Те, що станеться з кліматом уздовж Нілу, матиме більші регіональні та міжнародні наслідки. У країнах уздовж цієї водойми вже живе приблизно мільярд осіб, і це важливі країни на міжнародній арені, як-от Єгипет і Ефіопія. За припущеннями ООН, у країнах, уздовж яких протікає Ніл, 2100 року житиме 1,5 мільярда, або вчетверо більше, ніж 2010-го. Наслідки цього, мабуть, буде легше зрозуміти, якщо знати, що ці 11 країн ще тоді, 2010-го, сказали, що в ньому замало води.
Тому не дивно, коли тривожні заголовки початку 2000-х писали, що озеро Вікторія суттєво зменшиться. Тоді рівень води в ньому опустився на кілька метрів[374]. Причиною називали кліматичні зміни. А втім, у 2019 і 2020 роках опублікували вимірювання, які засвідчили, що нині озеро має більше води, ніж у 2000-х[375]. Якщо поїхати до міста Джиджа в Уґанді, де Ніл витікає з озера Вікторія, це можна чітко побачити на власні очі. Там побудували платформу й місток, який веде до блакитної таблички, що позначає, де починається Ніл. Той місток, по якому я раніше ходив, коли був у цьому культовому для африканської історії місці, тепер стоїть під водою. Новини про катастрофи, певна річ, з’являтимуться й у майбутньому, адже і Чад, і Вікторія — це мілкі озера, тому вони швидко реагують на навіть найменші зміни опадів. Утім, насправді ніхто достеменно не знає, яка кліматична ситуація чекає згаданий регіон у майбутньому. Одні вважають, що тут більше дощитиме, а інші твердять протилежне, якщо температура на планеті підвищиться на два градуси.
Однак якщо клімат уздовж Нілу і прилеглих територій зміниться так само швидко, як у Сахарі в приблизно 5000 р. до н. е., то термін «кліматичний біженець» заграє новими барвами. Лише в Єгипті, за підрахунками ООН, у 2100 році житиме 220 мільйонів осіб. А ця країна повністю залежна від Нілу й того, щоб він приносив бодай стільки води, скільки сьогодні. Уряд уже заявив, що брак води перешкоджає розвитку країни, а тому й стабільності. Але що ця країна Середземного моря робитиме, якщо майбутній клімат зменшить рівень води в Нілі?
Отже, пророцтва про великі кліматичні зміни та міграційні катастрофи в Африці поки не справдилися. Хоч ці тривожні сценарії не підтверджені, однак континент залишається вразливим до кліматичних змін. Адже впродовж історії кліматичні катастрофи тут спричиняли масові міграції з регіонів Сахари та Нілу, народів банту з регіону між Нігерією та Камеруном до Субсахари, і нілотських кочівницьких народів із центрального Судану до сучасної Танзанії. Однак страх кліматичних змін в Африці спричинений не непередбачуваністю води, адже такий страх на континенті виникає лише в короткі дощові періоди. Наукові та історичні дані, своєю чергою, вказують на те, що кліматичні зміни сучасності спричинили люди. Але не африканці, адже вони залишили на довкіллі несуттєвий «вуглецевий слід».
Зміни клімату, звісно, становлять важливу тему в Європі, і ця проблема стала гострішою в найбільшій річковій дельті континенту. Французький філософ Декарт, говорячи про Нідерланди, казав, мовляв, якщо Бог створив світ, то людина — Нідерланди. Так він підкреслював те, що Нідерланди стали такими, як сьогодні, бо тамтешньому населенню, починаючи з ХІ століття, вдалося визволити країну з обіймів води. Постійно втілюючи дренувальні проєкти й ставлячи вітряки, що осушували польдери, викачуючи воду в канали, нідерландці змогли відвести надлишкову воду в море. Відтак вони будували чимраз більше й чимраз вищі греблі, щоб захищатися від річок і моря, тож згодом колишнє морське дно стало потенційними полями. Так Нідерланди стали країною, третина якої сьогодні лежить нижче від рівня моря.
На початку 2000-х уряд Нідерландів ухвалив рішення про радикальну зміну політики щодо води, яка завжди загрожувала порвати греблі й регулярно топила території. Тоді вони очікували більшої кількості опадів та інтенсивнішого танення льодовиків в Альпах. Унаслідок цього річки могли загрожувати густонаселеній країні. Досі в Нідерландах, прагнучи стримати річки, будували греблі, але тепер збагнули, що стратегія не спрацює в тривалій перспективі. «Ми не можемо будувати греблі до небес», — тоді сказав міністр водних ресурсів Нідерландів[376]. Замість того щоб продовжувати цю політику, що вже стала частиною іміджу та національної ідентичності Нідерландів, вони вирішили повернути землю воді. Тож уряд поставив за мету створити безлюдні рівнини, куди уповноважені органи могли б відвести воду з річок, щоб захистити великі міста та густонаселені регіони нижче, за найбільшою дельтою в Європі.
374
Див. одну з наукових статей першої половини 2000-х, де за причину падіння рівня води вважали кліматичні зміни: Awange, Joseph L.; Ogalo, Laban; Bae, Kwanh-Ho; Were, Paul; Omondi, Philip; Omute, Paul, Monica Omullo. 2006. «Falling Lake Victoria water levels: Is climate a contributing factor?», Climate Change, 89: 281
375
Див., напр., «Hydropower at risk as water levels at Lake Victoria rise», ESI Africa, 04.05.2020. https://www.esi-africa.com/industry-sectors/generation/hydropower-at-risk-as-water-levels-at-lake-victoria-rise/ (дата звернення: 01.06.2020).
376
Така фраза пролунала в інтерв’ю для документального серіалу «Подорож у майбутнє води» (En reise i vannets fremtid, 2007). Серіал виготовлений кінокомпанією Panopticon AS, а режисерами були Ерик Ганнеманн, Андерс Тейлор-Ларсен і Тер’є Тведт. (