Головна роль у реалізації зазначеної програми припадає на велику політичну акцію Польського Уряду, який повинен організувати ще сильніший, ніж нині, політичний тиск у цьому напрямку на Англію і Америку з метою вчинення цими урядами також виразного тиску на ослаблену Росію стосовно дотримання нею старих кордонів Польщі. Паралельно до цієї важлива підготовча роль у цій справі належить Польській Армії, яка повинна опанувати наші східні території до кордонів 1939 р. (створення свого роду «доконаних фактів»).
У самій політичній акції йдеться про спритне розігрування всіх наших козирів (Катинь і переселення Росією в 1939 р. двох мільйонів поляків лише тільки з Малопольщі — можливо, підозріла смерть генерала Сікорського — Атлантична карта — нагорода за порятунок демократії через перший опір Німеччині — заслуги на різних театрах цієї війни — моральне відшкодування за хистку англійську політику щодо Польщі — приязнь Польщі до Англії і проблемне ставлення до неї Росії — гігантське знищення Росії і потреба мільйонів рук для її відбудови і т. д. і т. п.).
Що стосується самого переселення наших українців і білорусів, то нам було б набагато легше успішно реалізувати цю пропозицію, якби справа була поставлена Польщею в площині міжнародної політики, тобто якби державний інтерес Польщі став європейським державним інтересом.
Без сумніву, майбутня мирна конференція повинна мати завданням, крім усунення загрози Німеччини на довгі роки, також впорядкування спірних справ у всій Європі, а перш за все тверде вирішення прикордонних суперечок між окремими державами. Цей реалізований англосаксами «новий лад», який повинен діяти довгі роки, не може допустити, щоб у кордонах якоїсь європейської держави залишилась національна меншість у численній згуртованій масі, бо таким чином залишаться нам відцентрові сили, які при кожній нагоді будуть намагатись розпалити або розширити війну.
Кордони, встановлені як між Німеччиною і її сусідами, так і між іншими державами, що беруть участь у цій війні на тому чи іншому боці, повинні стати не тільки політичними, але й етнічними кордонами. Тобто між усіма цими державами, наприклад, Румунією й Угорщиною, Угорщиною і Чехословаччиною, Болгарією і Югославією і т. д. і т. п., повинен бути проведений обмін населенням. Тому такий самий принцип повинен бути застосований і у відносинах між Польщею і Росією.
Програма «Б» (максимальна)
VI. Польський Державний Інтерес на Сході Європи.
Передумови:
1. Зрозуміло, що нинішній момент російських перемог, момент, який починається від повторної більшовицької окупації наших територій, не є моментом для висування будь-яких максимальних програм з боку Польщі. Але кожна війна несе у собі несподіванки, а в нинішній війні останнє слово ще не сказано. Отже, може настати ситуація, за якої, власне, максимальна програма матиме шанс для реалізації.
2. У зв'язку з викладеним вище вважаємо, що через принципову неможливість узгодження капіталістичного напрямку з комуністичним не можна виключити, що всі попередні конференції щодо порозуміння між англосаксами і більшовиками завершаться остаточним фіаско, в результаті чого між ними почнеться не співпраця, а швидше боротьба за усунення.
3. Само собою зрозуміло, що після повалення німців Росія вже не буде так потрібна Англії, як зараз, а, навпаки, становитиме загрозу інтересам Британської імперії як в Європі, так і на Близькому і Далекому Сході. Оскільки у цей же час треба сподіватись, що всі суперечки між англосаксами і більшовиками, до цього часу відкладені на пізніше, проявляться в усій гостроті, то не сумніваємося, що Польський Уряд учинить у цей момент усе, щоб неминуча суперечка між капіталістичною Англією й Америкою та комуністичною Росією про поділ світу розгорілася і перетворилася у збройний конфлікт.
Враховуючи не надто послаблені збройні сили Англії та Америки і нечувано криваві втрати більшовиків, чия боєздатність значною мірою залежить від поставок англосаксів, не є мрією думка про вибух цієї суперечки, причому не один переконливий аргумент на користь цієї війни може навести саме наш Уряд.
(Наприклад, справою Польського Уряду є переконати уряди союзників, що як Мюнхенський договір не утримав загарбницьких апетитів Гітлера, так само ті чи інші поступки щодо Росії не заспокоять більшовицьких апетитів.)
І хоча Польща знову мусила б зійти кров'ю, однак у цій новій війні вона вйграла б відносно не менше від англосаксів.