«Після того як школа закінчилася, я пішов додому,
зайшов у дім, (де) сидів мій батько.
Тоді я поговорив із батьком.
Я зачитав йому свою табличку, (і) мій батько був задоволений;
мій батько показував, що любить мене:
“Я спраглий, дай пити.
Я голодний, дай хліба.
Помий мої ноги, застели ліжко, хочу спати;
Розбуди мене рано зранку,
Мені не можна запізнюватися, (інакше) мій вчитель мене відлупцює”.
Коли я прокинувся зранку,
я зустрів свою матір і
сказав їй: “Дай мені мій обід, я піду в школу”»[23].
Згодом шумери так розвинули свою писемність, що могли фіксувати життєві мудрощі й оповідання, а за кілька тисяч років кілька європейських експертів із клинопису навчилися читати їхні тексти. У 1850-х археологи знайшли вдосталь клинописних глиняних табличок, щоб мовознавці змогли розтлумачити шумерську писемність. У 1857 році Королівське азійське товариство в Лондоні — що на той час був центром чимраз глобальнішої імперії — стало місцем виникнення оригінального підходу. Тоді чотирьом провідним фахівцям із клинопису запропонували перекласти 800 рядків, що їх європейські археологи привезли з Межиріччя. Фахівців розсадили в різні кімнати й дали кожному копію того самого тексту. Коли комітет аналізував зміст у чотирьох запечатаних конвертах, виявилося, що всі фахівці переклали клинопис майже однаково. Тож так зламали код до мислення шумерів. Тепер можна було прочитати перший у світі юридичний текст, який гарантував покарання за будь-які переступи — від сексу із чужими рабами до вбивства: «Той, хто вб’є іншого, мусить умерти сам», — постановив судебник Ур-Намму в приблизно 2100 р. до н. е[24].
Система письма і глина також уможливили розвиток системи цифр, яка стане основою того, як сучасна людина розуміє час та простір. Коли дивимося на годинник і знаємо, що в одній годині — 60 хвилин, а в одній хвилині — 60 секунд, усе це спадок від доісторичного Іраку. Саме там уперше поділили час на години по 60 хвилин, хвилини по 60 секунд, тижні по сім днів, а коло — на 360 градусів[25].
Навіщо цим людям знадобилася така точна система вимірювання часу, коли іншим, здавалося б, цілком достатньо було рахувати лише роки? Мисливцям, збирачам і людям, які жили в селах і займалися традиційним землеробством, упродовж тисячі років вистачало поділу на більші одиниці — як-от від весни до весни або від літа до літа, або від ранку до ночі. Але підведення потрібної кількості води на більші та менші поля з менших і більших каналів, які можна було завиграшки закривати й відкривати, стимулювало розвиток дрібнішого поділу часу. Потреба в зрошуванні та розподілі водних ресурсів у періоди року, коли річки мілководні, а отже, в каналах було мало води, передбачала систему, що допомагала б краще зрозуміти, які фермери скільки води отримали. Ефективно це порахувати давали змогу одиниці часу. І достоту, як у пустелі в Омані донедавна воду підземними каналами (що їх на всьому Близькому Сході називають канатами або кяризами) розподіляли, орієнтуючись на тінь від Місяця[26], так і шумери знайшли розв’язок, яким ми послуговуємося досі.
У Шумері також розвинулося перше відоме в історії духівництво. Такі групи посередників між людьми та богами виникали з різних причин, і ніхто не знає достеменно чому. Це можна заледве пояснити, якщо не зважати на непевність життя, а також на незрозумілі й жорстокі події, що сформували суспільство в Шумері: вони жили вздовж небезпечних річок, від яких водночас були залежні. У той час люди не могли пояснити природу річок за допомогою гідрології та метеорології, тож їхню парадоксальність пояснювали боги через посередників — священників. Духівництво, вірогідно, виникло через те, що певна група людей твердила, ніби має безпосередній зв’язок із богами, а щоб боги їх почули, їм потрібні гарні будинки та храми, не кажучи вже про їжу, якою звичайні люди мали їх забезпечувати.
Шумер був міським суспільством землеробів, яке вкрай залежало — у багатьох сенсах — від обігу в річках, що заклали підвалини цивілізації. Ці непевні відносини між водою і суспільством чітко позначилися на релігійних оповідях, богах, ролі духівництва та сповненому страху світогляді. Може, фаталізм шумерів — це наслідок багаторічного пристосування та користування двома річками, над якими вони не мали влади. Шумерське прислів’я, що вдало описує цю непевність, таке: «Той, хто живе біля води, дивиться на гори. Він не дивиться на довкілля». Тобто вода, основа суспільства, яка водночас постійно їм загрожувала, прийшла з півночі, кинувши тінь на все інше.
23
Kramer, Samuel Noah, 1949. Schooldays: «A Sumerian Composition Relating to the Education of a Scribe». Journal of the American Oriental Society 69, 4: 199
24
Дискусію про судебник царя Ур-Намму подано в Kramer, Samuel Noah. 1988: History Begins at Sumer: Thirty-Nine Firsts in Recorded History, (3. вид.). University of Pennsylvania Press: 52
25
Crawford, Harriet, 2013: The Sumerian World, London: Routledge. Поширена та традиційна думка про те, що коротші одиниці вимірювання часу виникли в сучасному капіталістичному суспільстві як засіб дисципліни праці, не бере до уваги контролю часу в іригаційних системах у засушливих районах 5000 років тому.
26
Nash, Harriet, 2010: «Lesser Man-Made Rivers: The Aflaj of Oman and Traditional Timing of Water Shares», у Tvedt, Terje, Richard Coopey (red): Rivers and Society. From the Birth of Agriculture to Modern Times, vol. II, Series II, у Tvedt, Terje (seriered.): A History of Water (9 vol.). London: IB Tauris.