БАТЬКО: Я сам подам!
ГЕНРИК (з другого боку, розвеселений): Манька — свиня!
БАТЬКО (біжить до нього): Я подам!
ПИЯК: Манько, дай мені свині!
ГЕНРИК (затято): Манька — свиня!
ПИЯК: Свинини, ти, свиня!
ГЕНРИК: Свиняча!
БАТЬКО: О Господи мій Боже!
ПИЯК: Свиня!
ГЕНРИК (кидає у простір): Свиня!
ВЛАДЗЬО: Свиня!
МАТИ (осторонь): Ото приніс нам Бозя свиню сяку-таку!
БАТЬКО (до Пияка): Прошу забиратися!
ПИЯК: Фляшку гіркої!
БАТЬКО (Генрикові): Прошу забиратися!
ГЕНРИК: Фляшку гіркої!
ПИЯК (голосніше): Фляшку гіркої!
ГЕНРИК (голосніше): Фляшку гіркої!
БАТЬКО: О Боже!
ПИЯК: Фляшку гіркої свині!
ГЕНРИК: Фляшку гіркої свині!
ВЛАДЗЬО: Фляшку гіркої свині!
Заходять Пияки.
ПИЯКИ: Р-рим-р-рим-р-рим!
БАТЬКО: Панове, та майте троха розуму! Бо ж пізня нічна година. Манько, зачиняй!
ПИЯКИ (сідають при столику):
Чарочки зі старочкою!
Гальбу!
Сальцесон!
Чисту подвійну зміцнену!
Манько, чарчини! Манько, ковбасок! Манько, свинини!
Манько, сальцесону!
ГЕНРИК (збоку):
Манько, сальцесону!
ПИЯКИ:
Юний Сава носив каву
На Белянах, рах-цах-цах!
БАТЬКО (до Маньки): Теє... не подавай!
ПИЯК: Манько, ходи-но сюди, щось я скажу тобі, Манюсю...
БАТЬКО: Не ходи.
ПИЯК: Замкни вже пельку на петельку... Я кличу кельнерку й нема такого права, щоби відмовити, замову поламати, ти сукуватаватабезкравата, ну а якщо, старий шкарбуне, до мене рипнешся, то я напхаюсь і перепхаю тебе аж по саме розп’яття!
ГЕНРИК (збоку): Аж по саме розп’яття!
БАТЬКО: Зара. Зара. З вашого дозволу. Манько, подавай!
ПИЯК (придивляється до нього): Настрашку має.
ПИЯКИ (діловито): Настрашку має.
ГЕНРИК (збоку): Настрашку має.
ПИЯК: Мовчати-и-и-и... Шикуйсь! Марш! Марш!
Гей, уперед, даєш його сюди!
Скажений марш.
ПИЯКИ:
Юний Сава носив каву
На Белянах рах-цах-цах!
Р-рим-р-рим-р-рим!
Зупиняються навпроти Батька.
ПИЯК:
Мовчи-и-и... свиня...
Свиня!
Настрашку має.
Тут таке діло, що шкарбун
Настрашку мусить мати,
Як і всі гаспиди.
Настрашку мати,
Сукуватавата!
ДРУГИЙ ПИЯК (понуро): Настрашку має.
ТРЕТІЙ ПИЯК: Настрашку то він має...
ПИЯК: А як від мене він настрашку має, на честь цього я зара йому як дам! Хіба ж не правда, панно Маню?!
ПИЯКИ: Ото вже дай йому, як дай йому!
ПИЯК: Ото як дам йому!
ПИЯКИ: Ото як дай йому, вже дай йому!
ПИЯК: Як дам йому!
ГЕНРИК: Ото вже дай йому, вже дай йому!
ПИЯК: Як дам йому!
МАТИ (нажахано): Ігнаце, ото вони вже як дадуть тобі, дадуть тобі!
ПИЯКИ: Ану даєш його сюди!
ПИЯК: Ану даєш його сюди!
Наближаються до Батька.
ПИЯКИ: Ото вже дай йому!
ПИЯК: Ото як дам!
Мовчання.
Ото я, куртканаскловаті, вже дав би йому, але
Таку вже нерухому має морду...
І та його морда геть не вору́шиться...
...А як не ворушиться,
То ні...
(До Мані.) Манько...
Бо тут підлога така розлога!
ПИЯКИ (понуро): Він не ворушиться... (До Мані.) Манько...
ПИЯК: І ще так тихо стало...
ГЕНРИК (сам до себе, голосно): Так, справді, тихо стало...
ПИЯК: Р-рим, р-рим, р-рим!
Скажений марш.
ПИЯКИ:
Юний Сава носив каву
На Белянах, рах-цах-цах!
Р-рим-р-рим-р-рим!
ПИЯКИ: Ото як дай йому!
ПИЯК: Ото як дам йому!
ГЕНРИК (сам до себе): Коли нарешті все це скінчиться?
ПИЯК (збоку, іншим тоном): Зараз.
ГЕНРИК (до Пияка): А що там за вікнами?
ПИЯК (таким самим тоном): А там поля просторі.
Пияки підходять до Батька.
ПИЯК: Ото найперше я у вітрину його бацну, як належить, а потім ще й напхаюсь, і наплюю, і витисну його, і вишкварчу, і перепхаю, бо не боюся — Манько...
Але та морда його надто нерухома!
А як нерухома, то ніяк...
Ото вже морду має, морду!
ПЕРШИЙ ПИЯК: Він морду має гейби дім!
ДРУГИЙ ПИЯК: Буцімто піп, він має морду!
Мовчання.
ЧЕТВЕРТИЙ ПИЯК (зненацька): Цей-во, а йому муха сіла на ніс!