Выбрать главу

«Я вважаю, що все було зроблено правильно, бо ми хочемо підкорити своїх ворогів і розширити наші кордони, і ми також убивали б арабів, як Ісус Навін та ізраїльтяни».

Це думка учня 7-го класу. Учень 8-го класу вважає:

«На мою думку, в арабському селі наша армія повинна зробити так само, як Ісус Навін, оскільки араби — наші вороги, і тому навіть в полоні вони будуть вишукувати можливість розправитись зі своєю вартою».

«Цей матеріал, — писав наприкінці автор дослідження, — є суворим звинуваченням проти існуючої (в Ізраїлі. — Т. К.) системи освіти, проти всіх, хто свідомо чи несвідомо є зброєю виховання нетерпимості, шовінізму, забобонів»

Сіоністські правителі Ізраїлю хочуть зробити свою державу зброєю «холодної війни» проти соціалістичних країн. Якщо раніше місія Ізраїлю зводилась до загострення уваги до так званої «єврейської проблеми» в СРСР, з одного боку, і до ізоляції трудящих євреїв від боротьби проти імперіалізму — з другого, то тепер сіоністи прагнуть використати Ізраїль для «холодної війни» на світовій арені і для «осуду комуністів на Заході»[102].

Кореспондент ізраїльської газети «Гаарец», наприклад, пише: «Ізраїль міг би стати скалкою, колючкою в тілі комуністів, очорнити, огудити репутацію комуністів на Заході… Треба організувати торгову і культурну блокаду та інші не менш шкідливі для соціалістичних країн заходи»[103].

Та ж газета «Гаарец» твердить:

«Подібною антирадянською і антикомуністичною політикою Ізраїль забезпечить собі ще більшу прихильність західних урядів і примусить їх підтримувати кожний свій крок на Близькому Сході»[104].

Втім як сіоністи, так і іудейські богослови розуміють, що ідеї соціалізму все глибше проникають у свідомість трудящих у всьому світі. Для них стає очевидним, що однією пропагандою ворожості до інших народів наступ соціалізму не зупинити.

Щоб зберегти свій вплив на віруючих в нових історичних умовах, ідеологи іудаїзму вдаються і до інших засобів пропаганди. Зважаючи на прихильність багатьох віруючих до ідей соціалізму, вони твердять, що творці іудаїзму ще в сиву давнину були нібито захисниками бідних, першими «комуністами», що мораль іудаїзму дала основи комуністичної моралі тощо. Призначення цих жалюгідних вигадок — довести, що іудаїзм зовсім не є реакційною ідеологією і з ним немає підстав поривати заради соціалізму.

З іншого боку, сучасні іудейські клерикали широко використовують культово-обрядовий елемент релігії для посилення свого впливу на віруючих євреїв, особливо в соціалістичних країнах, для вироблення у них почуття безсилля, байдужості до життєвих радощів. Служителі іудаїзму активно проповідують чужі соціалістичному суспільству моральні приписи Тори — ворожий ідеалам комунізму кодекс моралі.

Особливо реакційними є моральні повчання іудаїзму в ставленні віруючого єврея до людей іншого віровчення. Так, проголошуючи здравицю «богообраному» народу в одній з пасхальних молитов, віруючий єврей повинен просити бога «вилити свій гнів на інші народи, які тебе не знають». Талмуд повчає, що «господь дає перевагу євреям над ангелами»[105] і що «Всесвіт не може існувати без вітру так само, як не може він обходитись без євреїв»[106].

Протиставляючи євреїв іншим націям і народностям, заводії сіоністів використовують саме це віровчення, ці приписи моралі іудаїзму, щоб сіяти отруйне насіння націоналістичної ворожнечі до інших народів, прагнуть у своїх класових, реакційно-політичних цілях відокремити євреїв від інших народів, серед яких вони живуть.

«…Хто став на точку зору націоналізму, — писав В. І. Ленін у праці «Останнє слово бундівського націоналізму», — той, природно, доходить до бажання оточити китайською стіною свою національність, свій національний робітничий рух, того не бентежить навіть і те, що стіни доведеться будувати окремі у кожному місті, містечку, селі, того не бентежить навіть, що своєю тактикою роз'єднання і роздроблення він перетворює в ніщо великий заповіт зближення і єднання пролетарів усіх націй, усіх рас, усіх мов»[107].

Викриваючи сіоністів як ворогів трудящих євреїв, В. І. Ленін у свій час в роботі «Становище Бунду в партії» писав: «Невже можна поясняти випадковістю той факт, що саме реакційні сили всієї Європи і особливо Росії ополчаються проти асиміляції єврейства й стараються закріпити його відособленість?»[108]. Засуджуючи лозунг «культурної автономії», який висували бундівці, виступаючи проти «такої небаченої в середовищі міжнародної соціал-демократії речі, як викликання недовір'я єврейських пролетарів до неєврейських, запідозрювання цих останніх, поширення неправди про них»[109], В. І. Ленін зазначав, що капіталісти намагаються розпалити національну ворожнечу в «простому народі», а самі чудово влаштовують свої справи і в одному й тому ж акціонерному товаристві спілкуються експлуататори — і росіяни, і українці, і поляки, і євреї, і німці. Проти робітників капіталісти всіх націй і релігій об'єднані, а робітників вони намагаються роз'єднати національною ворожнечею.

Радянська громадськість успішно долає релігійні погляди та всякі забобонні звичаї, обряди, культи. У нас широко утверджуються науковий світогляд, нові прогресивні моральні норми, громадські звичаї, торжествують соціалістичний патріотизм і дружба народів.

При соціалізмі та в умовах переходу до комунізму формується нова, досі не знана в суспільстві людина, здатна гідно репрезентувати майбутнє світу. Виросли покоління атеїстів, які опанували закони розвитку природи і суспільства. Ідеї Маркса — Енгельса — Леніна про те, що з народженням соціалізму релігія відмирає, підтверджені практичним досвідом сучасної історії.

Сіонізм з самого початку свого існування проголосив намір використати іудаїзм як ідеологічну основу власного кредо. Ідеологія іудаїзму дає сіоністам релігійну санкцію на їх дії, а сіоністи, в свою чергу, підтримують іудаїзм. Взаємність ця цілком закономірна. Вона випливає перш за все з націоналістичних засад соціології іудаїзму. Саме цю особливість і взяли сіоністи на своє озброєння.

Зворотною стороною сіонізму, як і будь-якого буржуазного націоналізму, є космополітизм (по-грецькому «космос» — світ, всесвіт і «політис» — громадянин), який проповідує, що батьківщиною для кожної людини є не її рідна країна, країна, в якій вона народилася, а весь світ. Ця проповідь збігається з проповіддю іудаїзму про належність усього світу євреям за заповіддю самого бога Ягве.

Отже, космополітизм — це реакційна буржуазна ідеологія, яка заперечує будь-яке значення національного в людській історії, проповідує байдуже ставлення до інтересів своєї батьківщини, культивує зневажливе ставлення до національної культури і національного суверенітету. Він являє собою ідейне «обгрунтування» зради батьківщини.

На перший погляд здається, що космополітизм є прямою протилежністю націоналізму. Адже націоналізм — це надзвичайне перебільшення національних особливостей, прагнення поставити свою націю над усі інші, це зневажливе ставлення до інших народів, а космополітизм усе національне заперечує. Проте це далеко не так. На ділі космополітизм є найбільш спотворена форма буржуазного націоналізму, його зворотний бік.

Космополітизм і буржуазний націоналізм, зокрема сіонізм, мають одну і ту ж соціальну основу. Вони породжені експлуататорським ладом і переслідують одні і ті ж цілі — захоплення і поширення ринків, поневолення і гноблення інших народів. Космополітизм і сіонізм — це дві сторони однієї і тієї ж буржуазної ідеології. Класове становище буржуазії, сама природа капіталістичного ладу роблять буржуазну ідеологію націоналістичною і космополітичною.

Монополісти США разом з сіоністами та іншими реакційними силами буржуазії висувають програму об'єднання на космополітичних засадах усього капіталістичного світу, що протистоїть світові соціалізму і комунізму.

Та в епоху імперіалізму, коли всі суперечності капіталізму загострюються до краю, нагадуючи про його неминучу загибель, буржуазія особливо потребує релігії для зміцнення своєї влади. Церковні ієрархи капіталістичних країн широко використовують релігію для захисту колоніального гноблення, для виправдання агресивних дій імперіалістичних держав. Така ж соціальна роль і сучасного іудаїзму в капіталістичному світі.

вернуться

102

Журн. «Наука и религия», 1967, № 12, стор. 91–92.

вернуться

103

Журн. «За рубежом», 1968, № 15, стор. 6.

вернуться

104

Там же.

вернуться

105

Талмуд, раздел Кадашим, трактат Хулин, 91-6.

вернуться

106

Талмуд, раздел Моэд, трактат Таанит, З-6.

вернуться

107

В. І. Ленін. Твори, т. 6, стор. 461.

вернуться

108

В. І. Ленін. Твори, т. 7, стор. 78.

вернуться

109

В. І. Ленін. Твори, т. 7, стор. 79.