоковуються ті двері, що перед вами. Ви знову заходите в і йдете до наступних дверей. Знову перетинаєте риску з датчиками і блокуєте задні, але відмикаєте передні двері. Тепер вам уже не вирватися. Якщо ви зараз причините ці двері й пройдете вперед, вони замкнуться. А перші відчиняться, щоб бути готовими до прийому нової жертви. Розумієте?
— Господи, навіщо так складно? Чому не можна було обійтися двома дверима?
— Тому, що тоді ми могли б вирватися, — включилася в розмову Алла, якій, схоже, Лариса вже не раз усе це пояснювала.
— Як?
— Із двома дверима пастка була б розрахована на спіймання лише однієї людини, — строго провадила Лариса, — інакше є варіанти перехитрувати пристрій. Скажімо, я попалася. Коли наступна жертва наслідує мій приклад, я зупиню її. Ні, крики й попередження в момент вашого перебування в передбаннику марні: звук майже не проникає крізь ці двері, та й вгадати момент візиту наступної людини нереально. Зупиню вже на ось цьому етапі, — Лара показала рукою на мене, і я зрозуміла, що вона має на увазі момент, коли задні двері вже замкнулися, а передні відчинені. — Якщо дверей тільки двоє, то можна вважати, що ми на волі.
Я зайду в передбанник, а ви тим часом пройдете в кімнату, замикаючи тим самим внутрішні двері та відчиняючи зовнішні. Ось я й на волі. Побіжу за допомогою. Нехай знайдуть, де вимикається цей дурнуватий замок, або виріжуть двері автогеном. Але з трьома дверима такий номер не пройде. Максимум, що ми можемо зробити, — це залишити внутрішні двері відімкнутими, як зараз. Тоді перші двері будуть замкнені й не заманять чергових жертв.
Нічого собі! Я переварювала почуте й нещадно каралася.
«Адже відчувала, що все це неспроста! Адже навіть передчуття щодо хитрих дверей навідувало мене! Ет, якби був зі мною Георгій, напевне щось та придумав би».
Я спробувала уявити себе вдвох із Георгієм і відчути хід його думок. Ось він стоїть і розуміє, що мов Атлант, тримає небо і муситиме вічно притримувати їх собою. Георгій не стерпить!
— Насамперед, давайте замість мене використовувати що-небудь не таке живе, — запропонувала я.
Дівчатка пересунули на моє місце один зі стелажів. Тепер він не дозволяв зачинитися внутрішнім дверям. А відповідно, не давав і відчинитися зовнішнім, що позбавляло героїв, які відшукували б нас, можливості втрапити в пастку.
— Тепер рекомендую всім заспокоїтися та раз і назавжди засвоїти: нас шукають.
— Більше того, — хрипко повідомила Алла, що нарешті опанувала себе, — нас уже знайшли. А користі?
— Відставити паніку! — голос мій пролунав не так бадьоро, як хотілося б. — На те ми й люди, щоб перемагати механізми. Відповідайте на мої запитання виразно й оптимістично. Я буду збирати вихідну інформацію. Ви знайшли, звідкіля керується цей замок? Намагалися підібрати код, про який ти, Ларо, розповідала?
— Не знайшли, — зітхнула Лариса. — Боюся, що його розмістили десь у недоступному для нас, бранців, місці.
— А якщо досліджувати наші фотоелементи? Що ми про них знаємо?
— Вони вмонтовані в стіни. Активізуються тільки у тому випадку, якщо двері, котрі щойно проминула жертва, будуть щільно причинені, а попередні замкнені. Для перших дверей ми вважаємо попередніми треті. Я ж пояснювала, — Лариса нервово намотувала на вказівний палець хвостик волосся, що за відсутності догляду став куцим і сіруватим.
— А може, пошкодити датчики? — якщо відверто — це було єдине, що я вміла робити з технікою. — Зламаємо, розіб’ємо, висмикнемо. Влаштуємо яке-небудь замкнення… Виб’ємо пробки по всьому будинку й змусимо їх звернути на нас увагу… А може, система збожеволіє і сама відчинить нам двері?
— А може, образиться й вибухне. Чи заблокує замки навіки… Лізти в електрику, не знаючись на цьому — суще самогубство.