Сумароков Олександр Петрович (1717-1777) — російський поет и драматург — класицист, директор петербурзьких імператорських театрів.
«Вздорщица» — комедія на одну дію О.П. Сумарокова.
«Скупой». — Тут, очевидно, йдеться про комічну оперу Б.Я. Княжніна, музику до якої написав композитор В.О. Пашкевич (1742-1797). П'єса вперше була поставлена в Петербурзі в 1782 р. З кінця XVIII ст. під такою ж назвою на російській сцені йшла однойменна комедія Ж.-Б. Мольєра в російському перекладі Івана Кропотова.
Верьовкін Михайло Іванович (1732-1795) — директор Казанської гімназії, драматург і перекладач, член Російської Академії наук (з 1785 р.).
... к «Недорослю»... — тобто до комедії Д.І. Фонвізіна.
«Два охотника» — комічна опера на одну дію французького драматурга Ансома, російський переклад І. О. Дмитревського.
«Говорящая картина» — комічна опера французького драматурга і композитора Андре-Ернеста Модеста Гретрі (1741-1813).
«Добрые солдаты» — комічна опера російського поета і драматурга-класициста Михайла Матвійовича Хераскова (1733-1807), музику до якої написав капельмейстер імператорського театру Г. Раупах.
«Сбитенщик» — трьохактна комічна опера Я.Б. Княжніна; музика французького композитора Жана Бюлана, що жив у Росії (р.н. невід. — пом. 1821).
Форо (Фора). — В театрах XVIII — першої половини XIX ст. вигук схвалення.
«Несчастье от кареты» — комічна опера Я.Б. Княжніна спрямована проти галломанії; музика В.О. Пашкевича.
«Розанна и Любим» — комічна опера російського драматурга Миколи Петровича Ніколєва (1758-1815); музика російського композитора, італійця за походженням, М. Керцеллі.
«Любовная ссора» — комедія А. Н. Бухарського, наслідування Ж.-Б. Мольеру.
«Аркас и Ириса» — комічна опера російського поета і драматурга Майкова Василя Івановича (1728-1778); музика М. Керцеллі.
Тупей — вид зачіски (підбитий спереду чуб).
Рокамболь, ломбер — види картярської гри.
Константинов Трохим Васильович (серед. XVIII ст. — після 1798 р.) — колишній актор імператорського театру, який разом із П. О. Плавильщиковим (1760-1812) в 1793-1795 рр. виступав в амплуа героя. У Харківському театрі, куди поступив 1795 р., Т.В. Константинов вперше ввів антрепризу, розширив зв'язки провінційних акторів з майстрами московської сцени.
«Тщеславный» — п'єса Детуша.
«Минхемы, или Близнецы» — комедія французького драматурга Ж.-Ф. Реньяра (1655-1709). На російській сцені йшла в перекладі Василя Гнатовича Лукіна (1737-1794).
«Братом проданная сестра» — п'єса маловідомого російського драматурга Дмитра Володимировича Єфім'єва (пом. 1804) (точна назва: «Преступник от игрьі, или Братом проданная сестра». Комедия в 5 действиях).
«Хвастун» — комедія Я Б. Княжніна.
«Беверлей» — трагедія в 5 діях німецького письменника Є. Мура, яка йшла на російській сцені в перекладі І.О. Дмитревського, здійсненому не безпосередньо з оригіналу, а з французької переробки Сорена.
Один из служивших тогда у нас чиновников... — Очевидно, мається на увазі губернський чиновник Микола Іванович Шредер, який з 1808 і приблизно до 1812 р. керував Харківським театром. Згодом тамбовський віце-губернатор.
Ареопаг — тут: місцева влада.
«Севильский цирюльник» — комедія П.-О. де Бомарше (1732-1799) на російській сцені йшла в перекладі Рафаїла Михайловича Зотова (1794-1871).
... большая комедия Коцебу... — Йдеться про комедію «Ненависть к людям и раскаяние». В цьому спектаклі трупи І.Ф. Штейна роль Майнау грав актор реалістичного напряму Павлов.
Коцебу Август-Фрідріх-Фердінанд фон (1761-1819) — німецький письменник, автор сентиментальних мелодрам, видавець шовіністичних журналів, за фахом адвокат, перебував на російській службі, монархіст.
... трагедия «Бианка Капелла» из Мейснеровой повести русского перевода. — Йдеться про драматичну переробку однойменного роману німецького письменника А.Г. Мейснера (1753-1807).
... труппою Калиновского... — Трупою із польських, російських та українських акторів, очолюваних російським актором і антрепренером Осипом Івановичем Калиновським (пом. 1829 р.). Ставши співвласником Харківського театру разом із І.Ф. Штейном, О.І. Калиновський сприяв демократизації провінційної сцени. Тут, зокрема, виступали такі видатні актори, як М.С. Щепкін, П.Є. Барсов, І.Ф. Угаров. У 1816 р. трупа О. Калиновського відокремилась від трупи І. Штейна і почала виступати самостійно в Калузі та Воронежі.
Штейн Іван Федорович (пом. 1830 р.) — антрепренер, діяч російського і українського театрів. З 1814 р. тримав антрепризу у Харкові.
Щепкін Михайло Семенович (1788-1863) — російський актор, основоположник російського та українського сценічного реалізму. Із серпня 1816 до весни 1821 р. виступав у трупі І.Ф. Штейна. Неодноразово виконував ролі у виставах п'єс Г. Ф. Квітки-Основ'яненка.
«Земира и Азор» — комічна опера А.-Е.-М. Гретрі. Поряд із цією комічною оперою на російській сцені йшов однойменний балет у трьох актах.
… даёт балеты своего сочинения... — Очевидно, І. Штейн здійснював і переробки окремих мелодрам, балетів, що йшли тоді на петербурзькій сцені. Так, мелодрама «Пігмаліон» Жан-Жака Руссо в російському перекладі В. Майкова (з музикою Куаньє), одноактний балет «Пигмалион, или Оживлённая статуя» (твір Гільфердінга, музика капельмейстера Старцера), опера «Волшебная флейта» В.А. Моцарта (лібретто в перекладі Шеллера), стали основою однойменних балетних спектаклів 1. Ф. Штейна.
... князя Репнина... — військового губернатора Малоросії з 1816 по 1835 р., мецената українського театру. М.Г. Рєпнін сприяв викупові М.С. Щепкіна на волю із кріпаків. Під час кількаразових гастролей полтавської трупи у Харкові листовно просив Г.Ф. Квітку-Основ'яненка бути директором театру на період гастролей. (Див.: Павловский И. К истории Малороссии во время генерал-губернаторства кн. Н.Г. Репнина (Очерки, материалы и переписка). Полтава, 1905).
... труппа г. Млатковского. — Колектив, очолюваний актором, режисером і антрепренером українського і російського театру Людвігом Юрійовичем Млотковським (пом. 1855). Л.Ю. Млотковський після Київського театру спочатку виступав у трупі І. Штейна як хорист та актор, у 1833 р. очолив курську групу штейнівської трупи. У ній виступали видатні актори К. Соленик, М. Рибаков, М. Млотковська. У 1834-1843 рр. трупа Л. Млотковського виступала в Харкові.
Про один із спектаклів, поставлених Л. Млотковським, йдеться в повісті Г.Ф. Квітки-Основ'яненка «Ярмарка».