– Дівчатка, завтра ввечері йдемо їсти млинці з дядьком Ніно.
Деде та Ельза заверещали від утіхи, а я спитала:
– Ну що, він ночуватиме в нас?
– Ні, – відповів П’єтро, – він приїхав з дружиною і сином, вони зупинились у готелі.
103
Мені знадобилося чимало часу, щоб зрозуміти сенс сказаного. Я вибухнула:
– Він мав би нас попередити!
– Вони все вирішили в останній момент.
– Він нечема.
– Елено, у чому проблема?
Значить, Ніно приїхав з дружиною. Мене охопив страх, що він нас порівнюватиме. Я добре себе знала, знала, яким невитонченим і недосконалим є моє тіло, але більшу частину свого життя я цим взагалі не переймалася. Я виросла, маючи за раз тільки одну пару взуття, носячи сукенки, пошиті моєю матір’ю, а макіяж робила тільки зрідка. В останні роки я почала цікавитися модою, хотіла виробити собі смак під керівництвом Аделе, і тепер мені подобалося чепуритися. Але іноді – особливо коли я чепурилася не просто, щоб справити гарне враження взагалі, а заради конкретного чоловіка – мені здавалося, що в цьому виряджанні (саме так я це називала) є щось сміховинне. Навіщо всі ці зусилля, навіщо марнувати час на цей маскарад, якщо я могла робити щось інше. Які кольори мені личать, а які ні, які фасони роблять мене стрункішою, а які товстішою, який стиль підкреслює мої принади, а який приховує. Довгі, коштовні приготування. Перетворитися на стіл, накритий заради сексуального апетиту чоловіка, на добре приготовану страву, від якої у нього тектиме слинка. А ще страх не сподобатися, не мати гарний вигляд, не зуміти вправно замаскувати вульгарність плоті з її виділеннями, запахами і потворностями. Але я робила це далі. І ось недавно зробила це й задля Ніно. Я хотіла довести йому, що стала іншою, що набула певної витонченості, що перестала бути тією дівчинкою, якою я була на весіллі Ліли, чи ученицею на вечірці дітей Ґальяні, чи навіть недосвідченою авторкою єдиної книжки, якою я, мабуть, здавалася йому в Мілані. Але тепер годі. Він привіз зі собою дружину, і це мене розсердило, здавалося підлістю з його боку. Мені була огидною перспектива змагатися красою з іншою жінкою, до того ж на очах у чоловіків, я страждала від думки, що опинюся в одному приміщенні з тією гарною дівчиною, яку я бачила на фотографії, від цього мені аж защеміло в шлунку. Вона оцінюватиме мене, прискіпливо розглядатиме кожну подробицю з вищістю панянки з вулиці Тассо, яка змалечку звикла дбати про своє тіло; а потім, коли вечеря скінчиться і вона опиниться наодинці з чоловіком, з жорстокою відвертістю критикуватиме мене.
Я годинами вагалася і врешті вирішила вигадати якусь відмовку, щоб на вечерю пішов лише мій чоловік з дівчатками. Але наступного дня я таки не витримала. Одягалася, роздягалася, укладала волосся і розпускала його, надокучала П’єтро. Весь час заходила до нього в кімнату то в одній сукні, то в іншій, то з одною зачіскою, то з іншою і напружено питала його: «Як я тобі?» Він неуважно зиркав на мене і говорив: «Гарна». Я відповідала: «А якщо я одягну синю сукню?» Він погоджувався. Я одягала синю сукню, але вона мені не подобалася, бо була тісна в стегнах. Знову йшла до нього і казала: «Вона тісна». П’єтро терпляче відказував: «Авжеж, та зелена сукенка у квіточки тобі більше личить». Але я не хотіла, щоб зелена у квіточки сукня просто личила мені більше, я хотіла, щоб вона личила мені ідеально, і щоб мені ідеально личили сережки, щоб ідеально личила зачіска, щоб ідеально личили туфлі. Одне слово, П’єтро не зміг вселити в мене впевненість, він дивився на мене, але не бачив. А я здавалася собі дедалі потворнішою – завеликі груди, затовстий зад, заширокі стегна, а чого варте оце білясте волосся, оцей великий ніс. Я мала фігуру своєї матері, тіло здавалось неоковирним – бракувало тільки, щоб до мене раптом повернувся ішіас і я почала кульгати. А от дружина Ніно була молоденька, вродлива й багата, вона напевно вміла поводитись у товаристві, чого мені не навчитися ніколи. Тож я сто разів верталася до початкового свого рішення: я не піду, хай іде П’єтро з доньками, звелю сказати, що погано почуваюся. Але я таки пішла. Одягла білу блузку й веселу квітчасту спідницю, єдиною коштовністю, яку я наділа, був старий браслет моєї матері. У торбинку поклала написаний текст. Я сказала собі: кому яке діло до неї, до нього і до них усіх.
104
Через усі ці мої вагання ми прибули в тратторію з запізненням. Родина Сарраторе вже сиділа за столом. Ніно представив нам свою дружину Елеонору, і настрій мій покращав. Авжеж, у неї було гарне личко і чудове чорне волосся, точно як на світлині. Але вона була нижча від мене, хоч я не була особливо високою. У неї зовсім не було грудей, хоч сама вона була пухкенька. Вбрана у сукню вогняно-червоного кольору, яка зовсім їй не личила. До того ж була вся обвішана прикрасами. У перших же словах, які вона вимовила своїм пронизливим голосом, виразно чувся акцент неаполітанської синьйорини, вихованої в будинку з видом на затоку під наглядом тіток, що полюбляють грати в карти. Але під час вечері насамперед вийшло на яв те, що вона, хоч і вивчала право, була геть неосвічена й схильна критикувати все і всіх з виглядом особи, яка йде проти течії і пишається цим. Одне слово, багата, примхлива й вульгарна. Приємні риси її обличчя часто спотворювала гримаса незадоволення, а між її окремі речення, навіть між окремі слова вклинювалося нервове хихотіння – хі-хі-хі. Вона почала лаяти Флоренцію – чим вона краща від Неаполя? – тратторію – тут жахливо готують – господаря – він нечема – критикувала все, що б не говорив П’єтро – які дурниці – засуджувала дівчаток – Господи, навіщо стільки базікати, помовчімо трохи, будь ласка – і, звісно, мене – навіщо тобі було їхати вчитися у Пізу, філологічний факультет в Неаполі набагато кращий, ніколи не чула про цей твій роман, коли він вийшов, вісім років тому мені було чотирнадцять. Лише з сином і з Ніно вона була завжди лагідна. Альбертіно був дуже гарний, пухкенький, мав щасливий вигляд, і Елеонора знай вихваляла його. Те ж саме стосувалося її чоловіка: він був найкращий з усіх, вона схвалювала кожен його вислів, торкалася його, обіймала й цілувала. Що було спільного у цієї дівки з Лілою чи бодай з Сильвією? Нічого. То чому ж Ніно з нею одружився?