Я поки що тільки зазначую сю нитку, котра протягається від примітивної колективної обрядовості: від сих весняних (в широкім розумінні) дій до новорічних, великодніх, всяких інших поздоровлень, до котрих ми перейдемо в дальших розділах. Тепер же хочу зазначити безпосереднє продовження магічної колективної дії в закляттях, замовляннях і молитвах індивідуальних, так багато заступлених в нашім фольклорі.
Молитви і закляття. Ослабнувши в своїй чистій, магічній формі в колективнім уживанні, накликування добра і закляття лиха довго тримаються в індивідуальнім ужитку, в різних магічних формулах, замовляннях і молитвах, які не раз стоять в близькім зв’язку з колишніми колективними обрядами, почасти захованими, почасти затраченими без сліду 1.
1 Наші молитви і закляття досі не оброблені скільки-небудь відповідно. Великороси і білоруси випередили нас на сім полі. Велику збірку великоруських заклять видав іще Сахаров, потім Л. Майков (1869 р., 372 чисел). Тільки в 1872 р., в першім томі корпуса Чубинського вийшла збірка вірувань, забобонів, заклять і молитов, доволі багата, але дуже хаотично зложена, і два роки пізніше з’явилась спеціальна збірка П. С. Єфименка, Сборникъ малороссійскихъ заклинаній, Чтенія московські, 1874, І, 212 чисел, — зроблена незалежно від збірки Чубинського і теж не особливо упорядкована, а по сім не з’явилось ні одної великої збірки — в тім роді, як корпус білоруських замовлянь Романова (БЂлорусскій сборникъ, т. V, 1891, понад вісімсот нумерів). Се, очевидно, відбилось і на розсліді сеї категорії народної традиції. Студентська робота Мик. Крушевського: Заговоры какъ видъ русской народной поэзії (Варшавскія Унив. Изв., 1876, III), оперта головно на збірці Майкова, надовго зісталась одинокою монографією. Тим часом се була дуже слабенька праця. Далеко цінніші замітки Потебні, в його студії про пісню про воєводу Штефана (Малорус. пЂсня по списку XVI в., 1877) — про аналогії заклять і пісень (тут він подає і дефініцію замовляння як «словесного образа порівняння даного або умисно витвореного явища з побажаним, з метою викликати се друге»). Але через свою принагідність, мабуть, вони не звернули на себе уваги. Тільки в 1890-х рр. до них повернулись дослідники — проф. Владимірів в розділі, присвяченім замовлянням в його Введенії въ исторію русской словесности, 1896, Сумцов в студії Пожеланія и проклятія, преимущественно малорусскія, 1897 (Сборникъ Харків., т. IX), Ф. Зелинский, О заговорахъ, 1897 (там же, т. X). Потім почала друкуватись велика праця іншого ученика школи Потебні А. Ветухова: «Заговоры, заклинанія; обряды и другіе виды народного врачеванія, основанные на вЂрЂ въ силу слова». — Рус. Фил. ВЂстникъ, 1901 — 1907 (недокінчена). Бібліографію до 1890-х рр. подав Сумцов в харківськім Сборнику, IV, 1892. Спеціально український матеріал не розсліджений і обговорювався тільки всуміш з іншими. В рефератах, з котрими минулого року виступав проф. Ф. Колесса, він теж не вийшов ще поза загальні прелімінарії, судячи з змісту, ласкаво ним мені уділеного. Належить сподіватись, що в остаточнім обробленні сеї теми він ближче займеться українським матеріалом, особливо його формальною стороною, досі мало розробленою, — не тільки ритмічною, але й мелодичною, що проступає в різних випадках, — як зробив се для голосінь, а також і відсвіжить дотеперішній запас матеріалу свіжим приносом.
Я наведу кілька формулок, які при своїй незамітності дають інтересний перехід від тих весняних колективних актів до індивідуальних молитов і заклять 1.
Побачивши весною вперше диких гусей, треба підкинути вгору трохи соломи й сказати:
Гуси, гуси, вам на гніздо,
А нам на тепло!
Або:
Гуси, гуси, вам на гніздечко,
а нам на здоров’ячкої (100 — 1) 2.
1 Читач помічає, що я не маю охоти йти слідами дослідників, які старались докладно розмежувати різні категорії молитов-заклять: побажання, прокльони, замовляння, закляття, молитви (передхристиянського характеру). Я вважаю, що се все тільки нюанси одної магічної гадки, котрі доволі тяжко класифікувати по таким розділам, і не бачу навіть потреби такої систематизації. Важніше було б розложити їх в різних степенях еволюції, але для сього тепер ще не бачу твердих підстав.
2 Тексти вибрані головно з збірок Єфименка (значені його нумерами) і Чубинського (значені сторінками).
Сю солому потім добре зібрати і вложити квочці на гніздо — ні одного яйця не пропаде.
Побачивши ластівку, кинути на грядку грудку землі і приказати:
Там виросте кріп, кріп сію!
Журавлям показують на Благовіщення хлібець і приказують:
Бусень, бусень, на тобі голвоту (sic),
а мені жита копу (117).
Перші весняні квіти добре потоптати, приказуючи на здоровля — на сон-траву:
Щоб на той рік діждати,
сону топтати!
На ряст:
Топчу, топчу ряст,
дай, Боже, потоптати,
і того року діждати (100 — 1).
Сіючи мак, почухати голову і приказати:
Щоб головки в моїм маку були такі великі, як моя голова, і щоб маку було так багато, як багацько на голові волосся!
Садячи капустяну розсаду, приказати:
Дай Боже час добрий,
щоб моя капусточка приймалась
і в головки складалась,
обняти голову і вдаритись у ноги:
щоб моя капусточка була з кореня коренистая,
а із листу головистая!
присівши:
щоб не росла висока,
а росла широко,
посадивши і придавивши коліном:
щоб була глуха як коліно!
Посадивши розсаду, накрити горнцем, приложити камінцем і накрити білою хусткою та приказувати:
Щоб була тяга, як камінець,
головата, як горнок,
а біла, як платок (150).
Щоб горобці не літали на поле: скинувши сорочку, кинуть трохи землі горобцям і з тою ж землею три рази оббігти поле, приказуючи кожним разом:
Агу, горобець,
і я молодець! (140).
До місяця приказувати, побачивши на повні:
Тобі, місяцю, з повні —
мені на здоров’ї.
Тобі, місяцю, посвітитися —
мені по світу надивитися,
добре находитися (20).
Новому місяцеві:
Молодик-гвоздик,
тобі роги красні,
мені очі ясні! (21).
На дощ (держаться здебільшого як дитячі співанки):
Ой дощику, накрапайчику, накрапай,
чорну хмару на [назва села]
наганяй! (196 — 7).
Іди, іди, дощику,
зварю тобі борщику,
сікни, рубни, дійницею,
холодною водицею.
Дощику, дощику,
зварю тобі борщику,
в новенькому горночку,
поставлю на дубочку,
дубочок схитнувся,
а борщик линувся —
цеброю, відром, дійничкою
над нашею пашничкою!
Аби перестав:
Не йди, не йди дощику,
Дам ти борщику,
Поставлю на дубонці,
Прилетять три голубонці,
Та возьмуть тя на крилонька,
Занесуть тя в чужиноньку (203).
Зійди, зійди, сонечко,
На татове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко (206).
1 До сих українських співанок Веселовський свого часу навів паралелю новогрецьку: «Вийди, сонечко, загрій мене, я несу тобі пиріжки, з медом і молочком, і залізним черпачком» (Раз., VIII, с. 301).
Замовляння більш складного характеру: від крові (фрагменти):
Там на горі тури орали,
Красну рожу сіяли —
Красна рожа не зішла! (38).
Ішли ліки,
через три ріки,
і лозу рубали,
і рожу сажали —
і рожа не принялась,
і кров унялась... (39).
Текло три ріки
під калиновий міст:
перва водяна,
друга молочна,
третя кровава.
Я водяну ізопью,
а молочну споживу,
а кроваву іспиню —
із сірого коня кров ізгоню (46).
Від гадюки:
Ой чи не в того лукомор’я зелена лоза —
Зелену лозу вітер сушить,
Вітер сушить — листи розносить:
Оден листочок у море впав,
Другий листочок до сердечка припав,
Третьому листочку рани лічити,
Рани лічити — рани курувати —
опубліковане ще Срезневським — може, підправлене; для порівняння друге: