Accent circonflexe ^ зустрічається лише в поодиноких випадках – в слові l'âge, у формі dû; у всіх інших словах, де тепер вживається цей знак, в книзі збережено, як уже говорилося, німе s (le nostre замість Іе nôtre, la baptesme замість la baptême і т. ін.). В слові savoir зберігається в книзі корінне, хоч і німе, c (scavoir, scu або навіть sccu), те ж саме в слові lait (laict).
Подекуди зустрічається виносне носове n. Сполучення літер et друкується постійно з перекладинкою et. Нарешті, в сполучнику et завжди замість звичайної літери е друкується старовинне 8.
Українські і польські прізвища, а також географічні назви Шевальє звичайно наводить у точній польській транскрипції, не турбуючись про те, що французький читач буде їх вимовляти в спотвореному вигляді. Так, прізвище Міхненко написано Міchnenko, що по-французькому читалось би Мікнанко або Міщнанко; назву міста Брацлав – Braclav француз читав би Браклав. Разом з тим в окремих випадках Шевальє помилково подає прізвища в перекрученій транскрипції. Так, замість Сава Кононович у нього написано Саваконович, замість Ружицький – Рузуський.
Словниковий склад тексту книги майже не відрізняється від сучасної французької мови. Застарілих слів, якщо не зважати на спеціальні тер- міни, мало. Але синтаксично мова книжки Шевальє помітно відрізняється від сучасної; речення побудовані довгі, але на відміну від латинських періодів сурядність фраз превалює над їх підрядністю; дуже часто застосовується крапка з комою.
Французькі військові терміни, що зустрічаються в книзі Шевальє, перекладено в цьому виданні таким чином: слова généralissime, général-major, général y тих випадках, коли вони стосувалися певних історичних осіб, перекладені за допомогою тих титулів, які ці історичні особи фактично мали в період визвольної війни. Наприклад, génératissime відносно М. Потоцького перекладено великий коронний гетьман, general або généraux відносно Потоцького і Калиновського – гетьмані і гетьмани, відносно Шемберга – комісар, відносно Нечая – полковник. Термін éscadron в більшості випадків, коли це стосувалося польських підроз- /187/ ділів, перекладено терміном корогва; термін corps – словом військо, і тільки один раз, коли мова йшла про полки реєстрових козаків, що були приєднані до польського війська Стефана Потоцького, залишено вираз козацький корпус.
У даному виданні примітки автора, а також текстологічні зауваження подані під текстом відповідних сторінок; реальні примітки вміщено після тексту всієї праці Шевальє.
Переклад книги П. Шевальє розраховано на дослідників, які спеціально займаються вивченням історії визвольної війни українського народу 1648– 1654 рр., і на широкі кола читачів, які цікавляться вітчизняною історією. /188–198 Примітки/ /199/
Іменний покажчик
Авраам – за біблійною легендою родоначальник єврейського народу. – 53.
Адріан I – папа римський (772–795). – 48.
Антон – див. Жданович Антон.
Арцішевський Криштоф (1592–1656) – польський офіцер, начальник артилерії. – 90, 195.
Аттіла (пом. 453) – гуннський цар, завойовник. – 93.
Байбуза – шляхтич, який убив Данила Нечая. – 138.
Балабан – полковник польської армії. – 155.
Барбен Клод – французький друкар XVII ст. – 185.
Барлінський (Бартлінський) Тібурц – посланець польського короля Яна Казіміра до московського царя Олексія Михайловича в 1650 р. – 132.
Баторій Стефан – див. Стефан Баторій.
Берг – підполковник польської армії. – 171.
Богун Іван (пом. 1664) – вінницький, потім брацлавський полковник, один з найвидатніших керівни- ків визвольної війни українського народу 1648– 1654 рр., сподвижник Богдана Хмельницького. – 138, 160.
Боплан Гійом (нар. в кінці XVI ст., пом. після 1650) – французький інженер, перебував на службі (1630– 1648) у польського уряду, склав цінні карти і опис України. – 16, 43, 46.
Брежі, де – французький посол у Польщі в середині XVII ст. – 7, 18, 184, 188.
Бутлер – ротмістр польської армії. – 100.
Валь – капітан польської армії. – 171.
Василій Великий (329–378) – архієпіскоп кесарійський, визначний діяч православ’я. – 48.
Вейгер Людвік – поморський воєвода. – 90. /200/
Виговський Іван (пом. 1664) – писар Війська Запорозького, потім гетьман; зрадник українського народу, прихильник шляхетської Польщі. – 156, 174, 176.
Вишневецький Дмитро Юрій (нар. близько 1628, пом. 1682) – польський магнат. – 92.
Вишневецький-Корибут Ієремія Михайло (1612– 1651) – польський магнат, руський воєвода, прийняв католицтво (1631) і став гонителем православ’я, був душителем селянських повстань в період визвольної війни українського народу. – 87, 92, 95, 97, 99, 115, 130, 132, 142, 143, 145, 147, 150, 164, 171, 195.
Вітовський (Вітуський) Станіслав – сандомирський каштелян, литовський посол до Москви в 1651 р. – 102.
Вітуський – див. Вітовський Станіслав.
Владислав IV (нар. 1595, обраний королем 8 XI 1632, пом. 20 V 1648) – польський король. – 9, 18, 27, 30, 75, 76, 81, 106, 110, 132, 163, 194.
Волович – полковник польської армії. – 116.
Володимир Святославич – київський великий князь (978–1015). – 46.
Волошин – див. Підкова Іван.
Вольф – краківський губернатор. – 104.
Гансковський – див. Госєвський Вікентій.
Гдешинський Марко – сотник (ротмістр) польської армії, таборовський староста. – 10.
Гepеї (Гіреї, Гераї) – династія кримських ханів (XV–XVIII ст.) – хан Менглі-Герей визнав себе (1475) васалом турецького султана. – 68.
Гіза – капітан польської армії. – 105.
Гладкий – ватажок козаків, які обороняли білоруське місто Пропойськ. – 116.
Гладкий Матвій (Максим) – миргородський полковник; посол під час переговорів з поляками під Берестечком. – 155.
Глєбович Юрій Карл – смоленський воєвода, потім жмудський староста. – 169.
Глух Йосип – уманський полковник. – 138.
Гозєвський – див. Госєвський Вікентій.
Голота Ілля – козацький полковник. – 118.
Гонзєвський – див. Госєвський Вікентій.
Гонсєвський – див. Госєвський Вікентій.
Горкуша (Оркюса, Гаркуша), Гарасим – козацький полковник. – 169.
Горш – польський правитель міста Орші. – 116.
Госєвський (Гансковський, Гозєвський, Гонзєвський, Гон- /201/ сєвський) Вікентій (пом. 1662) – литовський стольник і маршалок; був призначений польським комісаром для укладення Білоцерківського договору (1651). – 117, 118, 124, 167, 176.
Григорій I Великий – римський папа (590–604). – 48.
Григорій Назіанський або Богослов (328–390) – єпіскоп константинопольський, захисник православ’я. – 48,