Поширення та позиція міфів про потоп свідчать, що перші цивілізації розвивалися на річкових рівнинах тоді, коли людина не могла контролювати природу — передумову існування суспільства. Цей суперечливий парадокс залежності був тавром цивілізацій. Він і визначив їхнє майбутнє. Священні тексти трьох великих монотеїстичних релігій розповідають, як Яхве, Бог і Аллах використовували воду, яку лиш вони контролювали на небі, щоб карати неслухняне, грішне людство. Це була така собі «найвища міра покарання», адже віряни жили у світі, де вода була чіткою та безпосередньою межею між життям та смертю. Такі прадавні релігійні легенди сьогодні знову стають актуальними, коли говоримо про страх сучасності щодо підняття рівня моря і про чимраз більш неконтрольовану природу, яка приносить паводки та потопи.
Так епос, що налічує 4000 років, викопаний із піску в Іраку лише кілька поколінь тому, може постійно нагадувати про значення перспективи: світова історія має бути справді світовою, якщо хоче знайти відповіді на великі питання історії людства та сучасності.
ЧАСТИНА ІІ. Ера Азії
«Вивчай минуле, якщо хочеш визначити майбутнє».
Конфуцій (прибл. 500 р. до н. е.)
На початку XVI століття Китай під правлінням династії Мін став найрозвиненішою країною світу. Династія Мін керувала Серединним царством майже 300 років — від 1368-го до 1644-го. Назва «Сяйниста династія», як із китайської можна перекласти слово «Мін», свідчить про те, як вони себе уявляли й чого досягли[85]. Ця назва — перебільшення й прикрашання, але вона має більший стосунок до дійсності, ніж європейська тогочасна «Священна Римська імперія», яка, за словами Вольтера, не була ані священна, ані римська, ані імперія. Китай мав найбільшу у світі економіку й був провідною державою майже в усіх технологічних сферах. У 1500 році Китай населяли 60—100 мільйонів осіб — проти приблизно двох мільйонів в Англії[86]. Династія Мін забезпечила собі вічне визнання, звівши суттєві частини Великого китайського муру, що мав боронити Китай від «варварів із півночі». Стіна була завдовжки 8000 кілометрів, або на 500 кілометрів довшою, ніж відстань від Парижа до Москви.
За наказом імператорів, у Пекіні, куди вони перенесли столицю, збудували Заборонене місто. Це палацовий комплекс у центрі Пекіна, неподалік головної площі Тяньаньмень, що займає 720 000 метрів квадратних і складається з майже 1000 будівель із понад 8000 кімнатами. Тут від 1406 до 1420 року працювали 1000 митців та один мільйон робітників. Усе в Європі блякне на тлі Забороненого міста, куди мали доступ лише імператор, його родина та придворні. Однак найбільший проєкт династії — це канал, що з’єднує Пекін із Ханчжоу. Великий китайський канал — найзахопливіший інфраструктурний проєкт в історії світу. Канал завдовжки 1800 кілометрів простягався від річки Янцзи на півдні й до Пекіна на півночі[87]. Тож 500 років тому китайці викопали та залили водою канал, довжина якого майже відповідає відстані між Римом і Копенгагеном, а ширина в найвужчому місці — 40 м[88]. Канал пов’язував північний Китай із його південними провінціями й допоміг створити те, що, на думку багатьох, стало першою у світі ринковою економікою. Річ у тім, що завдяки каналу династія отримувала більше податків; також можна було надсилати достатньо їжі з родючого півдня на суху північ, куди імператор переніс столицю (слово «Пекін» означає «північна столиця») і де були зібрані всі солдати, що мали захищати країну від постійної загрози нападу «кочівників» зі степів. Китайці воліли за всяку ціну уникнути повторного монгольського панування, зокрема тому, що попередницю династії Мін — династію Юань — 1279 року заснував онук Чингісхана — Хубілай.
85
Див., напр., Li Shi. 2019. History of Science and Technology in the Ming Dynasty; Deep Logic (електронна книжка); Grove, Lina, Christian Daniels (red.) 1984. State and Society in China: Japanese Perspectives on Ming-Qing Social and Economic History. Tokyo: University of Tokyo Press; Sung Ying-hsing. 1997. T’ien-Kung K’ai-Wu: Chinese Technology in the Seventeenth Century. New York: Dover Publications; Brook, Timothy. 2010. The Troubled Empire: China in the Yuan and Ming Dynasties, Cambridge, MA: Belknap Press of Harvard University Press; Twitchett Denis C., Frederick W. Mote (red). 1998. The Cambridge History of China: Volume 8: The Ming Dynasty, Part 2: 1368
86
Тогочасна кількість населення Китаю
87
У Китаї Янцзи називають річкою Чан
88
Багато норвежців, включно зі мною, вважають захопливим Телемаркський канал, збудований наприкінці ХІХ століття. Він поєднує міста Шієн і Дален у Південній Норвегії і, як порівняти, має лише 100 кілометрів завдовжки.