Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
2023
ISBN 978-617-15-0207-9 (fb2)
Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва
Електронна версія зроблена за виданням:
Перекладено за виданням:
Tvedt T.: Verdenshistorie: Med Fortiden Som Speil / Oslo: J. M. Stenersens Forlag, 2020. — 432 p.
Переклад з норвезької Микити Никончука
Тведт Т.
Т26 Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення / Тер’є Тведт ; пер. з норв. М. Никончука. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2023. — 368 с. : ч/б іл.
ISBN 978-617-15-0014-3
ISBN 978-827-20-1700-1 (норв.)
УДК 930.85
© Terje Tvedt, 2020
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2023
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад і художнє оформлення, 2023
Передмова
«Якщо дивитися в бронзу, як у дзеркало, можна опорядити одежу; якщо дивитися в історію, як у дзеркало, можна пізнати, як розквітали й занепадали династії».
Імператор Лі Шимінь, 627—649
Писати книжку про історію — ризикована справа, а надто в час, коли невпевненість у майбутньому велика, як ніколи. Історією часто зловживають, така її доля, і нині вона дедалі більше схожа на дешевий супермаркет: як різні світові правителі — дисиденти, популісти й ліберали, — так і Брати мусульмани та Рух чаювання, — усі вибирають із минулого ті чи ті аргументи на користь свого політично-ідеологічного порядку денного. У такій ситуації історик ризикує некритично поширювати норми й нібито незаперечні істини. Або може стати упередженим тлумачем минулого, що досліджуватиме реальність через призму необ’єктивності та сучасних стереотипів.
Поки невпевненість у майбутньому зростає, імперіалізм сучасності проти минулого водночас стає чимраз агресивнішим. Історія — це більше не закінчений і складний розділ, віддалено пов’язаний із сучасністю, а площина: минуле нині підпорядковане сьогоденню, межа між «тоді» й «зараз» стирається, а роль історії полягає в підтвердженні сучасних цінностей. Як наслідок, сучасність потребує історичних паралелей, а співчуття до пращурів, що стали заручниками свого часу, послаблюється, позаяк вони не задовольняють сучасних стандартів. Та якщо міряти історію з погляду сучасності, вона втрачає весь блиск, усю привабливість, стає такою собі чужою землею[1]. А коли сучасність стає мірою всього, то і її годі зрозуміти.
Дві тисячі років тому один римський інтелектуал сказав, що метою освіти було визволення від «тиранії сучасності»[2]. Тепер сьогодення радше завойовує нас. Громадськість і соціальні мережі орієнтуються на те, що актуально нині, цієї миті, особливо на приватне, тут і зараз. Усесвітня мережа наближує історію на відстань одного кліка, адже факти про 4000 р. до н. е. можна знайти так само швидко, як і міфи про сьогодення. Простота подорожей у часі посилює відчуття панування над минулим, яке насправді хаотичне, роздроблене й потребує впорядкування, якщо хочемо, щоб воно мало сенс і було зрозуміле.
У цій книжці я прагну запропонувати противагу як безісторичності, так і політизації історії. Робитиму це, описуючи й коментуючи історичні події та тенденції, що тягнуться від перших давніх цивілізацій на Близькому Сході та в Азії 5000 років тому до «Сяйнистої династії» в Китаї та величезної османсько-ісламської імперії у приблизно 1500 році; від новітнього поступу Заходу та його тріумфу в ХІХ столітті до аналізу ролі європейського та британського колоніалізму. Насамкінець ми розглянемо століття США та зростання ролі Китаю як наддержави в ХХІ столітті й те, як кліматичну кризу і дискусію про неї можна розуміти з історичної перспективи. Крім цього, хочу описати, як історію інтерпретували в різні часи. Учити історію і не осмислити традицій її інтерпретації — це приблизно те саме, що дивитися футбол і не знати правил. Подекуди, мабуть, захопливо, але зрозуміти складно. Мета — посприяти думкам та усвідомленню того, як óбрази світу, що їх створили переможці, породили спрощення і стереотипи про історію та світ. Бо ж, лише усвідомлюючи це, ми можемо зостатися незалежними у вічному потоці часу.
1
Цей термін я взяв в історика Lowentahl, David. 1985. The Past is a Foreign Country. Cambridge: Cambridge University Press. (Тут і далі прим. авт.)
2
Це сказав римлянин Цицерон. Цитую за Postman, Neil. 1985. Amusing Ourselves to Death. New York: Penguin: 146. Там Цицерона цитують так: «The purpose of education is to free the student from the tyranny of the present».