На морі на лукомор’ї стоїть купа,
А на тій купі лежить гадюка,
Я тую гадюку посічу, порубаю
І щиреє серце N. N. замовляю (55).
Царице Лага, царице Лагице,
Збирай своє військо гадюцькеє й гадежське,
Збирай і спинай зуби, губи і уста
Од звіриного лиця,
На синім морі озираємна,
На озираємні грушевина,
На грушевині гніздище,
На гніздищі цариця Лага.
Од білої кості,
Од червоної крові
Раба божого N. (Чуб. 122).
Од урока:
У моря калина.
Під калиною дівчина.
Вона не знала ні шити, ні прясти,
Ні золотом гаптувати,
Тільки уміла від раба божого N.N.
Уроки і презори викликати і визивати,
На сухиї ліси посилати:
Уроки-урочища, чоловічі, жіночі й дитячі —
вам, уроки-урочища, у раба
божого N. не стояти,
жовтої кості не ламати,
червоної крові не пити,
серця його не нудити,
білого тіла не сушити, —
вам іти на мха,
на темні луга,
на пусті ліса! (74).
Од перелогів:
За лісом-перелісом там хатка стоїть,
А в хатці престол стоїть,
На престолі рукавиці гаманиці мені,
[А] перелоги — дідьк[ови] в роги:
Iдіть собі на мха, на болота,
На cухиї очерета,
На нициї лози.
Де півні не співають,
І півнячий голос не заходить —
Там вам питіння і їдіння,
І розкоші ваші.
(71 — поправляю явні помилки),
Від плачу дитині — хлопцеві:
Дубе, дубе, ти чорний,
У тебе, дубе, білая береза,
У тебе дубочки — синочки,
А у березочки дочки.
Тобі, дуб і береза, шуміть та рости,
а рожденому да хрещеному рабу божію N.
спать та рости.
Дитиш-дівчинї починають від берези і потім до дуба (7). На красу говорити дівчині ввечері:
Зорі, зірниці,
есть вас на небі три рідні сестриці,
четверта породжена, хрещена N.
Ідіть ви, зберіть ви красу,
покладіть на порожденну хрещену N.
Як ви ясні-красні межи зорями,
щоб була така красна N. межи дівками.
До сонця:
Сонечко ясне-красне,
освічаєш гори-долини,
освіти моє личко,
щоби моє личко було красне,
як сонечко.
Позбавлю я росу,
а збавлю з жінок... [пропущено]
з панів повагу,
з панів пиху,
з парубків гордість,
а з дівок красу...
(Очевидно, щоб покласти на дівчину N.).
Варіант повніший (до раннього сонця):
Добрий день тові, сонечко яснеє!
Ти святе, ти ясне-прекрасне,
Ти чисте, величне й поважне!
Ти освіщаеш гори і долини,
І високиї могили!
Освіти мене, рабу божу, перед усім миром...
Добротою-красотою,
Любощами й милощами,
Щоб не було ні любішої
ні милішої від раби божої
нарожденної і т. д. N.
Яке ти ясне, величне й прекрасне,
Щоб і я була така ясна, велична, прекрасна,
Перед усім миром християнським.
На віки-віків, аминь (Чуб., 93).
Обливаючись водою на св. Івана:
Добрий день, водичко-ярданичко,
Найстарша царичко!
Обливаєш гори, коріння, каміння,
Облий і мене, порождену, хрещену N.
Від усякої мерзи, від пагуби,
Абих така була чесна і велична, як весна!
Абих була така красна, як зоря ясна!
Як ся радують сій весні,
Так аби ся мені радували!
Аби була сита, як осінь,
А багата, як земля
(Шухевич, IV, 262).
На любов: Ввійти до води у півночї, положити на воду кладку, стати на неї босо, трястись і приказуватись:
Трясу, трясу кладкою,
кладка водою,
вода купиною,
купина чортами,
чорти козаком (таким-то) —
щоб його трясли-трясли,
та й до мене принесли:
до нарожденної, хрещеної,
молитвяної раби божої
дівчини [ім’я].
Варіант з Гуцульщини (на св. Андрія):
Андрію, Андрію,
Коноплі сію,
Дай ми, Боже, знати,
З ким їх буду брати:
Я трясу плотом,
А пліт болотом,
А сужений м...ми
Над моїми грудьми
(Шухевич, IV, 270).
Казати на дворі опівночі коло покуття:
— Добривечір тобі, огненний бугало!
— Здорова, нарожденна, молитвяна, хрещена раба божа, дівчино!
— Куди ти летиш?
— Полечу ліси палить, а землі сушить, а трави в’ялить.
— Не лети ж ти, огненний бугало, ліси палить, землі сушить, а трави в’ялить!
Полети ж ти, огненний бугало, до козака N. у двір:
Де ти його спобіжиш,
Де ти його заскочиш:
Чи у лузі, чи в дорозі,
Чи в наїдках, чи в напитках,
Чи у вечері, чи у постелі,
Учепися ти йому за серце,
Затоми ти його,
Зануди ти його,
Запали ти його,
Щоб він трясся і трепетався душею і тілом за мною, нарожденною, хрещеною, молитвяною рабою божою, дівчиною N.
Щоб він мене не запив, не заїв,
І з іншими не задумав,
Усе мене на помислах мав.
Тягніть [тягни?] до мене, нарожденної і т. д. дівчини N.,
нарожденного і т. д. козака N. (Чуб., 91).
Палячи з воском у печі якусь частину одежі коханого:
Щоб тебе за мною так пекло, як пече вогонь той віск!
Щоб твоє серце за мною так топилось, як топиться той віск!
І щоб ти мене тоді покинув, коли знайдеш той віск! (N. 1).
Закляття на любовне аілля «тирлич»:
Терлич, терлич,
десятьох приклич!
А з десятьох девятьох,
а з девятьох восьмерох,
а з восьмерох сємерох,
[а з сємерох шестирох],
а з шестирох пятирох,
а з пятирох чотирох,
а з чотирох трьох,
а з трьох двох,
а з двох одного —
та доброго (Квітка, II, 121).
На ворогів і суддів (говорити вночі на порозі):
Ніч темна, ніч тишна,
сидиш ти на коні буланому,
на сідлі соколиному!
Замикаєш ти комори,
двірці і хлівці,
церкви й монастирі!
Замкни моїм ворогам губи-губища,
щоки-пращрки,
очі-праочі.
щоб вони на мене, нарожденну і т. д. N..
зубів і очей не витріщали,
гніва в серці не мали,
щоб усе поважали
і в добрих мислях мали!
(Чуб., 95).
На коні їду,
а гадюкою поганяю,
усім моїм неприятелям
і супостатам роти затикаю,
гадючий хвіст,
а хробаче черево,
як приїду я між пани, щоб
стали вони як сухе дерево.
Ви, стіни, не будьте німі,
ви, сволоки, підіймітесь,
тихі речі, тихі мислі, на добре
повернітесь,
бо N. їде чорним волом —
щоб став моїм ворогам язик колом!
Добривечір тобі, царю бузничий 1.
добрий чоловіче!
Що тому буде, що батька і матір убив,
з сестрою гріх зробив?
І нічого не було:
терлось та м’ялось,
та й так зосталось!
Щоб так зосталось моє діло —
рожденної чи рожденного
і т. д. N.
Я зазначив, що склад сих молитов, заклять і замовлянь дуже складний. На первісну стихію сильно налягла верства християнська — завдяки вище вказаній обставині, що християнський ритуал був широко використаний для магічних завдань, і християнське духовенство дуже радо пішло назустріч сим бажанням, творячи безконечну систему різних обрядів, молитов і заклять на вилічення, очищення, благословення в усяких обставинах і випадках життя. Через те християнські постаті і терміни дуже глибоко поврізувались в сю сферу, і справа не скінчилась на рецепції самої номенклатури — очевидно, з нею були прийняті і різні форми, запозичені, знов-таки, християнською практикою з різних джерел: вивилонських, юдаїстичних і т. д.2. Рецепція сих же елементів могла робитись і незалежно від християнських впливів — з усної практики сих народів, з котрими наші люди стикались, а в основі сих усіх чорних мудростей лежала класична магічна наука старих месопотамських шумерів, перейнята пізнішими вавилонськими магами («халдеями»), які стали потім найбільшими спеціалістами і авторитетами всього цивілізованого і нецивілізованого світу. На значення1 сеї халдейської магії звернув увагу піввіку тому французький орієнталіст Ленорман, і спеціально щодо східнослов’янських замовлянь підніс її значення в 1890-х рр. Вс. Міллер.3.
1 Себто нечистої сили, що сидить у бузині.