Після такого психічного перелому українського середовища в українців настане черга на відповідний психологічний момент для підготовки гармонійної польсько-української співпраці у рамках Польської
Держави. Безсумнівно, в українському суспільстві проявляться численні елементи серед інтелігенції, які у період Другої світової війни відійшли в тінь і хотіли перечекати ту завірюху. Ці елементи підуть на конструктивну польсько-українську співпрацю. Очевидно, що безглуздо було б чекати від них якихось далекосяжних декларацій, якоїсь відмови «назавжди» від прагнення незалежності. Йтиметься лише про залучення їх до лояльної, конкретної співпраці. З іншого боку, не можна в цій справі припускатися вагання щодо торгів чи поступок. Польський народ, як господар держави, визначить, які права матиме в Польщі українське населення, але далекоглядність вимагає, щоб ці права були окреслені широко. Нехай прикладом буде тут далекоглядна англійська політика, застосована щодо бурів та ірландців, яка після придушення їхнього опору дала їм всілякі свободи. Крайні елементи тимчасово у перехідний період притихнуть, а після застосування принципів толерантності втратять ґрунт під ногами, бо більшість українців, отримавши вільну можливість розвитку, не хотітиме її втратити, особливо після того, як пережили болісний урок. Стосовно українського населення треба буде провести широку кампанію «перевиховання», аналогічну до такої ж, застосованої щодо німців.
Але якщо після перехідного періоду сп'янілі від перемоги захочуть перейти до політики гноблення українців на довшу перспективу, то тоді, після першого доведення українців до відчаю, настане розрядка, наберуть сили швидше радикально-націоналістичні елементи, які у підпіллі закликатимуть українське середовище до відсічі і внутрішнього протесту проти Польщі.
Якщо йдеться про польське суспільство Червенської Землі, то, з одного боку, відчай українців і відповідь за здійснені злочини певною мірою заспокоять жагу помсти, а з іншого — це суспільство повинне буде зрозуміти міжнародну ситуацію і загальні вимоги польського державного інтересу; також, поза сумнівом, почнуться охолодження і значний перегляд поглядів, які треба буде поглиблювати посиленою і невтомною пропагандистською роботою, що з'ясовуватиме українську проблему від самих основ, з боку загальнополітичних питань.
[На цьому текст обривається].
СА КС PZPR, zesp. 2271/4, sygn. 202/III/202, s. 212–226.
Др. Тадеуш Бєлецький
КОРДОНИ
[Автор — один з лідерів Народової Демократії, у 1930—1935роках — депутат сейму, у 1938–1939 рр. — голова Центрального Правління Народової Партії, у 1940–1941 роках — заступник голови Народової Ради у Франції, у 1942–1945 роках — член Політичної Ради у Лондоні, проводир Народової Демократії в еміграції. У цьому розлогому (45 сторінок стандартного машинопису) наведеному рефераті стверджує, що Польща повинна бути великою, інакше вона загине через своє розташування між Німеччиною і Росією. Вважає, що велич — це історичне призначення Польщі, визначене Богом; щоб Польща могла виконати цю місію, Бог визначив їй природні географічні кордони, які утворюють балтійсько-чорноморську платформу (так зване міжмор'я), для розвитку польської культури і держави, що має природну цілісну річкову і транспортну систему, віссю якої є Вісла.]
(…) Аналізуючи ці висновки, легко можемо за допомогою мали у загальних рисах визначити територію, яка становить природну систему: тобто від заходу — Одра з її продовженням — Лужицькою Нисою, на півночі і північному сході — Неман і Західна Двіна, на сході — Дніпро. Південний кордон визначають нам Карпати і їх продовження — кордон Чехії аж до перетину з Лужицькою Нисою.
(…) Східна Пруссія, Щецинське Помор'я з Ругією, вся Силезія повинні належати Польщі як її історична власність. Чехія ж отримує Судетський край і південну частину Саксонії з територією Кам'яниці (Хемніц). На заході Франція повинна отримати територію до Рейну, Бельгія — Евпон і Мальмеди, Данія — Шлезвіг і Гольштин.
(…) Польськими портами будуть Щецин, Гдиня, Крулевець (Кенігсберг. — Є.П.), Клайпеда. На цьому просторі узбережжя польська творча сила змогла б розпочати потужну працю над своєю морською величчю. (…) Базами для військового флоту можуть бути Ругія, Узнам і Волін, Гель, Гдиня, Крулевець, Клайпеда. Наша праця повинна йти перш за все в напрямку розбудови і організації військового і торговельного флоту. Він для нас буде козирем могутності і значення у світі, а також у майбутніх місіонерських планах основоположним елементом у клопотанні нашої політики про можливі колонії.