— Продовжую, — суворо перервала я сентиментальності, — як бачите, ми бажаємо Ксенії тільки добра й не розшукували б її без крайньої необхідності.
— А що вона хоча б зробила?
І тут мене понесло. Я завелася та взялась до банального самонакручування.
— У тім-то й річ, що нічого. Вона нічого йому не зробила, а він, собака, уже вийшов на полювання.
— Хто? — очі в діджея покруглішали.
— Маніяк! Ти що, газет не читаєш? Із їхнього театру вже дві дівчинки зникли. Нам достеменно відомо, що тепер Ксенія на черзі. Маніяк знає, де вона ховається, дзвонив її батькові та погрожував! Якщо Ксюшу негайно не знайти, не попередити — вона буде наступною жертвою. Це не жарти, невже не ясно? Хочеш стати співучасником злочину? Від твоїх слів життя людини залежить! Будеш тільки при ментах говорити? Можу їх викликати, якщо потрібно. Зв’язки є деякі. Ти не маєш права піддавати Ксенію такій небезпеці!
— Врятуй мою сестру, Кілере, — ляпаючи вологими очицями, які стали раптом абсолютно наївними та ясними, промовила Тигра. — Вся надія на тебе.
Якби я була чоловіком, то після такого Тигриного погляду зізналася б у місцезнаходженні навіть тих, кого взагалі ніколи не знала. Усе-таки Зінаїда Максимівна добре навчала своїх акторок.
— А чо ж вона мені не призналася, га? Ми ж із Ксенькою начебто туди-сюди… друзі в тобто, — розгубився Кілер.
— Не хотіла тебе хвилювати, гадаю, — знайшла я виправдання для Ксюшки. — А що вона тобі говорила, до речі?
Кілер невідривно дивився на Тигру.
— А ти точно та сама Тигра? Точно, Ксюхина сестра?
— Можу переказати тобі весь її родовід аж до прапрапрадідів.
— Не треба… Краще скажи, який диск вона тобі на бездник подарувала? Це я вибирав…
— Ти?! — Тигра підскочила й кинулася діджею на шию. — Дякую!
Після купи незрозумілих мені слів, які означали назву вищезгаданого диска, між Тигрою і діджеєм встановилося повне взаєморозуміння.
— Справа така. Вона мене просила нікому про притулок не казати. Так потрібно їй — ось і ховається… Я її до себе кликав — відмовилася. Каже, бабця проговоритися може. Що правда, то правда. Бабик Морозов у мене, ледь що — в ЖЕК скаржитися біжить. Ксенія батькові листа сама не понесла — боялася, що він її затримати спробує… От і змушена була до мене звернутися.
— Стривай-стривай, — втрутилась я, — тобто, до тебе приходить Ксенія, каже, що в неї великі неприємності й що вона змушена залягти на дно, а ти навіть не з’ясовуєш, у чому річ?
— А що? Я ж не мент, щоб у душу лізти. І не приватний детектив навіть…
Ну ось, тепер мене ще й ображають!
— Загалом, якщо хочете, я, коли хавчик їй завтра понесу, заразом і записку від вас передам. Чи усне повідомлення…
Є! Значить Ксенія ховається десь у місті! Виходить, вона не поїхала в Крим! Виходить, її можна знайти і змусити прояснити багато речей…
— Ти що, рідної мови не розумієш?! — хором заволали ми з Тигрою, передчуваючи швидку перемогу. — Попередити Ксенію зараз треба!
— Цієї миті!
— Смерті її хочеш?! Маніяк уже знає, де її шукати…
— Врятуй мою сестру, Кілере!
Діджей затулив долонями вуха й замислився. Наша тріскотнява заважала йому зосередитися. А мені здавалося, що вже кому-кому, а йому будь-який галас повинен шепотом здаватися.
— Ну гаразд, — я жестами показала Кілеру, що більше не збираюся кричати. — Раз ти нам не довіряєш, то просто піди зараз до неї сам. Або подзвони… Не можна так. Потрібно терміново попередити дівчинку.
— Дзвонити нікуди. А мені сьогодні ще один сет грати…
— Тобі що, якийсь сет дорожчий за Ксенію?
Діджей знітився. Занервував, заметався по кімнатці.
— Але я не можу… Я не встигну до свого виходу туди й назад… Мені грати потрібно… Я ж над речами цієї серії так довго працював… І потім, зал сьогодні той що треба. Тут знаєте, які люди… Мені треба, щоб вони почули…
Я взагалі не розуміла, що він таке говорить, а Тигра співчутливо кивала. Так, начебто вислуховувала від хворого докладні скарги про симптоми якоїсь невиліковної хвороби.
— Слухай, — зрештою, зважився Кілер, — ти ж її сестра. Виходить, ти це… на нашому боці. Так?
Тигра серйозно закивала.
— А за неї ти поручишся, так? — Кілер кивнув на мене.
Тигра кивала безперестанку.
— А вона детектив, самі впораєтеся. Ксюху переховаєте й усе таке? А я за три години буду. Як штик. Тільки скажіть, де…
— Зідзвонимося, — Тигра простягла невдасі Кілеру аркуш зі своїми координатами, — не переживай. Це нормально. Єдине, чим не може пожертвувати справжній музикант заради своєї жінки, — це музика.