КОРОЛЕВА (докірливо): Ігнацію!
Гучать сурми, виходять усі, крім Принца, Цирила і Ципріана.
ЦИРИЛ І ЦИПРІАН: Кінець цій нудоті!
ПРИНЦ: Чекайте, я прочитаю вам гороскоп на сьогоднішній день. (Читає.) «Від 12.00 до 14.00...» Це не те... Ага! «Між 19.00 і 21.00 вечір принесе незвичний сплеск життєвої енергії, збагачення особистих властивостей, блискучі, хай і ризиковані замисли. Ці години сприяють сміливим планам, визначним починам...»
ЦИПРІАН: А нам що з того?
ПРИНЦ: «Ці години сприяють любовним інтригам...»
ЦИРИЛ: Ага, це інша річ. Диви, там крутяться якісь куріпочки!
ЦИПРІАН: Уперед! Гайда! Ходімо й виконаємо наш прямий обов’язок.
ПРИНЦ: Що? Який обов’язок? Що в тебе на думці?
ЦИПРІАН: Функціонувати! Функціонувати! Нічого іншого, лише функціонувати в благосній розраді! Ми молоді! Ми чоловіки! Ми молоді чоловіки!
То й функціонуймо як молоді чоловіки! Підкинемо роботи усім тим богомоликам, щоб і вони могли функціонувати! Це питання розподілу праці.
ЦИРИЛ: Отам іде якась дуже елегантна і звабна дама. Гарненькі ніжки.
ПРИНЦ: Ні — як це? Беззмінно одне й те саме? По колу? Знову?
ЦИПРІАН: Ні?! І що вона про нас подумає?! Завжди! Завжди!
ПРИНЦ: Не хочу.
ЦИРИЛ: Не хочеш? Що? Що?! Ти відмовляєшся!
ЦИПРІАН (здивовано): Невже ти, принце, не відчуваєш цієї благосно-безклопітної насолоди, коли солодкі усточка шепочуть «так», наче підтверджують беззмінно і по колу одне й те саме?
ПРИНЦ: Авжеж, авжеж, звичайно... (Читає.) «...Сприяють визначним починам, посилюють особисті властивості й загострюють відчуття. Ці години небезпечні для людей із надмірними амбіціями і надто делікатним почуттям власної гідності. Справи, якщо їх розпочати в ці години, можуть обернутися на добре і на зле...» Ну, все як і завжди.
Заходить Іза.
Вітаємо вас!
ЦИПРІАН: Із величезним задоволенням!
ЦИРИЛ: І захватом!
ІЗА: Добрий день! Що ви, принце, поробляєте, в цьому... закуті?
ПРИНЦ: Те, що й мушу. Мій батько підтримує своїм виглядом підданців, а я своїм пробуджую фантазії підданок. А ви чому не в кортежі королеви?
ІЗА: Я запізнилася. Власне, біжу. Була на прогулянці.
ПРИНЦ: Ага, то ви, власне, біжите. Куди?
ІЗА: Ви, принце, нині неуважливий? Звідки ця меланхолія у вашому голосі? Ви не радієте життю? Я не роблю нічого іншого.
ПРИНЦ: Я також і саме тому...
УСІ: Що?
ПРИНЦ: Гм... (Розглядає їх.)
УСІ: Що таке?
ПРИНЦ: Нічого.
ІЗА: Нічого? Ви занедужали, принце?
ЦИРИЛ: Застуда?
ЦИПРІАН: Мігрень?
ПРИНЦ: Ні, навпаки, мене щось так і пориває! Кажу вам, щось аж булькає в мені!
ЦИПРІАН (озираючись): О-о, нічогесенька блондиночка. Цілком... цілком...
ПРИНЦ: Блондиночка? Якби ти сказав брюнеточка, було би цілковито те саме (роззирається, пригнічений). Дерева і дерева... Я хочу, щоби щось сталося.
ЦИРИЛ: О-о, там знов якась іде.
ЦИПРІАН: Із тітками!
ЦИРИЛ: Із тітками!
Заходять Івона і дві її тітоньки.
ІЗА: Що відбувається?
ЦИПРІАН: Ти лише глянь, принце, зі сміху можна впасти!
ЦИРИЛ: Тихо-тихо, послухаймо, про що вони говорять.
ПЕРША ТІТОНЬКА: Сядьмо отут, на лавці. Чи бачиш ти, дитя моє, отих молодиків?
Івона мовчить.
ДРУГА ТІТОНЬКА: Таж усміхнися, усміхнися, дитя моє.
Івона мовчить.
ПЕРША ТІТОНЬКА: Чому так мляво? Чому ти, дитя моє, так мляво усміхаєшся?
Івона мовчить.
ДРУГА ТІТОНЬКА: Вчора ти знову не мала успіху. Нині ти знову не маєш успіху. Завтра ти знову не матимеш усміху. Чому в тобі так мало спокусливості, моя люба? Чому в тобі немає ані краплини сексапільності? Ніхто на тебе й глянути не хоче. Правдива кара Божа!
ПЕРША ТІТОНЬКА: Ми вклали весь заощаджений гріш, справили тобі цю сукню в квіточки. Ти не можеш на нас нарікати.
ЦИПРІАН: А це що за птиця? Ото потвора!
ІЗА (обурено): Ну-ну, чому одразу потвора?!
ЦИПРІАН: Мокра курка! Вона — незадоволена!
ЦИПРІАН: Плакса! Масло масляне! Ходімо, продемонструємо їй нашу зневагу! Дамо їй по носі!
ЦИРИЛ: Так-так! Треба розтоптати цю набурмосену жалібницю. Це наш святий обов’язок! Іди ти першим, а я слідом.
Проходять із саркастичними гримасами прямо під носом в Івони, а потім вибухають сміхом.
ЦИПРІАН: Ха-ха-ха! Перед самим носом!
ІЗА: Облиште її — це безглуздо!
ПЕРША ТІТОНЬКА (до Івони): Бачиш, на що ти нас наражаєш.