Котрый маю от врагов, / а дай ми ратунок... і т. д.
в кінці:
Ісусе наш, виждь враги лютыя над мЂру,
Узброєны и на нас, и на нашу вЂру,
И выбав нас, и храни от всЂх их навЂтов,
Доступили жебысмо небесных обЂтов 2.
Вірш на герб Долматів:
Зацний клейнот Долматов и в церкви презацных,
И в Речи Посполитой услугою значных,
Христіанству што служить все то в себі маєт,
Гды своими гранями в гербЂ объясняєт...
Рыцер ужа хибкою держачий рукою
Значить, же был наполнен мудростю святою;
Котрую пан залецал, з межи наук многих —
Жеб по смерти кождый мЂл другов от убогих...
Трубы значать проповЂдь, в которой ся кохал
А для тои голосу типографіи дал 3,
Жебы трои языка троими трубами
Типом на свЂт плынули якобы устами.
C тых мЂр, о Константіне, тыи ти БесЂды
Церков даєт, зычачи, жебысь на обЂды
Небесныи был прошон и там чествованый
За тот банкет Науки 4 всЂм от тебе даный 5.
1 Тут буде зайвий склад, коли прочитати це слово повно.
2 Матеріали для іст. книжн. справ., с. 133.
3 Натяк на дотацію К. Долмата друкарні, вжиту на видання "Бесід".
4 Велика літера в оригіналі.
5 Матеріали, с. 103.
"Епіграмма" Копистинському в "Пісній Тріоді" 1627 р.:
В Копистенських клейнотЂ мЂсяць из звЂздою,
Архімандріте печер / скій, славни тобою,
Жесь отмЂнил свЂт в Духа, и в всЂх освЂчаєш,
ПроповЂдью, книгами / и житьєм сіаєш,
СвЂтячи як нЂгдысь Ко / пистенскій Міхаил,
Стрый твой, где на Премыслской / єпископіи жил.
МЂй же МЂсяць, — Захарі / є, Богородицу в цнотах 1.
Преподобных зась, звЂзды, / абы в твых роботах —
ВЂра православна / и дЂток цвиченьє
На ратунок ближнєму, церкви вспоможеньє,
И мЂсяць и звЂзды уставне сіали 2
Копистенских в особЂ твоєй высловляли 3.
Похвала Могилі:
Петра — скала, Петр — Камень. От петры тоєи
БЂ верховный апостол, иже от своєи
ИсповЂди наречен, многих Петром быти 4,
Даде, и Христа сыном божіим учити.
От него же ты, отче / всепреподобнЂйшій,
Петре, архимандрите, / пастрырю честнЂйшій,
Имя приієм и хотя / сердцем и устнами
Христа исповЂдати / Богом присно с нами —
Се же, в євхаристіи: / повелЂ издати
Литургіар, єя же / ради благодати,
Дасть ти Христос, сын божій, / ясти своє тЂло,
Кров пити, Петром же быт(ь) на той петрЂ цЂло 5.
1 Вірш 15-складовий. Місяць окружен звіздами — символ Печерської Лаври, часто потім подаваний на печерських виданнях.
2 Вірш 12-складовий.
3 Треба: виславляли. Матеріали, с. 175 — 6.
4 Бути каменем для багатьох.
5 Матеріали, с. 198.
Як бачимо, щодо фактури вірші стоять нижче від "Візерунка" Митури. Вислів менш ясний, але не без дотепу в символічних і геральдичних поясненнях; трапляються вислови досить красовиті — як от труби друкарські і "бенкет науки", але їх приходиться виловлювати з цих купок нарубаного схоластичним метром шутру.
Єсть, крім того, кілька непідписаних невеличких віршів, аналогічних з Земчиними, але трудно сказати, чи маємо і тут його діла, чи це вироби інших лаврських піїтів. Таким, напр., присвятий вірш Гр. Долматові в "Апокаліпсі" 1625 р., де маємо таке побажання до його повернення до православної церкви:
А як єстесь ку врагом / телесным валечный,
На всЂ боки концами / страшный и безпечный, —
Так — дасть ти Бог — кгды к Орто / доксіи ся вернеш,
Всіх валчачых на цноты / снадне встеч обернеш 1.
1 Матеріали, с. 195.
Тепер я ще хочу звернути увагу на нерівноскладові композиції. Одна належить молодшому Беринді Стефанові і міститься в деяких примірниках "Бесід на посланія апостола Павла" 1623 р., в додатковому зшитку — разом з присвятами Ф. Копистинському.
На останній картці читаємо таке великоднє поздоровлення Плетеницькому: "Великодный дар в ХристЂ превелебному єго мл. отцу кир Єлісею Плетенецкому, архимандриту печерскому кієвскому и проч., пану добродЂєви моєму милостивому и всЂм их мл. благородным паном презацного клейноту сего, o вдячноє принятя просячи покорне офЂрованый". Під ним великий хрест і місяць — знаки Плетеницьких — і в них вірш:
Крест пресвятий
Єст вЂдомый
Же през него
ПрадЂднего
ГрЂха юж єстесмы волными,
Іс(ус) Христом свобожденными,
З о(т)хлань пекла тмы вЂчной
Сподоблены хвалы небесной.
И чим справил —
Тож зоставил
Гасло своим
ПравовЂрным.
Крест звЂздами гафтований
Константіну оказаный
Знак звитязства мЂл оный цар
На поганы, от Бога дар.
Леч то певно —
Не даремно
Плетенецким
Яко вЂрным
Крест теж за герб єст надано
Бо святолюбивость узнано
В том дому.
А иж кресты
У иных сут(ь) знаки прости
Ту зась годне
И пристойне
Єго носят
И не зложат
НЂгды з своих зацных рамен,
Доколя им станет времен.
Звитяжайте ж всЂх противных,
Жіючи в тисущох 1 лЂтных.
Чворозначный 2
Клейнот зацный
Под час святый
Описанный
При КрестЂ єст(ь) мЂсяц ясный,
ОсвЂщает дом их зацный. —
Тых за герб свой уживают
И в сла†ся помножают
В которой абы долго жили,
Потом небо наслЂдили,
Христе Въскресшый, даруй им
Тридневным встанієм своим.
ПревелебнЂйшій в Бозі милостивый отець архімандріте, пане и добродЂю мой! ПресвЂтлым трідневнаго Христова въскресеніа днем св. Іоанна Златоуст. Ап. БесЂд дволЂтних, от в. вел(ебности) нам врученых прац съвершенный конец и одпочиненя взявши а в мЂсто того за великодный дар клейнот прозацный вщ. велеб(ности) з найнижчыми службами отдаючи, прошу Господа Бога, абы он для размноженя хвалы єго святои и на утЂху нас зычливых слуг вш. велебности при добром здоровю в долгій вЂк ховати рачил. Ун(ижоный) их сл(уга) Стефан Берында тип(ограф) 1623" 3.
Подібний же великодній дарунок — тільки цим разом колективний від цілої друкарні являє собою "Имнологія си єсть пЂснословіє Албо пЂснь през части писмом мовленаа 4 на день въскресеніа Господа нашего Іисуса Христа пану, пастыру, опекунови и добродЂєви своєму през дЂлатели в типографіи в даруночку низко принесенаа. В типографіи святыя великія чудотворныя Лавры Печерскія кієвскія року 1630".
1 Треба: тисящох.
2 Хрест у гербі Плетеницьких має з правого боку чотири перехрестя, з лівого тільки одне, як "Пилява" Потоцьких має Два перехрестя з лівого боку, а з правого три.
3 Матеріали, с. 79.
4 Прошу звернути увагу на характеристичну мішанину староболгарських кінцівок з староруськими (мовленаа — въскресеніа), Що взагалі помічається в печерських друках цього часу і являється, очевидно, свого роду книжним снобізмом.
Ясне велебному и свЂтлопреподобнЂйшему (!) господину є. мл. господину отцу и пастыру своєму кир Петрови МогилЂ, архимандриту святыя чудостворныя великіа Лавры Печерскіа кієвскіа, воєводичу земель Молдавских на славних ст(и)х(и)ров Пасхи пЂснь празнична цЂлованіа съгласно поют, иже в типографіи (на боці: "Се же и акростихіс", треба читати перші букви строф, і виходить "Петрови Могили архимандриту святыя великія Лавры Печерския києвския воєводичу земл(ь) молдавских)".
Въскресеніа день
Пан наш гды з мертвых встал нынЂ преславно,
Як пророкове о том рекли давно,
Явился женам, потым и Петрови,
Жебы он знати дал и всему дворови, —
Єдинадцатем учніом затървожоным,
Жидов пострахом розне роспужоным,
Подзначаючи, же мЂл старшим быти,
Котрого власность єст иных учити 1.
Тебе, отче наш, Петре преподобный,
Иж Х(ристо)с камень — камень тя оздобный
Сему даровал мЂсцу пресвятому,
Матки своєи — ведлуг тЂла-дому 2
1 Бажання сказати Могилі щось приємне на тему його імені потягло панегіристів туди, куди не ходили київські богослови: вони признають тут першенство ап. Петра і т. д., тимчасом як ми бачили, богослови висували прерогативи "Єрусалимського єпископа" — ап. Якова або Первозваного Андрія, апостола Русі і єпископа царгородського.
2 Домові матері своєї — Печерській Лаврі, "ведлуг тіла" — матеріальному домові — в протиставленні небесному.