Типовим прикладом фальшування історії є робота двох авторів — Владислава Цвіка і Єжи Редера «Адміністративно-територіальний розвиток Холмської землі»[17] зі згаданої конференції у Холмі. На думку авторів ця територія перед виникненням польської держави разом з племенами віслян і ледзян із Сандомірщини якийсь час залишалась у точно не окресленій залежності від великоморавської держави, потім могла на певний час перейти під зверхність київських князів або чеської держави, і є дуже правдоподібним, що територія Гродів [Червенських] потрапила у сферу впливу держави Мешка І вже на початку панування цього володаря. Але далі в тексті автори визнають (с. 12), що започаткування Холма і подальше виокремлення і зростання значення Холмщини припадають на часи Данила, сина засновника Галицько-Волинського князівства — Романа. Померлого у 1264 році Данила поховано у Холмі, й лише королева Ядвіга у 1387 році знову (?!) об'єднала ці землі з Польщею. І від того часу, після бурхливого перехідного періоду, можна говорити про тривалий непорушний зв'язок Холмщини з рештою земель Польщі (с. 15). Отже, досить пізно, лише за часів Ядвіги, почався цей «тривалий непорушний…», після майже 40 років окупації Перемишля і Санока.
Всі історики одностайно стверджують, що Холмська земля була заселена від незапам'ятних часів (за В.Кубійовичем — у період пізнього палеоліту), але ніхто не говорить ким. Польській стороні досить запису руського літописця, бо якщо в цьому першому писемному документі записано, що ляхи втратили Гроди, то сумніватися в їхній польськості ніби недоречно.
Якось ніхто з сучасних дослідників не згадує, що на початку XX століття знайшлись документи, які заперечували польськість Холмщини. Їх опублікував саме Александер Яблоновський[18]. Дослідник застерігає, що цей матеріал (…) в цілому не був достатнім для належного написання повнішого і зваженого в усіх своїх частинах нарису. Тут бракує даних про походження мешканців, процес заселення цієї землі. Але і без того стан польськості в XVI столітті, тобто після досить довгого періоду «тривалого непорушного зв'язку Холмщини з рештою земель Польщі», був представлений досить виразно. Ось що читаємо на с. 47:
«Все підгір'я Бескидів від краківського кордону аж до волоських вирубок (Буковини), напевно, не мало жодної латинської парафії. (…) У Холмській землі, у всьому чималому Ратнівському Князівстві, яке мало на площі 43 квадратні милі 28 сіл, була тільки одна латинська парафія; у Грубешівському на 31 село також тільки одна; у Буському повіті Белзької землі на 69 сіл — лише 2 парафії».
Прийшле польське населення оселялось головним чином у містах, тому в кожному місці поселення був костел, а церков було кілька. Полонізація міст розвинулася вже у пізніший період. Де ж за цей час зникли нащадки племен Мешка? Знайшлись дані, що їх звідти… виселено! Майже як в акції «Вісла», лише у протилежному напрямку. Про це писав інший руський літописець[19] (цитуємо за згаданою працею Б. Ціммера, с. 14):
«В літо 6539 (1031) великий князь Ярослав і Мстислав собраста многі вої ідоста на ляхи і взяста гради Червенская опять і повойоваста ляцку землю і многі ляхи пріведоста ірозделіша я. Велікій князь Ярослав посаді по Русі і cym сегодені». До цього дещо ускладненого тексту Б.Ціммер додає пояснення: «Ярослав після завоювання Гродів виселив мешканців цієї землі… і розпочав колонізацію країни ляхів».
Пояснення вийшло діаметрально протилежним: літописець писав про оселення ляхів на Русі, а коментатор поправляє, що це руських розселювали на ляській землі. І вже зрозуміло, що поляки тут були, але руські їх виселили…
На увагу заслуговує інша деталь. Під час археологічних досліджень на горі Данила у 1966 році відкрито середньовічну фортифікацію з кам'яно-дерев'яним валом і 5 рядами дерев'яного палісаду, що оточував узгір'я. Як зі здивуванням зазначає Б. Ціммер (припис 18 на с. 188): «Розкопки несподівано були перервані з невідомих причин». Знаємо ці «невідомі причини». Такі самі дослідження проводились після війни на Замковій горі у Перемишлі. І також несподівано їх припинено «з невідомих причин». Це була таємниця полішинеля: перервано після встановлення, що знахідки, особливо сакральні, були такі самі, як у Київській Русі (рештки кафедральної церкви святого Івана Хрестителя круглої форми — тип будівлі відомий на сході від V століття), що суперечило теорії польськості Гродів. Відкрито оборонну вежу типу стовп — як у Холмі, Угруску і Столпі біля Холма. З дрібних предметів там були печатка володимирського князя Давида Ігоревича, а також численні хрести-енколпіони, відомі в Україні у X–XII століттях. Влада дійшла висновку, що таких фактів не можна розголошувати, і наказала зупинити роботу, не називаючи причин. Подорожуючи у цей час по країні як журналіст, я особисто чув численні коментарі на цю тему.
17
Ziemia Chełmska. — Lublin, 1961. — S. 9 (Матеріали наукової конференції істориків, яка відбулась у Холмі 21 червня 1959 року).
18
Źródła Dziejowe. Т. XVIII. Część II. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym; Т. VII. Część II. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Opisane przez Aleksandra Jabłonowskiego. — Warszawa, 1903.