У Глибоководному була невеличка школа, в якій я провчився усі десять років. Я б не сказав, що навчання мені так подобалося – більше забавляло розважатися з однокласниками на уроках, розігрувати вчителів, жартувати з дівчат, та байдикувати, – але середня освіта являлася загальнообов’язковою, то ж мені довелося прикласти зусилля та закінчити школу, отримавши середній атестат, у якому рясніли четвірки та п’ятірки. Тільки кілька поодиноких трійок, як бідні, облізлі деревця у степу, дещо псували картину старанного учня, заставляли брови тата здійматися угору, а кутки губ неприємно опускатися вниз, створюючи незадоволену міну. Але, навчання у школі щасливо відбулося. Я відстрілявся, як кажуть.
За цей час я дуже багато читав наукової фантастики, містики та пригодницької літератури. Окрім цього, мені легко давалися гуманітарні науки: українська мова та література. То ж, у одинадцятому класі в мене не виникало сумнівів яку спеціальність слід обрати. Я вирішив подавати документи до ДНУ на українську філологію. Вибір був зважений і неодноразово схвалений батьками. Так я і поступив в університет. Позаяк він знаходився у великому місті, а я мешкав у маленькому, віддаленому від цивілізації селі, то на сімейній раді ми одностайно вирішили, що я буду переїжджати у Дніпро, щоб отримати вищу освіту, а якщо вдасться, то й залишуся там працювати. Отримавши, місце проживання в гуртожитку, я чотири роки міг користуватися свободою існування без контролю з боку батьків, без моралей та критики.
Сподіваюся, вільне студентське життя не зробило з мене пройдисвіта, а хоча б сформувало засади та фундамент для більш дорослого життя.
3
Я мешкаю у гуртожитку університету на другому поверсі. У кімнаті розташовано чотири ліжка – два на першому і два на другому ярусі. Окрім мене та вищезгаданого Гавра, тут же жило двоє студентів: Максим та Петро.
Перший хлопець вчився на географа на другому курсі, а більшість часу віддавав алкоголю, дівчатам та картам, відсуваючи глобус на останнє місце. Такий патлатий юнак із довгим, витягнутим обличчям, худими вилицями та шаленим блиском очей міг гуляти усю ніч до світанку, а наступного дня спокійно прийти на лекції та хропіти, не зважаючи на нудну, монотонну розповідь викладача, що захоплений самим процесом міг не помічати, як хтось з його студентів впадав у царство Морфею.
Одного разу його така любов до нічного гуляння та пияцтва довела до того, що викладач змушений був потривожити його міцний сон та важке проспиртоване дихання, що мов би п’янило усю аудиторію своєї концентрацією алкогольних парів. Максим підскочив, вигукнув, що «він свою зупинку не проспить» і вирішив далі хропіти. Спектакль завершився лише тоді, коли викладач вдруге його розбудив і попросив покинути аудиторію під загальний сміх. Як розповідають свідки, більше ніхто ніколи не бачив, як Максим спить на заняттях. З того часу усі його відвідування лекції та семінарів були лише у рівному, сидячому положенні, з широко розплющеними очима та цілковитою увагою до слів викладачів.
Петро був напрочуд його протилежність. Спортивна фігура, веселий характер, бажання досконало гризти граніт науки – його з дівчатами бачили лише у вихідні, а всі лекції юнак старанно відвідував, – любов до спорту та повна байдужість до алкоголю, цигарок, наркотиків, що робили його успішним студентом, та перспективним хлопцем, що планував йти до аспірантури та стати викладачем. Я навіть підозрював, що його амбіції можуть сягати таких висот, як стати завкафедрою чи деканом, а може дійти до самого ректора? У будь-якому разі, Петро ставив цілі, як от збільшити об’єм грудей та біцепса, качаючи м’язи, здати іспити на відмінно чи переспати із Юлею із паралельної групи. І більшість таких цілей він досягав.
Що стосується Гавра, то він відіграє свою роль у моїй історії, про що я буду казати далі. А зараз лише розповім те, що сталося минулого року, коли він ще зелений першокурсник поступив до наших лавр розбещених, заплямованих поганою репутацією студентів від понаднормового вживання алкоголю, голосного співання пісень та заборонених ігор у карти на гроші. Одного вересневого дня, ми вирішили колективно провести Гавру бойове хрещення, через яке проходить кожен студент. Як годиться, ми взяли горілку, пиво, канапки з маслом, сиром та ковбасою і почали усю церемонію активного вливання алкоголю у свої молоді, ще незвичні до цього діла організми. В перервах між чарчинами, ми виходили курити у туалет, травили анекдоти, жартували та розповідали кумедні історії із життя, часом правдиві, а більше вигадані побрехеньки.