Групові звернення подібного змісту надійшли з Влодавського, Холмського, Томашівського, Замойського, Новотарзького та інших повітів. Зібралося кілька тисяч підписів — 11 000, вони представляли більш як 500-тисячне українське населення. (…)
Володимир Сергійчук. Злочин проти українців у Польщі //Українське Слово. — Париж — Київ, 1994. — № 1.
НАВКОЛО АКЦІЇ «ВІСЛА»
Реферат Т.А. Олыианського, виголошений 27.10.1987р. на симпозіумі «Литовці, білоруси, українці, поляки — передумови єднання», організованому душпастерством творчих осередків при костелі ордена Єзуїтів у Лодзі.
Цього року минуло 40 літ від масового переселення українського населення в межах Польщі, повсюдно відомого як акція «Вісла», операції, яка мала за мету не тільки покласти край діяльності українських партизанів, але також існуванню української національної меншини у нашій країні. Але знання про ці події у більшості польського суспільства гірші від інших, бо жорстко фальшуються. Домінують стереотипи, які належить назвати за відомим з книги Й. Герхарда стереотипом «Заграви у Бещадах». Ця книжка мала наклад 500 тисяч примірників. Згідно з цим стереотипом після визволення східних земель нинішньої Польщі туди проникли з-за Сяну і Бугу розбиті Червоною Армією зловорожі банди УПА, які почали масово вбивати польське цивільне населення та міліціонерів, уникаючи сутичок з військом. Після тривалого періоду боїв, під час якого УПА здобула певні тактичні успіхи, у березні 1947 року у випадковій сутичці загинув генерал Сверчевський, що стало приводом для проведення великої військової акції і повного виселення українців з теренів південно-східної Польщі.
У цьому стереотипі майже все є неправдою, що ширше розкриємо нижче. Це однозначно шовіністичний образ: героїчний і лицарський польський солдат протистоїть українському бандиту-бандерівцю (невипадковий пропагандистський захід), звироднілому різуну, боягузливому і фанатичному спільнику нацистів, якого переважна більшість авторів, незважаючи на повторювані час від часу облудні заперечення, ототожнює з українським народом. З іншого боку, привертає до себе увагу той факт, що більшість авторів найохочіше замовчує саму акцію «Вісла». Герхард присвячує їй, наприклад, лише 20 сторінок з 590, причому вони вирізняються на фоні цілості «Заграв» своєю побіжністю і безбарвністю. З більшим чи меншим переконанням також повторюють окремі автори — тут маю на увазі більше популярні праці, ніж наукові чи псевдонаукові — фрази про трудне, болісне чи вимушене рішення щодо переселення. Тільки генерал Блюм мав мужність написати[52]: «Є в історії кожного народу події, які не можна виправдати, якщо застосовуються критерії абсолютного, абстрактного гуманізму, але які зі всіх точок зору заслуговують на розуміння і позитивну оцінку історії. До цих подій належить переселення українського населення у 1947 році в Польщі». Хоча з другою частиною цього висловлювання не можна погодитись, треба оцінити значення цих слів в устах комуніста.
У літературі з предмета, поряд з брехнею і маніпуляціями, зустрічається також низка явних суперечностей. Наприклад, Ст. Жепський у книжці «Шляхом 32 Будзігиинського полку піхоти»[53]пише, що у 1946 році на Диновському підгір'ї діяли курені: Залізняка, Ягоди, Чабана чисельністю відповідно 2000, 2500, 1500 осіб, на додаток озброєні польовою артилерією і легковими бронеавтомобілями, оснащені транспортними автомобілями і мотоциклами. Насправді на цьому терені діяв курінь Байди, Залізняк діяв у Любачівському повіті, ніколи не мав більше, ніж 700 людей. Ягода був командиром у Грубешівському повіті, а його курінь не мав більше 300 людей. Про Чабана джерела мовчать. Натомість Й. Герхард у статті «Подальші деталі боротьби з бандами УПА і ВІН»[54], що була джерелом багатьох повторюваних донині помилкових і недоречних тверджень про ОУН і УПА, пише, що весною 1946 року солдати часто бачили «на вершинах гір, особливо у Галичі», встановлені УПА шибениці. Насправді Галич не можна побачити з Устшик Верхніх, вже не згадуючи про розташовані далі на захід села, та й Військо Польське взагалі нечасто туди заходило. Ці шибениці — задум ірраціональний, адже легше і корисніше було вішати людей у центрі села, щоб усі могли добре подивитись і запам'ятати, — очевидно, є вигадкою Герхарда. Як гумористичний елемент наведу ще опис фотографії з публікації «У боротьбі за зміцнення народної влади 1944—47»[55], де стверджується, що УПА у грудні 1946 року знищила постерунок МО у Варенжі за допомогою ракети… V—2!
52
І. Blum. Udział Wojska Polskiego w walce o utrwalenie władzy ludowej w Polsce — walki z UPA // Wojskowy Przegląd Historyczny. — 1959. — № 1.