Всупереч очікуванням у кімнаті не юрмилися нероби, не розливали спиртне в пластикові стаканчики, нікого не вітали з виступом. Загалом, на звичні для мене післяконцертні сейшни це нітрохи не було схоже. Звісно — я ж бо, стара галоша, звикла до рок-н-рольних концертів.
— Усе це в іншій гримерній, тій, що для танцюристів, — пояснила мені Тигра вголос. — Інші діджеї теж там. А Кілер тут. Він завжди цурається юрби. Це його кредо! У кожного порядного діджея повинне бути своє кредо…
Діджей, як і раніше, не реагував на нашу присутність.
— А ти звідки знаєш? — я вирішила продовжувати розмову з Христиною, ніби нічого не сталося.
— Батько Тіма — хазяїн цього клубу. Я вже два роки тут ошиваюся. Всіх знаю. Багатьох навіть у обличчя.
— А інших? — насторожилась я.
— З іміджу, за чутками. Фіг при такому освітленні пики розгледиш.
— А-а…
Цієї миті останнє життя Діггера стало жертвою діджеєвої неуважності.
— Чорт! Ніяк не можу цей рівень пройти!
Тендітний юнак із блідою шкірою і тонкими рисами обличчя. Той самий листоноша. З розгубленого погляду було видно, що мене Кілер упізнав через Тигру. Він спантеличено покрутив головою, так, начебто розминав шию, зробив кілька кроків до дверей. Я злякалася, що він просто втече. Ні, діджей тільки щільно причинив двері й клацнув вимикачем. Спалахнуло світло, атмосфера в артистичній відразу значно покращала.
— Ну от! — серйозно дивлячись на мене, мовив діджей. — Знав, що ви мене дістанете. Не знав тільки, що через клуб. Це ви, так?
— Так, — брехати не було сенсу.
— Ви з міліції, так?
— Припустимо, — ще не знаючи, чи є таке твердження моїм козирем, я не особливо переконувала діджея.
— Чорт! Чорт! Чорт! — діджей раптом відчайдушно застрибав на місці. Я злякалася, що він вдариться головою об стелю, й жестом запропонувала йому сісти. Кілер слухняно опустився на стілець. — Мене Ксюха попереджала. У дядька, каже, зараз баба з ментури, не ходи… А я на стрілу до одного лоба поспішав. Кажу: «Та тю на тебе, зараз зайду, під листоношу закошу — онде скільки газет у бабці в тумбі пропадає — кажи мені код під’їзду та не дрейф».
— А вона? Ксенія? — я боялася злякати говіркого діджея, тому ставила запитання дуже обережно.
— Що вона? Мало там що. Попередила, й добре…
— А чому вона сама не зважилася батькові листа занести?
— А я знаю?
— А чому ви погодилися їй допомогти?
— А я знаю?
Тьху! Картина виходила зовсім дурнувата. Дві особи слабкої статі схилялися над похнюпленим хлопцем, що сидів на єдиному в приміщенні стільці та виголошував своє вельми інформативне «А я знаю?». Тлом до всього цього було нескінченне «бумца-бумца», далеке, але ще доволі дратівливе.
— Та не з міліції вона! — втрутилася Тигра. — Катю, поясніть же йому… Чого він отут комедію ламає…
— Не з міліції? — Кілер миттю випростався, вираз його обличчя знову став нормальним, людським. — А чо треба тоді, га?
— Мені Ксенію потрібно знайти, — навпростець повідомила я.
— Співчуваю. Допомагати не збираюся. Треба буде — сама знайдеться, — теж навпростець відповів діджей, галантно поступаючись місцем Тигрі. Христина відмовилася.
Ах, он як?! Виходить, якщо я з міліції, то треба слинити й дурника з себе вдавати, а раз ні, — можна гордовито підіймати голову й ігнорувати мої розпитування! Эт, Георгія нема на цього Кілера. У нього миттєво заговорив би!
— Слухайте мене уважно, молодий чоловіче, — я намагалася говорити якомога переконливіше. — Я вам зараз усе розповім начистоту, а потім вирішуйте самі, будете ви мені допомагати, чи ні. Тільки врахуйте, йдеться про велику таємницю. Усе сказане повинно залишитися між нами.
Тигра зачаровано стежила за моїми губами. Вона, схоже, була єдиною в цій кімнаті, хто беззастережно вірив мені. Христина чекала, що я відкрию їй таємницю.
— Отож. Я — детектив, найнятий батьком Ксенії для задля безпеки дочки. Напружте-но свій розумовий апарат: чи став би Шумилов витрачати гроші та наймати когось просто так? Якби справа не була надзвичайно серйозною? — я витримала належну паузу й продовжила: — Ця дівчинка — сестра Ксенії. Як гадаєте, чи може Христина бажати зла сестрі?
У очах Кілера промайнула іскра розуміння.
— Так, Ксюха казала, що її двоюрідна сеструха до нас у клуб ходить… З паничиком ошивається. То це ти і є?
— Тигра, — Христина подала діджею руку. Дуже серйозно і значимо. Кілер трохи подумав і потис протягнену долоню. Здається, це свідчило, що назріває взаєморозуміння.