ЗРАДНИК: Іще по келиху! А це міцне вино... Людину вже вихитує... мов короля на цьому троні...
ПИЯК: Ги-ги! Мені здається, досить штурхнути!
ЗРАДНИК: При всьому дворі штурхнути!
ПИЯК: Якби отак хтось штурхнув короля...
ЗРАДНИК: Зненацька!
ПИЯК: Підштовхнув...
ЗРАДНИК: Отак би підштовхнув, при всіх! Щоб кожен бачив!
ПИЯК: І ха-ха-ха! Однак ніхто не штурхне, адже всі бояться принцового гніву й мудрості.
І це природна річ, що син боронить батька...
ЗРАДНИК: Іще по келиху! Ну а якби наш принц отак... сам... сам принц наблизився до нього... Я не кажу цього серйозно, проте кортить... зізнаюся, коли я бачу таку недоторканну...
таку особу недоторканну... то... квітки сучобривці, сам не відаю чому мене завжди бере охота... отак-от підійти і теє... підштовхнути, га? Пальцем. Гм-гм...
ПИЯК: І ха-ха-ха-ха-ха! А там, за спиною, у нього наречена і теж, курвалія й херань, уся така недоторканна... Недоторканна! Ох, бодай би одним пальцем, одним пальцем, ох-ох і ха-ха-ха! Ох-ох і ха-ха-ха!
ГЕНРИК: Палець!
(Спокійно.) І знову той ідіотичний палець! Свиня!
ПИЯК (понуро): Свиня!
ГЕНРИК: Свиня!
А може, тістечок оцих?
ДВІР:
Як мило у затишних кулуарах
Вести легенький флірт на файв-о-клок...
ГЕНРИК:
Ага, от що ви тут замислили.
Щоб я до короля торкнувся... пальцем...
Якщо я його штурхну,
Ви теж його штовхнете, чи не так?... До зради
Намовляєте мене...
ОБОЄ: О-о!
Та ми це так, при чарці... Міцне вино... Абищо язики клепають!
ГЕНРИК: Триклятий пияцюро свинський, ти мене споїти прагнеш... але я негайно доведу собі і вам, що я тверезий... так, що я тверезий.
Інтрига ця ідіотична! Але в цій ідіотичності теж підступ! Бо ця інтрига вкрай безглузда, вбога у штучності своїй. Як навіть відхилю ваші наївні пропозиції, це зробить з мене посміховисько незгірше, ще й осоромить унівець так само, якщо я їх прийму. Еге ж, цього ви прагнете? Отож засвідчую собі і вам: я не беру серйозно ані вас, ані цієї бесіди, ані цієї гідності, негаданої гідності пана посланника, який мить тому був звичайним пияком. Я з вас глузую! І якщо стою тут з вами і говорю замість накинутись на вас і доторкнутися, лишень тому, що хочу гарних звичаїв дотриматись і не довести до скандалу... А що? Бо я тверезий!
ПИЯК: Бургундське або й токайське!
ЗРАДНИК: Токайське або й портвейн!
ГЕНРИК: Так, звісно! Я тверезий! І я щомиті міг би пробудитись і винищити вас — але не багнеться псувати це чудове... таке п’янливе прийняття... і, зрештою, тоді вона теж зникне, випарується... Вам зрозуміло?
ПИЯК: Бургундське, бургундське!
ЗРАДНИК: Токайське, токайське!
ГЕНРИК: Я найтверезіша людина в цьому світі! Хай підлаштовуюсь під вас, та при своєму розумі, по-тве́резу, ха-ха... Я підлаштовуюся, бо, власне, все це... дарує мені втіху...
Слова лоскочуть, а думки голублять, і відчуття товпляться.
Все котиться... все грає і звучить... Ах, море світла й віял,
Слів океан. А я в ньому тону, тону...
Наче пияк.
(Ги, бачите, я геть тверезий!)
Наче пияк нетвердо я стою, а в голові моїй троїться.
Непевно чую і нечітко бачу.
І начебто я розумію, проте не розумію...
І галас. Галас. А між галасу цього
Єдина незборима думка: дотримайся умовностей. Не дай пізнати по собі, що ти набрався, ха-ха-ха (ви ж бачите, як чітко я все осягаю) й нехай ніхто не розпізнає по тобі, що ти пияк.
Отож якщо до мене хтось люб’язно заговорить, то я до нього теж з люб’язністю, ах, ах, так-так!
А як серйозно хтось до мене, я теж цілком серйозно, хо-хо-хо, еге ж, направду!
А як по-п’яному до мене хтось, я теж по-п’яному, бум-бум, гоц-гоц! (Ви ж бачите, як чітко я все осягаю...)
ПИЯК (п’яний): Бля... манже... кур.....дебалет.
Сукуватавата!
ГЕНРИК:
Зараз-зараз,
Я ще певніше доведу мою тверезість.
От, припустімо,
Що ви всі теж надудлились — і всі
Ви тут ледь-ледь притомні... гм... Один надудлюється другим,
Одначе кожен прагне
Тверезого вдавати, як і я.
Ха-ха!
Але в такому разі все це фарс!
Один п’яничка, щоб тверезого вдавати, тут пристосовується до пияцтва другого п’янички, який, щоби тверезого вдавати, теж пристосовується до пияцтва третього п’янички, який...
Отож усе це брехні!
Бо кожен мовить тут не те, що хоче мовити, а те, що личить.
Слова по-зрадницьки змовляються за спинами.
І вимовляємо слова не ми, проте слова нас вимовляють
І нашу думку зраджують, яка теж зраджує наші зрадливі почуття, ах-ах, скрізь зрада! (П’яний.) Скрізь безнастанна зрада!