Діджей гірко посміхнувся.
— Ксенія не «моя». Вона своя власна. Завжди хотіла тільки такою бути.
«Видно, розуміючи, що не витримає конкуренції з цими „унца-унцами“», — подумки куснула я. А вголос вирішила обірвати лірику.
— Давайте ближче до справи, дітки…
— Загалом, так, — Кілер кусав губи, — під твою, сестричко, відповідальність. Ксюха ховається на горищі над кабінетом свого батька. Там у Шумилова склад. Туди можна потрапити через сусідній під’їзд або через сам офіс. Шумилов, уяви, туди взагалі не заглядає. А Ксюха до нього в кабінет спускається частенько. Ніхто її поки що не помітив. Отак.
Ми з Тигрою чемно подякували й помчали геть. Придумана мною історія з маніяком ще кілька хвилин здавалася нам обом правдоподібною. Хапаючи за руку Сестрицю і вибігаючи на вулицю, я потроху приходила до тями.
«Стоп! Маніяка ж не існує! Усе це мої вигадки… Треба негайно заспокоїтися і привести до тями ще й Тигру», — я змусила себе подумати тверезо.
Розділ про те, що жертва частенько має вигляд злочинця, і навпаки
— Нічого не починай, — буквально стягла я з моторолера Христину, — заспокойся. Справу зроблено, інформацію отримано.
— Що ви дізналися? — хором поцікавилися Тім і Настуся. Після запалих щік блідого Кілера, рожевощокий і кругловидий Тім справляв враження нормальної, здорової людини. Ніколи б не подумала, що зможу нагороджувати такими епітетами представників «кислотної» молоді.
— Нічого особливого, — відмахнулась я, — Ксенія нікуди не поїхала. Ховається в місті. Це не привід, щоб робити необдумані вчинки…
— Раз ховається — значить, боїться, раз боїться, значить, треба рятувати, — не могла заспокоїтися Тигра. — Їдьмо!
— Їдьмо! — неначе бойовий клич підхопила Настуся. Після дискотечного адреналіну Сестриця ладна була підтримати будь-які заклики до революцій, воєн…
— Та їдьте, — байдуже кинула я, — тільки врахуйте: за наслідки відповідатимете самі. Зіпсуєте справу нам і зламаєте плани Ксенії. Якщо такі в неї є, певна річ.
Тигра насторожилася.
— Чому зіпсуємо й зламаємо? Я просто поговорю з нею… З’ясую, що сталося. Поясню, що всі ми хвилюємося.
— Ти вважаєш свою сестру дурною? Вона чудово знає, що ви хвилюєтеся. Ти тільки злякаєш її своїм приходом. Ксенія знову зникне, але так і не пояснить, що відбувається. Ти цього хочеш?
— Ні, — розгублено промимрила Христина, — але, що ж робити?
— Чекати подальшого розвитку подій. Тільки так ми зможемо з’ясувати, для чого твоїй сестрі знадобилося зникати. Сама вона нам, звичайно ж, нічого не розповість. Ні нам, ні батькові, ані міліції. Якби могла — давно вже розповіла б. Розумієш?
Я зверталася тільки до Тигри, але й Тім, і Настуся ствердно закивали у відповідь. Що ж, такий ентузіазм був мені на руку. Я знову й сама починала вірити в раціональність того, що пропоную. Від цього слова мої звучали дуже переконливо.
— Тепер ми знаємо, де ховається Ксенія. Нікому не слід відкривати цю таємницю. Якщо дівчина ховається від когось, то нехай у нього не буде жодного шансу розшукати її. Нас четверо. Пропоную встановити позмінне стеження за горищем. Це наведе нас на слід…
Звичайно, в моїх супутників така ідея викликала захват. Нераціональність її з надлишком компенсувалася тим, що пригоди не закінчаться відразу й не будуть передані чужому відомству. Особисто вони — Тигра, Настуся й Тім — збиралися з’ясувати, що діється навколо нещасної Ксенії, та врятувати її без огляду на те, хоче того втікачка, чи ні. Діти завжди мають одну значну перевагу в партнерських стосунках: ними легко керувати.
— Але Кіл ер? — у голові в Тигри так невчасно проясніло. — Він же повідомить Ксюші, що я шукала її…
— Доведеться переконати його, щоб не повідомляв…
— Але як?
— Не маю анінайменшого уявлення. Мусимо придумати. Ось ти, Христино, цим і займатимешся… Ну, там, переконай його, що Ксенія поїхала, чи ще в чомусь такому. Він буде дзвонити тобі за три години… План такий. Стежити будемо по одному, щоб не привертати уваги. Я — перша. Вирушаю на місце негайно.
Я з сумнівом глянула на Тімів моторолер, однак змушена була здатися. Часу залишалося не так і багато.
— Тіме, підкинеш мене? Тільки без гонки…
Хлопець кивнув.
— А потім поїдеш відсипатися. Зранку почнеться твоя зміна біля горища. Христино, завезеш зараз Настусю додому, гаразд?
Я роздавала суворі розпорядження, й мене просто вражала лагідність моїх колег, тож я почала вже обвинувачувати себе в схильності до надмірної краси сюжету.