Однак коли прогулюватися двома відомими містами, пов’язаними з Індською цивілізацією, — Хараппою й Мохенджо-Даро, — найбільше вражає те, чого тут немає: тут не знайдеш величних монументів на честь правителів, ані храмів для теократичних лідерів, ані помпезної демонстрації військової могутності. Деякі вчені стверджували, що, попри брак знахідок, гомогенність у побудові міст — це вислід сильної держави, яка це все координувала. Якщо ніхто не мав би центральної влади чи високого авторитету, то міста були б різноманітніші. Цю теорію не можна відкинути, хоч археологи не знайшли жодних слідів такої влади. На мою думку, реальніша інша гіпотеза.
Брак таких споруд свідчить про цивілізацію, у якої, імовірно, не було панівного центру сили, на відміну від тотальної влади фараона в Єгипті й міцних позицій духівництва та царя в Шумері. Через особливу екологію річок і даремність спроб контролювати річки чи ділити воду між містами чи громадами, потреба в центральній владі почасти зникла і, за бажання, її було б складно встановити. Схоже, тут не було ані потреби, ані підстави для залякування народу диктатором-фараоном, авторитарним царем чи духівництвом. Щоправда, мусила б бути якась форма організації чи ієрархії влади, щоб будувати такі великі міста, розвинути писемність і перевозити товари на такі великі відстані. Однак тут бракувало визначеної сфери, у якій правителі могли б створити достатню й міцну релігійну чи політичну легітимність.
Індська цивілізація залишила по собі скульптури, кераміку та прикраси з теракоти, металу й каміння. Хараппської кераміки було так багато, що її згодом описували як «ефективне масове виробництво»[59]. Імовірно, саме тут уперше почали вирощувати бавовну, і індуси конкурували з шумерами за першість у розвитку стандартизованої системи ваг та одиниць вимірювання. Вони мали свійських тварин, а також винайшли колесо, копіюючи предмети, що скочувалися зі схилів, і могли ставити їх на вози, запряжені тваринами. Через географічну протяжність Індської цивілізації й рівнинну топографію в її центральній частині ця місцина в суху пору року була неначе призначена для колеса[60]. Тривалий час панувала думка, що індуси запозичили колесо в шумерів, але тепер цю теорію відкидають.
Ця цивілізація також розвинула виняткову культуру купалень і чистоти. Будь-хто, хто приїздить у Мохенджо-Даро, може й досі — за 4000 років від заснування міста — на власні очі побачити купальні, завширшки одинадцять метрів і завдовжки сім метрів, з кам’яними сходами вниз. Ніхто не знає достеменно, чи ці купальні використовували з ритуальних міркувань, чи містянам просто подобалося купатися, щоб трохи освіжитися від спеки. Коли я опинився там, температура в тіні сягала 54 градусів Цельсію — одяг прилипнув до тіла — і було так спекотно й волого, що моя камера зламалася. У цьому давньому місті, у якому жили приблизно 30 000 осіб, у багатьох будинках була ванна. Ставлення індусів до води можна вважати за субконтинентального попередника однієї риси індуїзму — усеохопного й різнобічного релігійного шанування святих річок і священних водойм. У тривалій історичній перспективі найпоказовіше, мабуть, те, що в Мохенджо-Даро виявили перші відомі в історії громадські вбиральні та систему міської каналізації. Ці цегляні каналізаційні шляхи повсюдно пронизували місто. Прогулянка вздовж таких каналів, викопаних тисячі років тому, дає змогу зблизька поглянути на справді важливий внесок у розвиток людства.
Проіснувавши приблизно 2000 років, ця цивілізація зникла з історії. Усі історики погоджуються, що багато важливих міст, як-от Хараппа й Мохенджо-Даро, втратили значення або їх просто покинули[61]. Цивілізації, яка використовувала колесо, уперше вирощувала бавовну, мала міста з ваннами в будинках і відрізнялася від інших давніх цивілізацій егалітарною структурою, більше не існує. Дехто вважає, що загарбники з півночі, а надто з регіону Кавказу, витіснили або вбили тих, хто жив у ключових районах Індської цивілізації. Інші твердять, що цивілізація зникла через внутрішні причини. Однак теорія, яка набрала найбільше прибічників останніми роками, пояснює, що поєднання ефекту кліматичних змін і ненадійних річок підважило позицію міст та продуктивність зрошувального землеробства.
59
Wheeler, Mortimer. 1968. The Indus Civilization (3-є вид.). Cambridge: Cambridge University Press.
60
Докладніше див. McIntosh, Jane. 2008. The Ancient Indus Valley: New Perspectives. Oxford: ABC-CLIO.
61
Деякі індійські дослідники, щоправда, обстоюють тяглість, стверджуючи, що частина Індської цивілізації ввійшла до пізнішої індуїстської традиції, див., напр., науково-популярну книжку: Sanyal, Sanjeev. 2012. Land of the Seven Rivers. A Brief History of India’s Geography. London: Penguin. Така інтерпретація, однак, не відкидає питання про причини зникнення цієї цивілізації на другий план. Для короткого дослідження «полишених міст», див. Wood, W. H. Arden. 1924. «Rivers and Man in the Indus-Ganges Alluvial Plain», у Scottish Geographical Magazine, 40, 1: 1