Выбрать главу

Можна сказати напевне, що у тривалій історичній перспективі Індійський субконтинент цілком доречно описувати як «континент із полишеними містами». Такий вислів описує процес, за якого раніше живі й бурхливі міста з плином часу перетворюються на незначні тіні власного минулого. Пояснити такі події може особливе явище, що формувало цей регіон упродовж тисячоліть, навіть після зникнення Індської цивілізації. Річки Ганг, Джамна, Брахмапутра й Інд — які створили передумови родючого землеробства на рівнинах, що самі й сформували, — приносили з Гімалаїв чимало намулу, а рівень води в них постійно змінювався через танення льодовиків і мусони. Тож річки часто змінювали русло й течії, нерідко радикально. Звиваючись, вони полишили міста та селища, які будували на колишніх берегах і які розвивалися саме через близькість до води. Коли йдеться про річкову систему Інду, наприклад, то можемо впевнено сказати, що кожнісінька його притока змінювала річище багато разів упродовж історії, навіть сам Інд. Ті міста, що стояли побіч цих річок, часто ставали безвладними свідками того, як «їхні» річки полишали їх. Звідси «полишені міста».

Головні релігійні міфи про «Зниклу річку» ілюструють значення цього явища. Ріґведи — одні з найстаріших відомих індійських текстів, які, ймовірно, записали у відомому нам вигляді в останньому тисячолітті до н. е. і які суттєво заклали підвалити індуїзму. Цілих 45 гімнів Ріґвед звеличують річку Сарасваті. Тут цю річку називають матір’ю всіх річок і найбільшою з-поміж найбільших. Її навіть називали «натхненницею гімнів»: таке може вказувати на те, що згадані тексти писали на її берегах[62]. Але відтак річка зникла — її немає. Упродовж кількох тисячоліть ріґведські розповіді про цю річку вважали за вигадані міфи з незрозумілим походженням. Після того як учені знайшли сліди доісторичної річки, що лежить на три метри глибше під дном річки Гхаггар, сьогодні тривають дискусії, чи це не історична Сарасваті[63]. Нам відомо, що Гхаггар початково була притокою Інду, тоді вона витікала із засніжених Гімалаїв, а тепер це річка, що збирає воду мусонів і тече, зникаючи, у пустелю Тар[64]. Вона стала тінню доісторичної себе, а Сарасваті, що також зникла з природи, стоїть у центрі релігії.

Коли в Індії десятки мільйонів прочан що дванадцятого року йдуть на Кумбха-Мела до міста Праяґ, раніше відомого як Аллах­абад, вони утворюють найбільше на планеті зібрання людей в одному місці. У 2001 році тут зібралося 60 мільйонів прочан, щоб прийняти святу ванну у воді, яка змиває всі гріхи, адже тут сходяться три найсвятіші річки — Ганг, Джамна й Сарасваті. Однак Сарасваті тече не насправді, а сходить на людей із неба. Ця річка вже точно не становить частину географії Індії, але у світі релігії живе й досі. Ця міфічна, але й цілком історична річка нагадує сучасності про зростання й занепад величезної цивілізації, а також про вразливість суспільства перед силами природи.

  Перші цивілізації та наша сучасність

Історією перших цивілізацій потрібно цікавитися насамперед тому, що в ХІХ столітті, коли про них не знали, батьки суспільствознавства сформулювали чимало основоположних понять, що й досі впливають на розуміння змін і розвитку суспільства[65]. Тоді люди дещо знали про Стародавній Єгипет, але ці знання досі були рудиментарні та поверхові — тексти в пірамідах переклали, наприклад, у 1850-х. Шумер відкрили в середині ХІХ століття і 1857 року вперше змогли прочитати їхню мову. Індська цивілізація натомість зоставалася невідомою аж до 1920-х. Тож базові моделі розвитку суспільства в історичному та соціо­логічному дискурсі сформулювали, не знаючи анітрохи про розвиток перших суспільств. Річ у тім, що, як не можна зрозуміти Європу, не розуміючи світу за межами Європи, так само годі зрозуміти сучасне суспільство або сформулювати загальні теорії соціального розвитку, якщо ігнорувати тисячі років домінування цих давніх цивілізацій.

вернуться

62

Жодна річка чи географічне явище навіть і близько не такі важливі в цих священних текстах. Мати Ганг, наприклад, майже тут не трапляється. Дослідження значення річки Ганг в індійській історії подано у Darian, Steven G. 1978. The Ganges in Myth and History. Honolulu: The University Press of Hawaii.

вернуться

63

Вчені з Physical Research Laboratory (PRL) в Ахмедабаді й Індійського технологічного інституту в Бомбеї 2019 року опублікували статтю у Science Reports, стверджуючи, що знайшли Сарасваті, див. «Evidence of river Saraswati’s existence found?», The Hindu, 7.12.2019 (дата звернення: 18.05.2020).

вернуться

64

Деякі стверджують, що суперечливо ставити знак рівності між Гхаггар і Сарасваті. Їхній аргумент полягає в тому, що басейн Гхаггару був осушений, коли писали Веди; див. Thapar, Romila. 2004. Early India: From the Origins to AD 1300. University of California Press: 42 Для дискусій про те, що сталося з Індською цивілізацією, див. також Possehl, Gregory L.1997. «The Transformation of the Indus Civilization», Journal of World Prehistory, 11, 4: 425472, а також Giosan, L. et al. 2012. «Fluvial landscapes of the Harappan Civilization», Proceedings of the National Academy of Sciences. USA. 109, 26, 168894.

вернуться

65

У ХІХ столітті, коли сформували перші теорії про розвиток суспільства, людству було відомо лише про Стародавній Єгипет, до того ж украй мало. У той час коли Фрідріх Геґель описував Єгипет як статичну противагу європейському динамізму  і це вплинуло й на норвезького письменника Генріка Ібсена, коли той писав вірші після виправи в Єгипет 1869-го,  люди ще не вміли тлумачити ієрогліфи. Коли Фрідріх Енгельс, колега Маркса, розвивав теорії про приватну власність і походження держави, люди мали рудиментарні знання про Шумер, а про Індську цивілізацію й Теракотову армію Цінь Ши Хуанді просто не знали. І коли батько соціології, Еміль Дюркгайм, писав, що соціологія має перейматися лише «соціальними фактами», адже лише вони можуть пояснити соціальні змінні, ані він, ані будь-хто інший не знав про роль кліматичних змін у розвитку та долі перших цивілізацій. Такі думки в соціології виникли через штиб життя в міській Європі у ХІХ і першій половині ХХ століття. Вони виникли і вкоренилися в науці так швидко, адже тоді люди вірили, що панували над природою, тому розвиток суспільств пояснювали, не аналізуючи відносин між природою та суспільством. Перемогу модерну над природою сприймали як найфундаментальнішу рису цієї епохи, тому природа не становила цікаву тему для соціології. Перші цивілізації довели нам, що це хибний підхід.