Выбрать главу

У плані надзвичайної діяльності належить урахувати між іншими такі постулати.

А) На внутрішньому відтинку:

1) Виступи крайового представництва уряду перед українським населенням з нагадуванням обов'язків щодо держави і погрозою в разі їх невиконання, а також засудженням усіх антидержавних виступів.

Як уже вище кілька разів згадувалось, українське населення зовсім забуло про свою державну приналежність і зовсім на неї не зважає.

2) В особливих випадках — розсилання КВЦ окремим українцям погроз карними наслідками, а в разі продовження антипольських виступів — вислання і виконання смертних вироків.

Погрози і вироки, застосовані до українців у Краківському воєводстві, дали якнайкращі результати. Їх дія була явно заспокійливою.

3) Політичне роззброєння українських мас через викликання недовіри до їхніх керівних сфер, політичних організацій, демаскування надуживань української інтелігенції, поліції і т. д.

4) Організація самооборони польського населення, надсилання до околиць, де є загроза, збройних підрозділів.

5) Чітке визначення у польській пресі позиції щодо поведінки українців, засудження їхніх злочинів, антидержавної позиції.

6) Утримання від усілякої ініціативи щодо політичних розмов з українськими діячами. В разі ініціативи з українського боку чітке визначення, що умовою і підставою розмов може бути лише беззастережне визнання польської державності на цій території.

Б) На міжнародному відтинку:

Ослаблення української позиції через усвідомлення діячів світової політики фактів тісної співпраці українського суспільства з Німеччиною, що виявлялося між іншим у наборі 80 тисяч добровольців до дивізії СС, сприянні у вбивствах євреїв і т. д.

CA КС PZPR, zesp. 2400/8, sygn. 203/XY-46, s. 124–130.

Документ 52

Ян-Кшиштоф Трембалъсъкий

УКРАЇНСЬКА ПРОБЛЕМА ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ЛОНДОНА, ВАРШАВИ I ЛЬВОВА

У момент, коли ми пишемо ці слова, Друга світова війна триває вже п'ятий рік. П'ятий рік гігантської бурі і жахливого збурення, яке з нестримною силою проходить через увесь світ з небаченою швидкістю. Чим довше триває ця буря, тим більше викликає збурення — і тим важче передбачити, якими будуть кінцеві результати на тому чи іншому відтинку. У такий момент нелегко зробити зрілий синтез, але спробуймо вхопити той фрагмент бурі, який нас цікавить у цей момент, певну гарячу справу, намагаймося спіймати радіоприймачем наших почуттів ті струми і ті хвилі, які виявляються у цій бурі.

1.

Розчленування українського населення після Першої світової війни між чотирма державами створювало певні можливості для піднесення української справи на міжнародному рівні і використання її окремими партнерами. Польська політична думка брала цей момент до уваги як у теоретичних дослідженнях (Влодзімеж Бончковський, Адольф і Александр Бохенські), так і певною мірою у реальній політиці (воєвода Юзевський), намагаючись виграти для польського державного інтересу українську справу як потенційно міжнародне питання. Ми не сподівалися, що саме Радянській Росії першій випаде кинути на стіл український козир нам на шкоду.

17 вересня 1939 р. радянські війська вступили на територію Польщі, а в той же час знаменита декларація Молотова мотивувала цей крок, між іншим, турботою про ту частину українського і білоруського народів, яка проживає на території Речі Посполитої Польщі. Відтоді офіційна теза радянського уряду йде тією самою лінією: він стоїть на позиції, що східна частина Польщі є етнічною українською і білоруською територією, що ці народи були в Польщі під гнітом польського націоналізму, оскільки основна маса цих народів живе у Радянському Союзі, де обидва ці народи мають власні окремі федеративні республіки, тому Радянський Союз є природним захисником польських українців і білорусів. Під тими гаслами радянський уряд провів майже безпосередньо після окупації східної Польщі, 22 жовтня 1939 р., вибори до спеціальних «представницьких органів», які — відповідно спрепаровані щодо особового складу — ухвалили звернення до радянського уряду про приєднання цих територій до Радянської України і до Радянської Білорусі. Незалежно від цього радянський уряд уклав договір з німецьким урядом, за яким обидва контрагенти визнали території Речі Посполитої Польщі («колишньої Речі Посполитої Польщі» — як написали) своєю виключною сферою впливів з виключенням втручання інших держав і встановили «прикордонну лінію інтересів» вздовж Бугу і Сяну.

Таким чином, претензії Радянського Союзу спирались на: Ствердження, що Польська Держава упала, а Радянська Українська Республіка і Радянська Білоруська Республіка є її природними спадкоємцями стосовно земель з українською і білоруською етнічною більшістю, 2) плебісцит населення, 3) міжнародний договір, підписаний з Німеччиною.