Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення [VERDENSHISTORIE: Med Fortiden Som Speil]

«Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення» досліджує розлогі та різнобічні теми, які цікавлять багатьох і які в сучасному глобалізованому світі стали частиною історії кожного. Сподіваюся, що вона посилить уміння читачів дивитися на суспільство й сучасність у ширшому історичному та глобальному контексті, а також стане поживою для роздумів про минуле і теперішнє цього світу. У тривожні часи — як упевнено можна назвати наші з вами — стає зрозуміло, що без спроб зрозуміти та осягнути події минулого сучасність стає не лише хаотичною, а й бентежною і незрозумілою. Недаремно ж кажуть: той, хто не знає минулого, приречений не розуміти теперішнє.

Частина І. Перші цивілізації

«Просто кажучи, цивілізація — це низка перемог над природою».

Мозес Гарві, 1886.

 

  Народження цивілізації

«Історія починається в Шумері» — таку назву має одна з класичних праць про перші цивілізації[10]. Саме в Шумері виникли перші пісні про кохання, укладені перші зводи законів і запроваджені перші податки. Деякі найважливіші інституції людства вперше з’явилися на світ саме тут. Шумери винайшли колесо, писемність, заснували великі міста, встановили державну власність, духівництво й певний ступінь поділу праці, невідомий раннім громадам. Усе це ґрунтувалося на винятково продуктивному землеробстві[11].

Приблизно 5000 років тому ця цивілізація розвивалася на теренах сучасного Іраку — на переважно плоскій місцевості з великими та широкими піщаними рівнинами й скупою рослинністю. Нижче, поблизу Перської затоки, куди поступово поверталося море після останнього льодовикового періоду, простягалися заболочені пустелі. Погоду визначав пустельний клімат: опадів було небагато, удень часто стояла нестерпна спека, улітку повітря гаряче, мов у печі, а взимку та вночі міг напасти дошкульний мороз. Опадів майже не було, однак географічно цивілізацію обмежували нищівні паводки, спричинені Євфратом і Тигром — двома великими та бурхливими річками, що витікали тисячами кілометрів північніше, у горах Малої Азії або старої Анатолії (сучасної Туреччини)[12]. Зважаючи на те що рівнинна місцевість поблизу моря сформувалася з мулу та піску, що їх річки вимивали впродовж мільйонів років, каміння для будівництва годі було тут знайти. Не росло тут і дерев, з яких можна було спорудити будинок чи човни.

Отже, у приблизно 3500 р. до н. е. у цій негостинній місцевості шумери сформували спільноту, яка створила історію світу. Але чому люди вирішили заснувати першу у світі аграрну цивілізацію саме тут і як їм це вдалося?

Щоб бодай на краплю зрозуміти значущість Шумеру, мусимо порівняти цю цивілізацію з іншими давніми цивілізаціями, які виростали майже одночасно. Тому описуватиму й аналізуватиму цивілізацію Шумеру побіч Індської цивілізації, що постала східніше, на території сучасних Пакистану, Індії та Афганістану, і цивілізації Стародавнього Єгипту, що правила західніше, на берегах Нілу. Чому ці ранні, напрочуд інноваційні суспільства постали саме в цих місцях? Як їм вдавалося користуватися природою, на яку доводилося зважати? І як знання про ці давні цивілізації може пролити світло на видатні події та явища сучасності?

На жодне з цих питань не можна відповісти, якщо не розібратися спершу, що мають на увазі як «цивілізацію». У цього широкого, але суперечливого поняття є десятки різних дефініцій, використовуваних як риторична зброя в ідеологічних та політичних цілях[13]. Зазвичай брак чіткого понятійно-категорійного апарату призводить до нечіткого аналізу, полегшує хибне тлумачення минулого й ускладнює — а іноді навіть і внеможливлює — змістовне спілкування та обговорення результатів досліджень і ключових соціальних проблем. Так, наприклад, найбільший тлумачний словник Норвегії, Bokmålsordboka, нещодавно пропонував недоречне із глобальноісторичного погляду визначення: «Цивілізація — це культура, найчастіше застосовуване щодо культури білої раси на противагу культури тубільців, особливо зважаючи на технічний та матеріальний розвиток». Далі подано приклад застосування: «Місіонери принесли в Африку цивілізацію». Це визначення архаїчне та європоцентристське[14], але важливіше те, що таке розуміння цивілізації унеможливлює розмови про ранні, доєвропейські цивілізації в Азії та Африці. Вони просто-таки не можуть існувати.

10

Kramer, Samuel Noah. 1988. History Begins at Sumer. Thirty-Nine Firsts in Recorded History. University of Pennsylvania Press. 3-є вид. Крамера вважають за одного з найпровідніших шумерологів і, безумовно, одного з першопрохідців у цій царині (Прим. пер.: Крамер народився у Жашкові, Черкаська область. Хоч і в дитинстві переїхав до США, нині в Жашківському історичному музеї зберігають книжки, фото та інші документи й матеріали Крамера, подаровані його родиною).

11

З часом праць про Шумер стало напрочуд багато. Крім робіт Крамера, мені стали у пригоді такі дослідження: Clark, John Grahame Douglas. 1961. World Prehistory: In New Perspective: Cambridge: Cambridge University Press; Crawford, Harriet. 1991. Sumerian Water Management and Irrigation Technologies. New York: Cambridge University Press; Jacobsen, Thorkild. 1982. Salinity and irrigation agriculture in antiquity: Diyala Basin archaeological report on essential results, 1957—58. (Bibliotheca Mesopotamica, Vol. 14.); Storm, Rachel. 2000. Egyptian mythology: myths and legends of Egypt, Persia, Asia Minor, Sumer and Babylon, London: Hermus House; Crawford, Harriet. 2004. Sumer and the Sumerians, Cambridge: Cambridge University Press, і King, Leonard W. 1923. A history of Sumer and Akkad: London: Chatto and Windus.

12

Євфрат завдовжки приблизно 2800 кілометрів, а Тигр — 1900 кілометрів. Обидва мають витік у Туреччині. Євфрат протікає територією сучасної Сирії та Іраку, а Тигр — через Ірак (Мосул і Багдад лежать на берегах цієї річки) і в нього також впадають річки, що течуть з Ірану. Там, де Євфрат і Тигр зливаються в одну річку неподалік містечка Ель-Курна в Південному Іраці, річка має назву Шатт-ель-Араб. Ці дві ріки, а також користування ними, відіграють важливу економічну й політичну роль, зокрема в конфлікті між Туреччиною, Сирією та Іраком, кожна з яких мають свої інтереси. Проведення кордону між Іраком і Іраном по річці було однією з причин кривавої війни між цими двома країнами-сусідами у 1980—1989 роках.

13

Простої, точної та повної дефініції «цивілізації», з якою всі погоджувалися б, немає. Французький соціолог Арман Кувільє запропонував понад 20 означень цього слова. Французькі історики Фернан Бродель і Люсьєн Февр також описували генезу та появу згаданого поняття (див. Braudel, Fernand. 1980. On History. Chicago: University of Chicago Press: 177—218, а також Febvre, L. 1973. «Civilization: Evolution of a word and a group of ideas», у Burke, P. (red.). A New Kind of History. From the Writings of Lucien Febvre:219—25. London: Routledge & Kegan Paul). У цій книжці я визначаю і використовую це поняття у два способи: як поняття, що допомагає зрозуміти розвиток давніх цивілізацій, і як поняття, що допомагає зрозуміти взаємини між цивілізаціями в сучасному світі.

14

Навесні 2020 року я виявив, що Bokmålsordboka змінив це означення на більш описове та ненормативне. Восени 2019-го в Національній бібліотеці Норвегії я готував серію лекцій і досліджував проблематичні аспекти цього означення — тоді у словнику можна було знайти версію, на яку покликаюся тут. Оскільки історія традиції інтерпретації посідає важливе місце в цій книжці, я залишив згадане означення та свої коментарі.