Університети традиційно підсумовують знання через освіту. Це допомогло й мені. Я ніколи не зміг би, напевне, написати цієї книжки, якби кілька років поспіль не читав лекції для студентів-істориків в університеті Осло, розповідаючи їм про стару та сучасну історію світу. То було не лише цінно, а й у певному розумінні визвольно — я мав привілей викладати історію широко тоді, коли дослідження стають чимраз вужчими. Ця робота змусила, зокрема, поглянути на свої проєкти про історію Нілу та промислову революцію у значно ширшому контексті. І тут сталося неймовірне: схоже, я почав краще розуміти свої дуже вузькі дослідницькі царини. Тому хочу подякувати Інституту археології, історичної пам’яті та історії в Осло за те, що його працівники запросили мене прочитати такі великі оглядові лекції, а студенти відвідували їх і ставили запитання. Водночас я міг паралельно вчитися у двохсот п’ятдесяти дослідників та авторів (з майже ста країн), з якими працював разом над дев’ятитомником, присвяченому історії води у світі. Тому мушу подякувати і їм, моїм співредакторам, і відповідальному редактору видавництва IB Tauris Девідові Стоунстріту, який працював над цим проєктом аж 14 років і постійно підтримував мене й мій задум, хоч праця зрештою вийшла набагато більшою, ніж будь-хто з нас планував.
Однак «Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення» ніколи не побачила б світ без серії «Шість доповідей про безісторичність», які я прочитав восени 2019-го в Національній бібліотеці Норвегії в Осло і які вміло організовувала Еліне Скор Клевен. Керівництво бібліотеки, а саме її директор Аслак Сіра Мюре, прагнули організувати серію лекцій, присвячених історичним тенденціям і зосереджених навколо найконфліктніших тем сьогодення. Для мене це була інтенсивна та інформативна осінь, зокрема тому, що інтерес до згаданої серії виявився величезним. Мені довелося самому все переглянути: як професор історії, я мав щось розповідати людям, що нічогісінько не знають про історію, але хочуть навчитися, тож мусив поглянути на свої знання з нової перспективи, і це допомогло побачити новий контекст. Пропонована книжка ґрунтується на тому, що я навчився, читаючи ті доповіді. Вона не повністю повторює мої тодішні лекції, але я ними надихався. Ті лекції суголосні з цією працею, хоч водночас суттєво різняться — перспективами, обсягом, системою покликань і широтою тих запитань, які ставить і на які відповідає моя книжка.
Частина емпіричного матеріалу й деякі дослідження в ній ґрунтуються на раніше опублікованих працях, та і я доповідав про ці теми на низці міжнародних і національних конференцій та семінарів, тому є багато дослідників, яким хотів би подякувати за відгуки, допомогу та критику. Назву лише кількох найголовніших, бо вони безпосередньо коментували або ми разом обговорювали різні частини цієї, тоді ще майбутньої книжки: фахівець з історії Судану та Єгипту професор Мартін Дейлі; фахівець із китайської історії професор Марк Елвін; економічний історик, який, зокрема, досліджує Азію, професор Кеннет Померанц; фахівець з економічної історії Європи професор Річард Купі; дослідник кліматичної історії професор Ейстайн Янсен; соціолог професор Руар Гаґен; дослідник культурних студій і східних мов професор Єнс Е. Брорвіґ; доцент археолог Тер’є Естіґорд; фахівець із китайської релігії та історії культури професор Жень Сяо Юн; дослідник африканської й суданської історії професорка Фадва Абдел Рагман Алі Тага і політолог професор Якоб Арсано.
Крім цього, хочу подякувати відповідальному редакторові Свайну Скаргайму, який відіграв вирішальну роль у створенні цієї книжки, а також редакторові Гансу Петтеру Баккетайґу з видавництва Kagge Forlag за конструктивну критику та коментарі. Під час написання книжки й роботи з нею важливу роль відіграла головна редакторка J. M. Stenersens Forlag Катріне Санднес; вона невтомно працювала над цим проєктом із винятковим ентузіазмом, критично мислила й давала добрі поради. Наостанок (але не за важливістю) хочу подякувати дружині Анне Марі Ґрот за підтримку й за те, що стала критичною читачкою, а також моїм дітям — за різнобічний внесок у цю книжку.
Як відомо (хоч це надто легко забути), коли до проєкту причетні так багато людей, усі можливі помилки та недоліки книжки — на авторовій відповідальності.