Тому, надаючи українцям землю вже після виселення приблизно 15 мільйонів у глибину Азії, не були б совєти советами, а росіяни росіянами, якби не дали їм землі, але не в Україні, а десь подалі, над Волгою, на Уралі чи в Азії, а в Україні, власне, тим, з-над Волги, з Уралу, з Азії. Такою є політика нинішньої Росії щодо всіх народів імперії, а українців у першу чергу. Маючи можливість поглинути своїм безмірним організмом жменьку найнебезпечніших для них бунтівників, вона зробить це без найменших сумнівів.
Альтернатива II. Росія сподівається, що рано чи пізно при еволюції комунізму в напрямку направо Росія стане привабливою для наших українців, і тоді широкою хвилею їй може вдасться створити на нашій території широкий проросійський рух, а нині їй треба, щоб цей елемент тут залишався і виконував роль авангарду Росії в Польщі, як її виконував і виконує польський комуністичний рух. Вважаю цю альтернативу нереальною. Росія не обмежувала себе і не обмежує у своїй загарбницькій політиці. Такі самі претензії вона може виставити до теренів Малопольщі, а може й ще більші до Конгресівки на підставі звичайної загарбницької політики, мотивуючи тим, що це старі українські території, а Конгресівка — давній привісленський край. З тієї причини сподівання не уявляються реальними.
Водночас для нас не байдуже, чи, відчуваючи постійно російський напір на наш схід, будемо цей напір витримувати на територіях інкорпорованих чи національно чистих, на своїй землі, чи тільки умовно своїй, а в основі своїй орієнтованій на чужинців із заходу або зі сходу. Єдиним доказом російської політики може бути те, що Польська Держава є слабшою, якщо має у своєму лоні українського троянського коня. Ми ж при тому не забуваймо, що, перебуваючи навіть у тісній співпраці з чехами, а може власне тому, мусимо також між чехами і Росією мати етнічно польську територію, бо недавні ті часи, коли чехи, постійно орієнтовані на Росію (канон 100 років чеської політики), створювали нам після 1918 р. дуже важкі умови з допомогою українців Східної Малопольщі.
А які аргументи нашої східної політики? Немає червонішої полотнини для українців із-за Збруча, ніж наш українець. Тому давали підтвердження українці, які шукали у нас захисту, дають тому найкращі докази випадки наших часів, коли без помилування убивають наших українців на сході, незважаючи на німецьку охорону, а був час, коли кілька місяців увесь Львів був обліплений листівками, що той чи інший герой впав у Вінниці чи у Жмеринці на посту від братовбивчої руки. Там приймуть прихильно швидше поляка, ніж нашого українця.
Тому всі аргументи свідчать на користь виселення за кордони Польщі. Залишення їх у межах Польської Держави, навіть розбитих і переселених малими групками по всій Польщі, вважаю шкідливим, бо це створило б тільки велику мережу розсіяних шпигунів, які при кожній нагоді виконували б роль V колони. Доказом цього є випадок з учителями-українцями у Познанському воєводстві у 1939 р. Звідки вивозити? Кардинальний принцип — брати родинами, господарствами, з центрального котла Малопольщі, охопленого більш-менш кордонами Сяну, Дністра, Збруча і старим австрійсько-російським кордоном. Кого вивозити? Цілими поселеннями 100 % там, де масово вбивали поляків, і вивозити разом з попами і їхніми родинами. Окремими родинами вивозити з тих місцевостей, в яких хтось із членів родини виступав проти поляків і нищив польськість і польське майно. Клір усувати разом з родинами, як правило, повинно бути вивезено приблизно 70 % українського населення усієї визначеної території. Власність вивезених повинна перейти у власність Польської Держави і бути використана на додання землі до 30–40 моргів польському селянину на сході, щоб дати економічну силу і можливості для розмноження. Решта українського населення, що залишилось і, за свідченням місцевого населення, визнане таким, що на добре і зле поєднало свою долю з Польською Державою, мусить перейти у римо-католицьке віросповідання, отримає польського ксьондза і школу, отримає повноцінні земельні наділи тут, на місці, або в іншій частині Польщі. У Пруссії, на Помор'ї, на землях над Одрою розселення відбудеться у співвідношенні 0,5:100.