Та й в самому іудейському культі, як і в будь-якій іншій релігії, грошам відводиться чільне місце. Продаж маци чи аукціон по збуту розділів Тори (аліє), обряди поховання чи обрізання, шлюбу чи розлучення — всюди на першому місці — гроші. І це цілком узгоджено з принципами іудейської моралі. Повчаючи інших вдовольнятися невеликим, самі служителі іудаїзму далекі від того, щоб відмовлятися від всіляких життєвих благ — розкішних особняків, автомобілів, смачної й ситої їжі тощо.
Чужим, глибоко шкідливим, аморальним в наших умовах є також ставлення іудаїзму до жінки. З того часу, як матріархат змінився патріархатом, а жінка стала в сім'ї і в громадських справах підлеглою, релігія закріпила її становище як нижчої істоти. Жінка, за визначенням А. Бебеля, стала «першою людською істотою, що потрапила в рабство». Іудаїзм оголосив це рабське становище жінки встановленим «законом божим». Взяти хоча б легенду про створення першої жінки Єви. Адама бог начебто зробив з «праху земного» і вдихнув в нього свій дух, а Єву — з адамового ребра і духа свого їй не вдихнув.
Чому ж бог не зробив Єву, як і Адама, з глини? Клинописні таблички, викопані на руїнах Вавілону, відповідають нам на це питання. Виявляється, історія ця походить з комічного непорозуміння. У шумерському міфі, звідки іудейські рабини запозичили своє вчення, розповідається, як у бога Енки заболіло ребро. На шумерській мові останнє слово звучить «ті». Богиня, яку покликали вилікувати ребро у бога Енки, зветься Нін-ті, тобто «дати життя».
Стародавні єврейські жерці замінили Нін-ті Євою, яка була для них легендарною праматір'ю людства, тобто «жінкою, що дає життя». Разом з тим якось збереглося в пам'яті євреїв і друге значення імені Нін-ті («жінка з ребра»). Так і пішла версія, що Єва зроблена з ребра Адама. По-древньоєврейськи Єву ще звуть Хавою, що означає «ребро». Звідси і пішло твердження, ніби жінка — не повноцінна людина, а лише частина її. Древні євреї називали жінку «ішша», тобто «від чоловіка зроблена». Це ще один доказ того, як багато запозичили стародавні євреї з легенд народів Месопотамії[51].
Зневажливе, презирливе ставлення до жінки іудейська релігія проповідує досить послідовно. Оголосивши людство проклятим за так званий «первородний гріх», іудаїзм намагається довести, що саме з вини жінки прокляття бога лягло на весь людський рід. Зважаючи на це, зазначає «святе письмо», жінка не може бути рівною з чоловіком, бо вона винна у всіх злигоднях, які тільки трапляються у суспільстві,— у голоді, хворобах, війнах тощо. Десять заповідей Ветхого завіту звернені лише до чоловіка. У дев'ятій заповіді жінка згадується разом з наймитами і свійськими тваринами (чоловік не повинен бажати ні дружини ближнього, ні слуги його, ні тварини його, ні осла його, нічого іншого, що належить ближньому). Жінка, таким чином, — частина майна.
«Все, що чоловік хоче робити з жінкою, він робить, — як з м'ясом, одержаним з бойні: хоче їсти з сіллю — їсть, хоче їсти засмаженим — їсть, вареним — їсть»[52],— повчає іудаїзм. Чоловік може розлучитись з жінкою, коли йому заманеться. Підставою для цього може бути навіть підгоріле м'ясо, яке готувала дружина. Чоловік має право зажадати розлучення у тому разі, коли йому сподобалась інша вродлива жінка. За Талмудом, вдова не може знову одружитись, якщо не має двох надійних свідків, які підтвердили б смерть чоловіка.
За вченням іудаїзму, дівчина повинна коритись батькові, ставши дружиною — чоловікові, а овдовівши — синові. Батько мав право продати свою дочку у рабство, видати заміж, не питаючи її згоди. Справа продажу й купівлі жінки, за вченням іудаїзму, завершувалася підписанням торговельної угоди — «кетуби». «Дружину можна придбати трьома способами: за допомогою грошей, письмового акта і статевих зносин, раба — за допомогою грошей і акта»[53].
Жінка недостойна навіть вивчати Тору, бо, як твердять рабини, вона за природою своєю розпусна. Один з авторів Талмуда, рабин Ісус, говорить: «Жінка віддає перевагу кабу (два кілограми хліба. — Т. К.) з розпустою, ніж 9 кабам з помірністю». І взагалі «не варто захоплюватися жінкою… разом з нею з'явився на світ і Сатана». Рабин Ізмаїл бен-Кліша запевняє, що «літера «С», якою починається слово «Сатана», не зустрічається у святому письмі до розповіді про створення жінки, і лише після цього «С» з'являється у Біблії».
Благочестивий рабин нізащо не подасть руки жінці, щоб не осквернити себе дотиком до нечистої істоти. Ось чому віруючий єврей і сьогодні щоранку молиться: «Хай славиться ім'я твоє, господи, владико наш і всього світу, що ти не створив мене жінкою». Єврейка ж повинна смиренно молити бога: «Всевишній, твоя воля була створити мене жінкою, а не чоловіком, і я підкоряюсь твоїй волі».
У книзі «Премудрості Ісуса, сина Сірахова» наводяться висловлювання, що характеризують аморальне ставлення іудаїзму до жінки. «Всяка злість ніщо порівняно зі злістю жінки… Від жінки початок гріха і через неї всі ми помираємо… Якщо вона не ходить під рукою твоєю, то відітни її від плоті твоєї»[54]. І далі: «Як з одежі виходить міль, так від жінки — лукавство жіноче. Краще лютий чоловік, аніж ласкава жінка»[55]. Про це ж написано у книзі Екклезіаста: «Гіркіше смерті жінка, тому що вона — тенета, і серце її — пастка, руки її — кайдани; добрий перед богом врятується від неї, а грішник спійманий буде нею»[56].
Тора і Талмуд вважають жінку бруднішою від тварини. Так, у Талмуді сказано:
«У худобині в череві помер її плід, і пастух простяг свою руку і доторкнувся до нього, нечиста чи чиста скотина — він чистий; у жінки померла в утробі дитина, і повитуха простягла свою руку і доторкнулася до неї — повитуха нечиста семитижневою нечистотою»[57].
Правда, в наш час внаслідок посилення процесу відходу євреїв від іудаїзму клерикали змінюють свої погляди на жінку. Раніше рабини вважали жінку «посудиною скверності». Тепер вони проголошують її «посудиною релігійності». В багатьох синагогах дозволяють жінкам молитися разом з чоловіками, а подекуди навіть почали вибирати жінок І до синагогальних рад. Служителі іудаїзму вдаються до всіляких викрутасів, пристосовуючись до обставин. При вінчанні у синагозі проголошується, що молодий бере наречену за дружину «по закону Мойсея», Але ж за цим законом жінка повинна цілком коритись чоловікові як рабиня. Тому сучасний рабин, який живе в нашій країні, тут же пояснює: молодий повинен пам'ятати, що він живе в соціалістичній країні, де всі люди рівні, і що дружина його — людина, як і він.
В Ізраїлі і сьогодні рабини забороняють цивільний шлюб, заперечуючи тим рівноправне становище жінки в сім'ї і в суспільстві.
Ізраїльські клерикали дійшли до того, що виступили навіть з вимогою заборонити жінкам купатися в басейнах загального користування, щоб вони… «не оскверняли воду»[58].
Шкідливими є й етичні повчання іудейської релігії, яким сучасні клерикали хотіли б надати універсального характеру. Відомий богослов Ф. Гетц так формулює сутність етики іудаїзму: «Етика — це душа іудаїзму, це самий зміст іудейства… Грек ідеалізував реальний світ, єврей реалізував ідею…»[59]. Іудейська етика далека від будь-якої розпливчастої сентиментальності і туманної чутливості. Вона, повчають рабини, керується сталими вічними законами людського розуму за приписом: «бідному не потурай в тяжбі його»[60].
Проповіді іудаїзму є проповідями етики рабовласницького ладу. Якщо жити за цією етикою, то віруючий єврей справді повинен скидатися на первісну людину-дикуна: не стригти волосся на голові, не голитися. В Біблії так і сказано: «Не стрижи голови твоєї навколо і не псуй кінців бороди твоєї»[61]. А Талмуд застерігає: «Кінці бороди твоєї і волосся на голові не обрізуй. За бриття бороди карі підлягаєш і за стрижку голови — подвійній: одна кара за один бік, дві — за другий»[62].
59
Ф. Гетц. О характере и значении еврейской этики. Журн. «Восход», кн. III, 1881, март, стор. 31.