1 Біографія надрукована була в "Киев. Губерн. Ведомостях", 1859, № 43, — у Голубєва, І, с. 58.
Дорогоцінна пам’ятка його інтимних переживань з цих років, 1628 — 32 (головно з 1629), дає змогу провірити і потвердити цю традицію, ввійти глибше в переживання молодого провідника української церкви і сконстатувати цю характеристичну двоїстість його індивідуальності: з одної сторони кар’єристичні забіги, хапання високих ієрархічних посад, боротьба за владу, завзяте і безоглядне поборювання всіх, хто ставав йому в тім на дорозі, і зависна охорона своїх прерогатив, з другого боку — культивування релігійних настроїв, чистоти чернечої моралі, заглиблювання гадок в такі теми, як неминучість смерті, перспективи божого суду і под.
Повірницею цих аскетичних настроїв лишилась його записна книга — дуже цінне джерело не тільки для вивчення індивідуальності цього визначного діяча, що наложив своє ім’я і свою печать на цілу епоху українського (навіть ширше — східноєвропейського) життя, але й для висвітлення самого цього життя — цеї культурної епохи на безпосередніх її відбиттях. Може, занадто сильно було б назвати живим м’ясом життя ці записки монастирського достойника, але ж це був політичний діяч, що свідомо вибрав Печерську архімандрію за арену політичної і громадської кар’єри і не переставав ним бути, складаючи свої гімни і побожні оповідання. З цього становища треба оцінювати їх. Все головніше з цієї записної книги видав Голубєв в "Архіві Ю. З. Р." (ч. 1, т. VII, що вийшов у світ р. 1887), але не давши при тім ніяких відомостей про саму книгу 1 і багато упустивши з різних дрібних, але небезінтересних подробиць; не зробив цього і ніхто інший з Київської академії — огнищі культу Могили і пієтизму до нього, хоча б у формі скромної студентської праці. В першій половині XIX в. ця книга була затрачена і тільки 1855 р, вернулася до митрополитанської бібліотеки св. Софії, де переховується й досі. З цього приводу з’явилося тоді кілька виписок з неї в "Киев. Епарх. ВЂдомостях" 1861 р., але на тім діло стало надовго. Тільки в 1882 р. в книжці "Кіевской Старины", присвяченій Могилі (за квітень т. р.), проф. Ф. Терновський дав загальну характеристику, знову-таки не всього записаного в цій книзі, а головної її частини — агіографічних записок, і переказав кільканадцять цих записок більш або менш свобідно, про записну ж книгу в цілому не сказав нічого. Тим часом вона варта обслідування і як ціле.
Правда, завдання не легке, бо писана вона місцями дуже нерозбірно, місцями дуже утерпіла від нового обрізу, обшарпалася від перегортання, бо її палітурки не покривають цілої площі книги, через це особливо утерпіли приписки на боках — дуже часті; не знаю, чи хто-небудь візьме на себе тепер цю працю, коли інтерес до цих тем значно зменшився, але я вважав своїм обов’язком вказати на інтерес цієї пам’ятки 2.
1 Очевидно, мав замір це зробити у вступній розвідці (див. відсилач на с.167 "Архіву"), але так і не написав її.
2 Не можучи сам перевести детального обслідування цього Могилиного записника, я все-таки дам кілька помічень з аутопсії, які можуть доповнити коротеньку анотацію в описі Софійської бібліотеки акад. М. І. Петрова ("Описание рукописных собраний, находящихся в Києве", III, с. 123). Рукопис бібліотечного опису № 676 — старого каталога 1803 р., № 44, формат in folio, в старій оправі.
Це записна книга, заложена в домашнім діловодстві Симеона Могили, відти перейшла до його сина. На першім листі заголовок молдавським письмом: "В лЂто 7114 (себто 1608) мца юл приход о пинЂзи за пчели... до о знаєш от кто что приходит в дом а Руси І Симиона Могили воєвод... 1909 — 3 по... пинЂзи з пчел..." Ця перша частина або була не записана, або записані картки з неї повидирано, і П. Могила записав всі своїми записками. Від картки 38 починаються другі рахункові помітки того ж молдавського письма (здається, заголовки окремих маєтків — незаповнені рубрики), вони йдуть на л. 39 — 41, далі знову порожні картки, здебільшого заповнені Могилиними записками. На картці 75 новий заголовок, того ж письма: "В лЂто 7114 мца юля 29 послалося в... пинЂзи..." і знов через картки 75 — 85 ідуть такі ж означення місцевостей, а картки 86 — 92 чисті (з слідами видертих листів). На л. 92, оборот і 93 остання агіографічна записка рукою Могили, іншим чорнилом (дуже сірим), і по цім книга записана навиворіт — то значить, книгу обернено сподом догори і записувано від кінця, так що перший лист цієї нумерації мав би бути останнім листом фронтової (І) нумерації. Така оборотна нумерація (II) іде через 23 листи, записані рукою Могили або його помічників. Але старі молдавські грошові записки проходять далі через книгу, серед цих Могилиних записок, аж до кінця, не в оборотнім, а в прямім порядку. На картці оборотної нумерації (II), що був листом 101 порядкової (І), фронтової нумерації, маємо запис довгів на термін 7114 р. 22 липня і нарешті на передостаннім листі записка тої ж руки з нечіткою датою "...мца... 2 ...".
Таким чином уся Могилина книга від початку до кінця — це рахункова книга з канцелярії Симеона Могили, використана його сином на записки. Відки він почав її використовувати — спереду чи з кінця — це трудно рішити. Ззаду вписано насамперед як окремий твір — міркування про чернече життя (див. в "Архіві", с. 171 — 180, див. нижче уривок на с. 574) без дат. Фронтові записки походять з р. 1629, в їх продовженні, в середині книги найпізніші записи походять з р. 1635. В записках оборотної (II) нумерації деякі (всередині) походять з р. 1632-3. Середні записи, значить, пізніші в обох нумераціях. Почати записувати їх Могила міг з фронту книги чи з кінця. Це позбавляє нас можливості орієнтуватися в порядку записів, а хронологізовані вони далеко не всі.
Починаючи з першої (фронтової) пагінації, маємо насамперед "Епітафію кн. Юрія Слуцького" — не руки Могили (ненумерований лист).
Принотовано пункти щодо організації колегії чи університетів, на жаль, в лихім стані — інша рука.
л. І. Агіографічний запис з Потока (маєтності Потоцьких) без дати, рука Могили — видана в "Архіві" на першому місці (с. 49).
Ряд записок для пам’яті про різні чуда — друга половина їх під нумерами від 1 до 12; деякі знаходяться далі, деяких нема — з них дещо потім з’явилося в "Тератургімі"; в "Архіві" їх не видно (с. 185).
На обороті реєстр тем продовжується до ч. 26. Потім починається суцільна запись про чудо в Єзуполі, воно повторюється далі на л. 50 ("Архів", 121). Очевидно, тут бракує наступного листа або кількох листів.
л. 2 — кінець запису про якесь печерське чудо, кінчається: "От него же аз Петр Могила архимандрит стои чудотворной Лавры Печерской Кіевскои се слышав в ползу всЂм православным христіанам написах, да увЂдят яко не точію в днех преподобных отец наших, ни нынЂ творит Бог рабом своим чудеса, в лЂто 1629 мца ген. 7 дня (зачеркнено — себто взято до "Тератургіми"). Це було, мабуть, чудо 1-е, бо потім під ч. 2-м іде чудо, переказане Піглавським, — "Архів", с. 49.
Потім ідуть під ч. 3-28 записи про чуда і варті побожної уваги випадки на л. 2-32, те, що видано в "Архіві", с. 49-109; нумерація йде без перерви, вона, мабуть, пізніша, ніж записи, але свідчить, що рукопис тут непорушений.
Запис здебільшого руки Могили, місцями тільки, в середині оповідань, стрічаються частини, записані іншими руками, очевидно, за його наказом, напр., надпис на Євангелії с. Смедина ("Архів", с. 59), записаний спочатку скорописним, досить каліграфічним письмом, потім удруге — гарним півуставом, і потім під цим рукою Могили написане саме оповідання про те, що він бачив і чув у Смедині. Польський лист пустинника Іллі ("Архів", с. 95) вписаний іншою рукою, безпосередньо, з середини рядка продовжуючи записане рукою Могили, і далі його рукою з середини рядка продовжується оповідання там, де кінчиться польський лист. Багато приписок і доповнень на боці. Багато місць поминено для доповнення докладнішими датами, часом на боці зазначено: "имени пытати" тощо. Докладно датовані записи обіймають час від січня до жовтня 1629 р., але хронологічний порядок не дуже витриманий (після жовтня серпень). Потім кілька записок з пам’яті з попередніх років. Те, що пішло відси до "Тератургіми", зачеркнене. Подекуди полишені місця порожні, очевидно, призначені для якоїсь теми, що була на гадці. Місцями сліди червоного лаку, котрим були, мабуть, приліплені якісь записочки на пам’ять.