Выбрать главу

Та й в самому іудейському культі, як і в будь-якій іншій релігії, грошам відводиться чільне місце. Продаж маци чи аукціон по збуту розділів Тори (аліє), обряди поховання чи обрізання, шлюбу чи розлучення — всюди на першому місці — гроші. І це цілком узгоджено з принципами іудейської моралі. Повчаючи інших вдовольнятися невеликим, самі служителі іудаїзму далекі від того, щоб відмовлятися від всіляких життєвих благ — розкішних особняків, автомобілів, смачної й ситої їжі тощо.

Чужим, глибоко шкідливим, аморальним в наших умовах є також ставлення іудаїзму до жінки. З того часу, як матріархат змінився патріархатом, а жінка стала в сім'ї і в громадських справах підлеглою, релігія закріпила її становище як нижчої істоти. Жінка, за визначенням А. Бебеля, стала «першою людською істотою, що потрапила в рабство». Іудаїзм оголосив це рабське становище жінки встановленим «законом божим». Взяти хоча б легенду про створення першої жінки Єви. Адама бог начебто зробив з «праху земного» і вдихнув в нього свій дух, а Єву — з адамового ребра і духа свого їй не вдихнув.

Чому ж бог не зробив Єву, як і Адама, з глини? Клинописні таблички, викопані на руїнах Вавілону, відповідають нам на це питання. Виявляється, історія ця походить з комічного непорозуміння. У шумерському міфі, звідки іудейські рабини запозичили своє вчення, розповідається, як у бога Енки заболіло ребро. На шумерській мові останнє слово звучить «ті». Богиня, яку покликали вилікувати ребро у бога Енки, зветься Нін-ті, тобто «дати життя».

Стародавні єврейські жерці замінили Нін-ті Євою, яка була для них легендарною праматір'ю людства, тобто «жінкою, що дає життя». Разом з тим якось збереглося в пам'яті євреїв і друге значення імені Нін-ті («жінка з ребра»). Так і пішла версія, що Єва зроблена з ребра Адама. По-древньоєврейськи Єву ще звуть Хавою, що означає «ребро». Звідси і пішло твердження, ніби жінка — не повноцінна людина, а лише частина її. Древні євреї називали жінку «ішша», тобто «від чоловіка зроблена». Це ще один доказ того, як багато запозичили стародавні євреї з легенд народів Месопотамії[51].

Зневажливе, презирливе ставлення до жінки іудейська релігія проповідує досить послідовно. Оголосивши людство проклятим за так званий «первородний гріх», іудаїзм намагається довести, що саме з вини жінки прокляття бога лягло на весь людський рід. Зважаючи на це, зазначає «святе письмо», жінка не може бути рівною з чоловіком, бо вона винна у всіх злигоднях, які тільки трапляються у суспільстві,— у голоді, хворобах, війнах тощо. Десять заповідей Ветхого завіту звернені лише до чоловіка. У дев'ятій заповіді жінка згадується разом з наймитами і свійськими тваринами (чоловік не повинен бажати ні дружини ближнього, ні слуги його, ні тварини його, ні осла його, нічого іншого, що належить ближньому). Жінка, таким чином, — частина майна.

«Все, що чоловік хоче робити з жінкою, він робить, — як з м'ясом, одержаним з бойні: хоче їсти з сіллю — їсть, хоче їсти засмаженим — їсть, вареним — їсть»[52],— повчає іудаїзм. Чоловік може розлучитись з жінкою, коли йому заманеться. Підставою для цього може бути навіть підгоріле м'ясо, яке готувала дружина. Чоловік має право зажадати розлучення у тому разі, коли йому сподобалась інша вродлива жінка. За Талмудом, вдова не може знову одружитись, якщо не має двох надійних свідків, які підтвердили б смерть чоловіка.

За вченням іудаїзму, дівчина повинна коритись батькові, ставши дружиною — чоловікові, а овдовівши — синові. Батько мав право продати свою дочку у рабство, видати заміж, не питаючи її згоди. Справа продажу й купівлі жінки, за вченням іудаїзму, завершувалася підписанням торговельної угоди — «кетуби». «Дружину можна придбати трьома способами: за допомогою грошей, письмового акта і статевих зносин, раба — за допомогою грошей і акта»[53].

Жінка недостойна навіть вивчати Тору, бо, як твердять рабини, вона за природою своєю розпусна. Один з авторів Талмуда, рабин Ісус, говорить: «Жінка віддає перевагу кабу (два кілограми хліба. — Т. К.) з розпустою, ніж 9 кабам з помірністю». І взагалі «не варто захоплюватися жінкою… разом з нею з'явився на світ і Сатана». Рабин Ізмаїл бен-Кліша запевняє, що «літера «С», якою починається слово «Сатана», не зустрічається у святому письмі до розповіді про створення жінки, і лише після цього «С» з'являється у Біблії».

Благочестивий рабин нізащо не подасть руки жінці, щоб не осквернити себе дотиком до нечистої істоти. Ось чому віруючий єврей і сьогодні щоранку молиться: «Хай славиться ім'я твоє, господи, владико наш і всього світу, що ти не створив мене жінкою». Єврейка ж повинна смиренно молити бога: «Всевишній, твоя воля була створити мене жінкою, а не чоловіком, і я підкоряюсь твоїй волі».

У книзі «Премудрості Ісуса, сина Сірахова» наводяться висловлювання, що характеризують аморальне ставлення іудаїзму до жінки. «Всяка злість ніщо порівняно зі злістю жінки… Від жінки початок гріха і через неї всі ми помираємо… Якщо вона не ходить під рукою твоєю, то відітни її від плоті твоєї»[54]. І далі: «Як з одежі виходить міль, так від жінки — лукавство жіноче. Краще лютий чоловік, аніж ласкава жінка»[55]. Про це ж написано у книзі Екклезіаста: «Гіркіше смерті жінка, тому що вона — тенета, і серце її — пастка, руки її — кайдани; добрий перед богом врятується від неї, а грішник спійманий буде нею»[56].

Тора і Талмуд вважають жінку бруднішою від тварини. Так, у Талмуді сказано:

«У худобині в череві помер її плід, і пастух простяг свою руку і доторкнувся до нього, нечиста чи чиста скотина — він чистий; у жінки померла в утробі дитина, і повитуха простягла свою руку і доторкнулася до неї — повитуха нечиста семитижневою нечистотою»[57].

Правда, в наш час внаслідок посилення процесу відходу євреїв від іудаїзму клерикали змінюють свої погляди на жінку. Раніше рабини вважали жінку «посудиною скверності». Тепер вони проголошують її «посудиною релігійності». В багатьох синагогах дозволяють жінкам молитися разом з чоловіками, а подекуди навіть почали вибирати жінок І до синагогальних рад. Служителі іудаїзму вдаються до всіляких викрутасів, пристосовуючись до обставин. При вінчанні у синагозі проголошується, що молодий бере наречену за дружину «по закону Мойсея», Але ж за цим законом жінка повинна цілком коритись чоловікові як рабиня. Тому сучасний рабин, який живе в нашій країні, тут же пояснює: молодий повинен пам'ятати, що він живе в соціалістичній країні, де всі люди рівні, і що дружина його — людина, як і він.

В Ізраїлі і сьогодні рабини забороняють цивільний шлюб, заперечуючи тим рівноправне становище жінки в сім'ї і в суспільстві.

Ізраїльські клерикали дійшли до того, що виступили навіть з вимогою заборонити жінкам купатися в басейнах загального користування, щоб вони… «не оскверняли воду»[58].

Шкідливими є й етичні повчання іудейської релігії, яким сучасні клерикали хотіли б надати універсального характеру. Відомий богослов Ф. Гетц так формулює сутність етики іудаїзму: «Етика — це душа іудаїзму, це самий зміст іудейства… Грек ідеалізував реальний світ, єврей реалізував ідею…»[59]. Іудейська етика далека від будь-якої розпливчастої сентиментальності і туманної чутливості. Вона, повчають рабини, керується сталими вічними законами людського розуму за приписом: «бідному не потурай в тяжбі його»[60].

Проповіді іудаїзму є проповідями етики рабовласницького ладу. Якщо жити за цією етикою, то віруючий єврей справді повинен скидатися на первісну людину-дикуна: не стригти волосся на голові, не голитися. В Біблії так і сказано: «Не стрижи голови твоєї навколо і не псуй кінців бороди твоєї»[61]. А Талмуд застерігає: «Кінці бороди твоєї і волосся на голові не обрізуй. За бриття бороди карі підлягаєш і за стрижку голови — подвійній: одна кара за один бік, дві — за другий»[62].

вернуться

51

Див. Зенон Косидовский. Библейские сказання. М-, 1966, стор. 31.

вернуться

52

Талмуд, трактат Недарим, 20-6.

вернуться

53

Н. Переферкович. Талмуд, т. З, розд. З, стор. 397

вернуться

54

Библия. Кн. премудрости Иисуса, сына Сирахова, гл. 25, стихи 21, 27, 29.

вернуться

55

Там же, гл. 42, стихи 13, 14.

вернуться

56

Библия. Кн. Экклезиаста, гл. 7, стих 26.

вернуться

57

Талмуд, трактат Тогорот, стихи 6, 12.

вернуться

58

Г. Плоткін. Поїздка до Ізраїлю. К. 1959, стор. 77.

вернуться

59

Ф. Гетц. О характере и значении еврейской этики. Журн. «Восход», кн. III, 1881, март, стор. 31.

вернуться

60

Библия. Кн. Исход, гл. 23, стих 3.

вернуться

61

Библия. Кн. Левит, гл. 19, стих 27.

вернуться

62

Талмуд, трактат Маккот, раздел 4, стр. 10.