Історію Стародавнього Єгипту зазвичай сприймали як музей архітектури просто неба. Цей погляд змінився лише після того, як Наполеон завоював Єгипет 1799 року[38]. Наполеон сам підкреслював значення незвичного минулого країни, звертаючись до солдатів перед битвою, яку французи, маючи чуття історії, нарекли «Битвою за піраміди»: «Солдати, не забувайте, що з цих монументів на вас дивляться сорок століть!»[39] Наполеон як дитина епохи Просвітництва волів, щоб унаслідок військової кампанії людство дізналося більше про свою ранню історію. Тому до Єгипту він привіз групу зі ста шістдесяти семи вчених і технічних експертів, Commission des Sciences et des Arts, що розкопувала старі та забуті скульптури, які подекуди стояли по шию в піску. Французькі солдати також випадково наткнулися на Розетський камінь, назвавши його на честь села в дельті Нілу, неподалік якого його знайшли[40].
Французи розуміли, що цей камінь може бути ключем, який відімкне двері до таємниць Стародавнього Єгипту. Річ у тім, що на камені трьома мовами висічений указ Птолемея V, який правив Єгиптом між 204 і 181 рр. до н. е. Порівнюючи єгипетські ієрогліфи з іншими двома вже відомими мовами, учені могли їх розтлумачити. Перш ніж вирушити назад у Францію, Наполеон переконався, щоб Розетський камінь перебував під вартою французів.
Однак не так сталося, як гадалося. Його єгипетський трофей згодом довелося передати британцям — найголовнішому супернику Наполеона в Європі. Річ у тім, що незабаром адмірал Нельсон і британський флот зіткнувся із французьким флотом. Цей герць британці мелодраматично нарекли «Битвою за Ніл», хоч насправді то був морський двобій у затоці Абу-Кір, що в Середземному морі неподалік дельти Нілу. У цьому бою перемогли британці, тож серед інших трофеїв вимагали від французів Розетський камінь. Один французький офіцер намагався заховати камінь за будинками, але марно. Британці повезли камінь у Лондон. Там, в експозиції Британського музею, Розетський камінь і стоїть з 1801 року, залишаючись і досі, напевне, найвідомішим експонатом.
А втім, незабаром французи «помстилися». У 1822 році одному молодому французу, Жану-Франсуа Шампольйону, уперше вдалося розшифрувати єгипетські ієрогліфи. Однак масштабно перекладати давньоєгипетські тексти почали лише в 1850-х, коли вчені навчилися досить добре тлумачити ієрогліфи. Однак цього всього не було б, якби тогочасне просвітницьке та імперіалістське суспільство не вважало знання про Стародавній Єгипет за таке важливе, що британські та французькі офіцери клали голови за камінь із давньоєгипетськими символами.
Людство добре знало про Стародавній Єгипет упродовж кількох тисячоліть, водночас не відаючи про Шумер та Індську цивілізацію. Однак лише у другій половині ХІХ століття ранню й багату на події історію Єгипту вперше відтворили й розтлумачили через призму того, що писали самі єгиптяни. Відтоді знання про Стародавній Єгипет побільшало й у масштабах, і в глибині[41]. Учені зуміли описати ставлення єгиптян до своєї життєво важливої водойми, а також те, які головні економічні, адміністративні та релігійні збіги й розбіжності були між Шумером і Стародавнім Єгиптом.
Сім-вісім тисяч років тому в Сахарі текли річки, буяла зелень, а навколо бігали леви й паслися жирафи. У перші тисячоліття після останнього льодовикового періоду це була родюча місцина, що заклала підвалини землеробства й суспільства мисливців-збирачів. Та згодом, приблизно в 6000—5000 рр. до н. е., клімат став сухішим, і деякі люди, які жили тут, пішли на схід. Спершу вони знайшли Фаюмську оазу, а через кількадесят кілометрів східніше натрапили на річку, що невпинним потоком життя текла по безмежних піщаних рівнинах. Ці люди оселилися на берегах тої самотньої річки, що, здавалося б, дивовижно тягнулася на сотні кілометрів по одній із найсухіших та найспекотніших пустель світу, зовсім без приток.
38
Окупація Єгипту була частиною більшого плану, що мав на меті поставити під загрозу позиції британців в Індії, а також послабити здатність Лондона перешкоджати французьким амбіціям.
40
Сьогодні цей населений пункт має назву Рашид і досі лежить на берегах Нілу, неподалік того місця, де річка втікає в Середземне море. Докладніший опис боротьби за цей камінь, що точилася між британськими та французькими колоніалістами, поданий у Tvedt, Terje. 2012. Nilen. Historiens elv. Oslo: Aschehoug: 52
41
Літератури про Стародавній Єгипет сила-силенна. Ось кілька праць, у яких розглядають різні аспекти: Anthes, Rudolf. 1959. Egyptian Theology in the Third Millennium B. C., Journal of Near Eastern Studies,18, 3: 169