11 Люблінська унія 1569 р. — угода про об’єднання Великого Литовського князівства з шляхетською Польщею у федеративну державу — Річ Посполиту, що сталося внаслідок поразки Литви під час Лівонської війни з Росією. За цією угодою до Польщі відійшли й українські землі — Волинь, Брацлавщина, Київщина. Унія спонукала до загострення визвольної боротьби українського народу проти польського панування.
12 Берестейська унія 1596 р. — церковно-історична подія, що стала результатом домовленості між керівництвом українсько-білоруської православної та римської католицької церков. За умовами собору римський папа визнавався главою церкви зі збереженням, у межах Київської митрополії, церковно-культурної автономії. Ця подія розколола Українську церкву й викликала тривалу внутрішню боротьбу.
13 ... до України докотився сильний європейський лютеранський рух— ідеться про євангельське віровизнання, засноване Мартином Лютером (1483-1546) й базоване на творі "Авгебурзьке ісповідання". В Україні лютеранство було поширене між німецькими колоністами, а з 1925 р. — також серед українців Галичини та Волині.
14 Біскуп — латинізована форма назви єпископа.
15 Федорович (Федоров) Іван (бл. 1510-1583) — фундатор постійного книгодрукування на українській землі.
16Львівський "Апостол" 1574 р. — найстаріше українське видання "Апостола" — книги, що в ній записані твори, проповіді апостолів та учнів — проповідників Христового вчення. Далі йдуть видання XVIІ-XVIII ст. — у Києві (починаючи з 1620), Львові (1639), Луцьку (1640) та ін.
17 Острозька Біблія 1581 р. — перше повне видання Біблії в перекладі церковнослов’янською мовою (в староукраїнському варіанті), здійснене Іваном Федоровичем у знаменитій Острозькій друкарні.
18 Фіоль Швайпольт — (бл. 1460 — після 1526) — німець, перший друкар українських книжок поза етнічними українськими землями. 1491 р. у Кракові на замовлення української громади він випустив у світ кириличним шрифтом Часословець і Осьмигласник. Ці книги були не лише оформлені за зразком західноукраїнських рукописів, а й набрані за тогочасним українським правописом.
19 Зизаній Лаврін (? — бл. 1634) — церковний діяч, педагог. Автор "Граматики словянской" та "Букваря", в якому було вміщено перший церковнослов’янсько-український словник.
20 Ставровецький Кирило Транквіліон (?-1646) — український церковно-освітній діяч, поет, учений, друкар. У 80-х роках XVI ст. вчителював у Львові й Острозі, заснував власну пересувну друкарню. Найвідоміші його твори — "Євангеліє учительне" (1619) та "Перло многоцінноє" (1645).
21 Скульський Андрій (кін. XVI ст. — після 1651) — український письменник і друкар. За зв’язки з козаками під час визвольної війни українців 1648—1654 рр. страчений поляками. Його "Вірші з трагедії Христос Пасхон" є одним із перших зразків української драматургії.
22 Гаватович Яків (Якуб) (1598-1679) — польський письменник, був католицьким священиком. Автор двох українських інтермедій, уміщених у його трагедії про Івана Хрестителя.
23 Стороженко Олекса (1805-1874) — український письменник, етнограф, художник, родом з Чернігівщини. В основі значної частини оповідань — народні перекази, анекдоти, прислів’я.
24 Грінченко Борис (1863-1910) — видатний український письменник, філолог, етнограф, громадський діяч. Упорядкував і видав "Словарь української мови" в 4-х томах, три томи "Етнографічних матеріалів, зібраних на Чернігівщині". Заснував власне видавництво, де побачили світ десятки україномовних книжок
25 Копистенсъкий Захар (Р-1627) — визначний православний богослов. З 1624 р. — архімандрит КиєвоПечерської Лаври, автор ряду творів богословської тематики ("Книга про віру", "Палидонія").
26 Земка Тарасій (?-1632) — ігумен Братського монастиря в Києві, керівник друкарні Києво-Печерської Лаври. Видав, зокрема, переклад "Синаксари" 1627 р. з віршами.
27 Сагайдачний Петро (?-1622) — гетьман України, талановитий полководець. У 1621 р. очолив козацьку битву під Хотином, де був тяжко поранений.
28 Брюховецький Іван (?-1668) — гетьман Лівобережної України, обраний 1663 р. на т. зв. "Чорній Раді" під Ніжином. Пожертвував українською автономією на користь московського царя.
29 Самойлович Іван (?-1690) — гетьман Лівобережної України. Разом із московським воєводою Г. Ромодановським воював проти П. Дорошенка з метою об’єднати обидва боки Дніпра під своїм "регіментом".
30 Літопис Самовидця — український козацький літопис 1648-1702 рр. анонімного автора. Ймовірно, його склав генеральний підскарбій Р. Ракушка-Романовський. Широко висвітлюється боротьба українського народу за своє соціальне й національне визволення.
31 Сафонович Феодосій (рр. н. і см. невід.) — український літописець і церковний письменник другої половини XVII ст. Його "Хроніка з літописців давніх" охоплює період з давніх часів до 70-х років XVII ст.
32 Гізель Інокентій (?-1683) — освітній і церковний православний діяч у Києві, ректор Києво-Могилянської академії. За дорученням Петра Могили керував Києво-Печерською друкарнею. З його іменем пов’язане видання "Києво-Печерського патерика" (1661 і 1678 рр.). Автор "Синопсиса" — першого підручника з історії України.
33 "Патерик Печерський" ("Києво-Печерський патерик") — пам’ятка оригінальної літератури, збірка оповідань про Києво-Печерський монастир, створений в основному у першій чверті XIII ст., він прославляє будівників і живописців, окремих діячів (святих отців) монастиря. Вперше надруковано 1661 р. в друкарні Києво-Печерської Лаври.
34 Мапа — карта.
35 Дорошенко Петро (1627—1698) — гетьман України. Був на боці І, Виговського. В боротьбі за Правобережну Україну поставив за мету кінцеве звільнення її від поляків. Руїна 60—70-х років XVII ст. стала трагедією цього визначного державного діяча, що жив ідеалом незалежної України в її етнографічних межах.
36 ... по невдалому бою під Берестечком — ідеться про одну з найтрагічніших сторінок в історії визвольних змагань українського народу. Неподалік цього містечка (нині — Горохівський район на Волині) в червні 1651 р. сталася велика битва українських військ Б. Хмельницького і татар з польською армією. Після перших успіхів козаків, у вирішальний момент, татари відступили. Частина оточеного поляками козацького війська через болота була виведена Богуном, а решта — розгромлена. На місці бою збереглися козацькі могили.
37 Ростовський Дмитро, справжнє прізвище та ім’я Туптало Данило (1651-1709) — український письменник, церковний та культурний діяч. Понад 30 років був проповідником, ігуменом у ряді монастирів. Автор збірника "Четьї Минеї" (Житія святих) у 4-х книгах — найвидатнішого твору української історіографії, що лише у XVIII ст. витримав десять перевидань.
38 Валуевський наказ 1863 р. — назва циркуляру походить від прізвища його автора — міністра внутрішніх справ Росії Петра Валуєва, якому належать слова: "Ніякої окремої малоросійської мови не було, немає й бути не може". Цим документом заборонялося друкування в імперії літератури українською мовою. З 1863 р. видання таких книг майже зовсім припинилося.
39 ... наказ 1876 року — йдеться про Емський указ, виданий царем Олександром II у німецькому місті Емс — таємний указ про заборону друку й завезення україномовних книг із-за кордону.
40 Потъомкін Григорій (1739-1791) — російський державний діяч. Брав участь у перевороті 1762 р., після якого почалося царювання Катерини II. З 1774 р. був правителем південної України.
41 Скоропадський Іван (бл. 1646-1722) — гетьман України (1708-1722). Обраний після поразки І. Мазепи, новий гетьман робив усе, що міг, аби боронити права української держави. Коректно ставився до свого попередника, уникав у своїх універсалах офіційної московської термінології щодо "изменника" Мазепи. Протестував проти російських утисків, загарбань і здирств, був проти утворення Малоросійської колегії. Похований в одному з монастирів Глухова.
42 Кониський Григорій, церковне їм ’я Юрій (1717-1795) — визначний український письменник, проповідник і церковний діяч. Родом з Ніжина. З 1745 р. — професор, згодом — ректор Київської академії, з 1783 — архієпископ.