Днів за два після тієї жахливої сварки з Ксенією, Кирило притяг у театр нову п’єсу. Цього разу вже не власну. Точніше, не цілком власну. Кир узяв цілком пристойну книжку, написану гарним автором, і за її мотивами створив п’єсу. І його старання увінчалися успіхом. Зінаїда Максимівна прийняла п’єсу до постановки. Спектакль повинен був вийти — те, що треба! Потужна річ, блискучий добір акторів (Кир із Ларисою в головних ролях), Зінаїдоччина режисура… Усі зарані вже смакували тріумф. Кир ходив гордий і пихатий. Відтепер він іменувався Автором. Нарешті. Він так давно прагнув цього почесного звання. Трохи згодом, проводжаючи Ксенію додому, Кир раптом завів розмову про акторський склад і буквально витяг із Ксенії зізнання, що вона хотіла б грати головну роль.
— Замість Лариски? — глузливо запитав тоді Кир. Нарешті він знайшов у Ксениній «позитивності» відверту пробоїну.
— Ні… Разом із Ларисою…
— Удвох одну роль, в одному складі? Це як? — Кир виявив Ксюшину слабість.
— Ніяк, я просто так сказала, відчепися, — Ксенії стало жахливо соромно, вона спробувала змінити тему.
Не вдалося. Цілу дорогу страшенно задоволений собою Кир розповідав, як важливо йому ощасливити Ксенію. Ні, натомість він нічого не вимагає. Не просить. Він тільки поговорить із Зінаїдою про неї. Режисер не зможе відмовити Автору. Лариса гратиме в другому складі. Якщо відверто, він, Кир, з самого початку писав цю роль під Ксенію. Як добре, що в Ксюші є тепер можливість переконатися, що він ладен зробити для неї що завгодно. Він завжди прийде на допомогу, завжди буде поруч у тяжку хвилину, завжди підставить своє плече. Не те, що цей смердючий діджей, якому він, Кир ще покаже…
Ксенія зрозуміла, що стеження триває. Кир знову знав про неї все й намагався скористатися цим. Втертися в довіру, здатися близькою людиною. Ксенія тоді накричала на Кира. Щось на кшталт: коли хоча б волосина впаде з голови у діджея, то вона власноруч відірве голову Кирилові… Наступного дня двоє невідомих напали в під’їзді на Кілера і… Ні, не побили. Підстригли. Раніше Кілер носив довгий хвіст. Його й зрізали. Відривати Кирові голову Ксенія не зважилася. Списала все на збіг. Переконала себе, що Кир до нападу на діджея не причетний. Якщо відверто, Ксенія досі ще нікому не відривала голови й зовсім не знала, як до цієї справи підступитися. Тому злякалась і промовчала. Вдалася до самообману, запевняючи себе, мовляв, Кир не може виявитися такою вже сволотою. Даремно себе переконувала.
Наступного дня весь театр знав, що Автор просив Режисера про перерозподіл ролей. Автору було відмовлено, й він, розлючений, намагався навіть «качати права». Кричав щось типу: «Та якби не я, ви б і досі були занюханим аматорським колективчиком! Я маю право вирішувати! Це моя п’єса!». Зінаїда Максимівна підвищила голос у відповідь лише один раз. Але цього вистачило, щоб Автор підібгав хвоста й заходився вибачатись. Перспектива бути викинутим із театру його не тішила. Ксению, що згоряла від сорому, взяли на головну роль у третьому складі. Ксенія намагалася щось пояснити режисерці. Казала, що, мовляв, вона взагалі не збиралася ні про що просити, мовляв, не знає, що на Кира найшло. Зінаїда ніби повірила, сказала, що все сущі дрібниці, Кирило запальний від природи й що це нітрохи не применшує його заслуг перед колективом. Тим більше, що він вибачився за різкі слова. Ксенію ж беруть у третій склад не через це безглузде клопотання, а тому, що роль дійсно того варта, Ксенії не завадить потренуватися. Гратимуть перед глядачами, швидше за все, перші два склади. А для третього ця п’єса стане серйозною школою.
Увечері Ксюші подзвонив Кир:
— Не хвилюйся. Я все влаштую. Не так-то просто піти проти моєї волі в цьому театрі. Я дещо придумав. Тепер подивимося, я чи вони… Давно мріяв про серйозну гру.
Я вже не встигала записувати.
— Ксюшо, ти передаєш його фразу дослівно?
— Ну… майже. Думаю, так. Максимально наближено до його тодішніх слів. І ще — це важливо — він казав, що доможеться свого. «Поки в моєму арсеналі є такі люди, як Хомутов і його здоровань глухонімий — я практично непереможний».
— До чого тут Хомутов?
— Не знаю… Кир підтримує з ним дуже тісні стосунки. Уявлення не маю, чому, але, мені здається… Загалом, Кирило говорив ці слова так значуще… Тепер я майже впевнена — Хомутов причетний до зникнення Лариси з Аллою.
— Та чому ж, дідько забирай? Пояснюй до пуття! Розмовляти з Киром Ксенія не стала. Попросила дати спокій. Після ганьби перед усім колективом взагалі не бажала говорити з Киром. Раптом скаже щось не те, й це його спровокує до нових вчинків, які потягнуть за собою нову гидоту. Кир спокійно повісив слухавку. Наступного дня зникла Лариса. Батьки зниклої кілька разів дзвонили Ксенії. Ксюша в шаленстві помчала до Кирила.